Справа № 2 - 90 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06.02.2007 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді                             Кушнірової Т.Б.

секретаря                                Войцеховської О.А.

з участю позивача                                 ОСОБА_1

відповідача                                ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини , вказавши, що з 2000 року почала проживати з відповідачем а ІНФОРМАЦІЯ_1року зареєстрували шлюб . Від шлюбу мають дитину доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з нею і батьком якої є відповідач . Починаючи з 2003 року відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, самій їй матеріально тяжко утримувати дитину, тому вона вимушена звернутися до суду з позовом і просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов і просила суд його задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач позов визнав повністю.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що за час спільного проживання у позивачки та відповідача народилася дитина : донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якої є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Згідно довідки Шевченківської сільської ради НОМЕР_1 , дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає. У відповідності до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Відповідач аліменти на утримання інших осіб не сплачує. Враховуючи викладене, суд вважає можливим стягнути на користь позивачки з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Таким чином , визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи покласти на відповідача, ОСОБА_2. від сплати державного мита звільнити, так як на її утриманні знаходиться малолітня дитина.

Керуючись ст.ст. 130,174 ЦПК України, суд

         2

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаючого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Новий Буг проживаючої АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводити кожного місяця, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 . Аліменти в сумі 100 грн. згідно вимог п.іч.1 ст. 367 ЦПК України стягнути негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави державне мито в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТУ ДСА в Миколаївській області код одержувача: 26299835 , банк одержувача : УДК в Миколаївській області МФО 826013 р/рахунок 35225009000573 витрати, пов'язані з інформаційно - технічним забезпеченням в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новобузький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.