АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/199/16-к

Провадження № 11-кп/791/922/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. 336 КК України Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді – Батрака В.В.,

суддів – Красновського І.В., Литвиненко І.І.,

за участю секретаря – Богданченко Д.В.,

прокурора – Коломійця В.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Херсонської області в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С.В. на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, працюючий на посаді механізатора БФГ «Зелений Гай», зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

засуджений за ст. 336 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено наступні обов’язки: - не виїзжати за м межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції; - періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, являючись військовозобов’язаною особою, будучи достовірно обізнаним про проведення на території України часткової мобілізації до Збройних Сил України, яка була оголошена Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року та відповідно довідки військово-лікарської комісії від 03.08.2015 року № 1859 визнаним придатним до військової служби за мобілізацією, 03.08.2015 року отримав повістку з роз’ясненням та вимогою прибуття 06.08.2015 року до Генічеського районного військового комісаріату, яка вручалася йому особисто, підтвердженням чого є його підпис на відривному корінці від повістки, не прибув до Генічеського районного військового комісаріату на встановлену дату, чим своїми діями порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та порядок комплектування Збройних Сил України.

Непогодившись з вироком суду першої інстанції перший заступник прокурора Херсонської області Циганок С.В. подав на нього апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного вироку, в частині призначеного обвинуваченому покарання, та ухвалення нового, яким ОСОБА_3 за ст. 336 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Зокрема, як зазначає апелянт, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням не в повній мірі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, а також те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та щиро не розкаявся.

Також, на думку апелянта, позитивна характеристика ОСОБА_3, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, знаходження на утриманні дружини, є тільки даними про його особу, які не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, та не є належними підставами для застосування ст. 75 КК України.

В заперечення на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_4, просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах, кваліфікація його дій за ст. 336 КК України, є обґрунтованими та належно мотивованими, та ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_3 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який за місце проживання характеризується виключно позитивно, наявність обставин, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжує.

Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3А раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається, на його утриманні перебуває дружина та неповнолітня дитина, має постійне місце роботи, що вказує на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків та постійного джерела прибутку.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, під наглядом у психіатра не знаходиться.

До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції цілком слушно віднесено визнання вини та щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання і дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України обов'язків, та належним чином такий висновок вмотивував.

На думку колегії суддів, таке покарання є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання є несправедливим через його м’якість, як про те зазначає в апеляційній скарзі прокурор, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що позитивна характеристика, наявність на утриманні дружини, не знижують ступеню суспільної небезпеки особи обвинуваченого і не дають підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не ґрунтуються на законі і не можуть слугувати підставою для висновку про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Дані про особу обвинуваченого, наведені вище, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом’якшують покарання дали суду підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання, а доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.

Неспроможними є і доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаявся лише під тиском зібраних доказів, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повність і щиро розкаявся, що фактично і стало підставою до розгляду кримінального провадження в суді за процедурою, визначеною ч. 3 ст. 349 КПК України.

Тобто ті обставини, які на думку апелянта не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3, були відомі суду першої інстанції на час постановлення вироку, та цілком враховані судом, що знайшло підтвердження в оскаржуваному вироку суду.

З вищевказаних підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а отже підстав для скасування оскаржуваного вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С.В. залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року, відносно ОСОБА_3 за ст. 336 КК України – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом :

Суддя: