Справа № 22-а-36/07                                                                    Головуючий у 1 інстанції                      Кухтей Р.В.

Категорія 14                                                                                   Доповідач Киця C.I.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА 

         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.

суддів Киці С.І., Свистун О.В.

при секретарі Гордійчук І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання незаконними дій за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 7 грудня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області,

представник відповідача Омельчук Сергій Васильович.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Луцького міськрайонного суду від 7 грудня 2006 року в якій просить скасувати постанову суду по даній справі і постановити нову про задоволення його позовних вимог.

Зазначеною постановою суду в позові ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області про визнання незаконними дій щодо відмови у зобов'язанні нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку та здійснити перерахунок пенсії відмовлено.

Апелянт зазначає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, грунтується на висновках, які не відповідають обставинам справи. При вирішенні справи суд не застосував вимоги Закону України «Про відпустки», хоча він довів, що при звільненні з органів внутрішніх справ не відбув належну щорічну відпустку за 2005 рік і не отримав компенсації за невикористану відпустку. Також суд прийшов до невірного висновку про безпідставність вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії, не застосував ч.З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та

2

деяких інших осіб» у зв'язку з чим не врахував в грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, премію в розмірі 33 %.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом УМВС України у Волинській області НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС України згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п. 65 «а» (за віком) та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, 25 січня 2005 року його було звільнено у відставку і призначена пенсія за вислугу років. На нього поширюються норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114. Відповідно до п.56 цього Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільненні відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Оскільки позивачу було присвоєно звання старший лейтенант, яке відноситься до середнього начальницького складу, він не має права на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем - УМВС України, так як не укладав трудового договору і на нього не поширюється вимоги законодавства про працю. Апелянт проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому його посилання на незастосування судом норм Закону України «Про відпустки» щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку є безпідставним.

Суд першої інстанції правильно послався в рішенні на частину 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», якою встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюються з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України № 926 від 4 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальним розміром. Отже, керівникам органів внутрішніх справ за цим Указом Президента України було надано право, а не обов'язок преміювати тих чи інших осіб.

З матеріалів справи - грошового атестата, висновку про призначення пенсії, вбачається, що позивач ОСОБА_1 на час звільнення зі служби з органів внутрішніх справ - 25.01.05 р., не отримував премію і тому вона вірно не була включена у розрахунок пенсії.

З  

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зайво послався на п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» і тому з останнього абзацу мотивувальної частини рішення слід виключити слова «п. «б».

Керуючись ст. 198, 200,206 КАС України, колегія судців -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 7 грудня 2007 року в даній справі залишити без змін, виключивши з останнього абзацу мотивувальної частини рішення слова «п. «б».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.