Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №812/10676/13-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретареві судового засідання – Святодух О.Б.,

за участю представника позивача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в справі № 812/10676/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1102200,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 551100,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області № НОМЕР_1 від 17.12.2013, прийняте у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1102200,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 551100,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «Укрзалізничпром» не скористалось правом включення податкової накладної від 29.03.2013 № 48 для формування податкового кредиту в сумі 1102200,00 грн у березні 2013 року, коли в нього виникло це право, а в порушення п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищило суму податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року в зазначеній сумі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її вимоги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Укрзалізничпром» зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 12.02.2003 за № 866 та є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво № 100275691 НБ № 166201.

На підставі наказу № 206 від 10.12.2013 у період з 10.12.2013 по 16.12.2013 Первомайською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013, який направлено на адресу позивача 16.12.2013.

Перевіркою встановлено, що операцій з придбання та зберігання товарно-матеріальних цінностей, не реалізованих на час проведення перевірки, порушень не встановлено. Перевіркою операцій із здійснення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності порушень не встановлено. Станом на дату оформлення матеріалів перевірки за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від’ємного значення (вересень 2013 року), не встановлено включення ТОВ «Укрзалізничпром» до складу податкового кредиту податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. У ході проведення перевірки не виявлено серед постачальників суб’єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов’язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру). Станом на 16.12.2013 серед постачальників не виявлено платників, якими надано ризиковий кредит.

У вересні 2013 року до складу податкового кредиту була включена податкова накладна від 29.03.2013 № 48, видана ПАТ «НВЦ «Трансмаш» на отримання колісних пар РУ1Ш-957-Г у кількості 220 штук на загальну суму 6613200,00 грн, у т.ч. ПДВ 1102200,00 грн.

Зазначена податкова накладна згідно з даними бухгалтерського обліку ПАТ «НВЦ «Трансмаш» відображена в березні 2013 року (оприбуткування товару по Дт 28 рахунок «Товари» з Кт 631 рахунку «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками»).

Відповідно до висновків акту перевірки № 192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013 ТОВ «Укрзалізничпром» порушено п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року в розмірі 1102200 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено у зв’язку із тим, що ТОВ «Укрзалізничпром» до складу податкового кредиту за вересень 2013 року включено суму податку на додану вартість згідно з податковою накладною від 29.03.2013 № 48.

На підставі акту перевірки № 192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013 Первомайською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2013.

30.08.2012 між ПАТ «НВЦ «Трансмаш» та ТОВ «Укрзалізничпром» укладено договір № 130081, відповідно до якого перший зобов’язується передати, а останній зобов’язується прийняти і сплатити на умовах даного договору продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціна якої зазначено в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов зазначеного договору відповідно до специфікації № 6 від 25.03.2013 ПАТ «НВЦ «Трансмаш» зобов’язалось поставити ТОВ «Укрзалізничпром» товар на суму 6613200,00 грн, у тому числі сума ПДВ 20% - 1102200,00 грн, про що складено рахунок № 138 від 29.03.2013 та виписана накладна № 356 від 29.03.2013.

З платіжних доручень від 12.09.2013 № № 318, 319, 320 вбачається, що ТОВ «Укрзалізничпром» було перераховано ПАТ «НВЦ «Трансмаш» загальну суму в розмірі дев’ять мільйонів гривень за договором № 130081 від 30.08.2012.

Вищенаведеним підтверджується фактичне виконання договору № 130081 від 30.08.2012 шляхом здійснення господарських операцій та фактична сплата позивачем податку на додану вартість постачальнику в складі ціни придбаних товарів, на підставі чого позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «НВЦ «Трансмаш» 29.03.2013 за березень 2013 року було подано в електронному вигляді податкову накладну № 48, в якій зазначено суму коштів, що підлягають сплаті ТОВ «Укрзалізничпром» за договором поставки від 30.08.2012 у розмірі 5511000,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 1102200,00 грн та яку було внесено до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкову накладну № 48 від 29.03.2013 отримано ТОВ «Укрзалізничпром» 30 вересня 2013, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

ТОВ «Укрзалізничпром» у податковій декларації за вересень 2013 року до складу податкового кредиту включено податкову накладну від 29.03.2013 № 48, видану ПАТ «НВЦ «Трансмаш» на тримання колісних пар в кількості 220 штук на загальну суму 6613200,00 грн, у т.ч. ПДВ – 1102200,00 грн.

Довідкою про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) від 20.11.2013, розрахунком суми бюджетного відшкодування (Д3) за жовтень 2013 та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) підтверджено, що позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1314004 грн, у тому числі суму бюджетного відшкодування в сумі 1102200,00 грн за податковою накладною № 48 ПАТ «НВЦ «Трансмаш». При перевірці відповідачем було встановлено розбіжність суми ПДВ у розмірі 1102200,00 грн.

Відповідач, Первомайська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, - є суб’єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 та статтею 1 Закону № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, у тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку, як і нікчемності правочину, договору від 30.08.2012, відповідач не довів.

На підставі викладеного судом встановлена реальність здійснення господарської операції позивачем. У зв’язку з чим суд апеляційної інстанції не приймає посилання Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо не дослідження судом першої інстанції реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріалами справи підтверджено фактичне виконання договору № 130081 від 30.08.2012 шляхом здійснення господарських операцій та фактична сплата позивачем податку на додану вартість постачальнику в складі ціни на придбані товари, на підставі чого позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Позивачем правомірно заявлено та включено до податкової декларації за вересень 2013 року суму податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкової накладної № 48 від 29.03.2013, оскільки остання отримана ТОВ «Укрзалізничпром» у вересні 2013, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів спростовує доводи Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, що в ТОВ «Укрзалізничпром» відсутнє право на включення податкової накладної № 48 від 29.03.2013 до суми податкового кредиту за вересень 2013 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 № НОМЕР_1.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 06 жовтня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в справі № 812/10676/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2013 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в справі № 812/10676/13-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04 жовтня 2016 року. Повний текст ухвали складений протягом п’яти днів.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів                                                                      М. Г. Сухарьок

                                                                                          ОСОБА_2

                                                                                          ОСОБА_3