ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/385/16-ц

Позовне провадження Провадження № 2/170/121/16

Рядок - 23

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2016 року смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого – судді Жевнєрової Н.В.,

за участю секретаря – Остапчук Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору і стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» (ПрАТ «Шацьке РТП») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору і стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 01.10.2013 року між ПрАТ «Шацьке РТП» в особі директора ОСОБА_4 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з прибирання. Згідно з договором виконавець зобов’язується виконати послуги з прибирання об’єктів замовника від забруднень, а замовник зобов’язується їх прийняти і оплатити. Предметом договору є надання послуг з прибирання згідно з додатком №1, що є невід’ємною частиною договору. На прохання замовника виконавець може виконувати інші додаткові послуги, не передбачені додатком №1 до договору (п. 1 договору). Ціна послуг з прибирання об’єктів складає 14 000 грн. щомісяця (п. 2.1 договору). Факт виконання договірних зобов’язань виконавця підтверджується актом виконаних робіт, який складається і підписується сторонами договору один раз на місяць (п. 2.4 договору). Ціна за виконання інших додаткових послуг погоджується сторонами у відповідному додатку до договору і сплачується на підставі виставленого рахунку і відповідного акту виконаних робіт (п. 2.5 договору). Строк дії договору з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року (п. 3.1 договору).

Однак вказаний договір позивач просить визнати недійним внаслідок його фіктивності з огляду на таке.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору, об’єктом, що підлягає прибиранню, є територія ПрАТ «Шацьке РТП», розташованого по вул. 50 років Перемоги, 6 у смт. Шацьк Шацького району Волинської області; види прибирання: ручне прибирання території; періодичність прибирання: щоденно.

Як убачається з актів виконаних робіт від 31.10.2013 року, від 29.11.2013 року, від 31.12.2013 року відповідачем було виконано та передано замовнику такі роботи: ручне прибирання, підмітання сміття, розрівнювання відсіву і щебеню, погрузка та вивезення рослинності й різного сміття, посипання доріжок.

Однак з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 01.10.2013 року (дату укладення договору) у відомостях про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 вказано лише вид діяльності 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Крім того 10.04.2013 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. Отже на час укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 перебував у стадії припинення підприємницької діяльності та як підприємець не мав права надавати послуги з прибирання території.

Позивач вважає, що фіктивність оспорюваного правочину також встановлена вироком Шацького районного суду Волинської області від 17.11.2015 року під час розгляду кримінального провадження відносно директора ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, згідно з яким суд, зокрема, встановив, що ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем уклав оспорюваний договір; видав завідомо неправдиві акти виконаних робіт, на підставі яких ОСОБА_3 за договором було перераховано грошові кошти в сумі 37 900 грн. Крім того суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 фактично не надавав послуги на виконання договору про надання послуг з прибирання території та на момент укладення договору перебував у стадії припинення підприємницької діяльності.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсним оспорюваний договір про надання послуг з прибирання внаслідок його фіктивності, застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Шацьке РТП» грошові кошти в сумі 37 900 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримав із зазначених у ній підстав, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю у зв’язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.10.2013 року між ПрАТ «Шацьке РТП» в особі директора ОСОБА_4 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з прибирання. За умовами договору виконавець зобов’язується виконати послуги з прибирання об’єктів замовника від забруднень, а замовник зобов’язується їх прийняти і оплатити. Предметом договору є надання послуг з прибирання згідно з додатком №1, що є невід’ємною частиною договору, який визначає, що об’єктом прибирання, є територія ПрАТ «Шацьке РТП», розташованого по вул. 50 років Перемоги, 6 у смт. Шацьк Шацького району Волинської області; види прибирання: ручне прибирання території; періодичність прибирання: щоденно. Ціна послуг з прибирання об’єктів складає 14 000 грн. щомісяця (п. 2.1 договору). Факт виконання договірних зобов’язань виконавця підтверджується актом виконаних робіт, який складається і підписується сторонами договору один раз на місяць (п. 2.4 договору). Ціна за виконання інших додаткових послуг погоджується сторонами у відповідному додатку до договору і сплачується на підставі виставленого рахунку і відповідного акту виконаних робіт (п. 2.5 договору). Строк дії договору з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року (п. 3.1 договору) (а.с. 7-11).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 стверджував, що оспорюваний договір про надання послуг з прибирання є фіктивним, оскільки на момент укладення договору директор ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не мали наміру створення правових наслідків, передбачених цим договором. Поряд з цим представник пояснив, що на виконання умов оспорюваного договору ПрАТ «Шацьке РТП» було перераховано ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 37 900 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що його довіритель ОСОБА_3 уклав оспорюваний договір як фізична особа-підприємець з метою отримання прибутку. Він виконував умови договору про надання послуг з прибирання, за що отримав оплату згідно з умовами договору в повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з наданих позивачем актів виконаних робіт від 29.11.2013 року, від 31.12.2013 року відповідачем було виконано та передано замовнику такі роботи: ручне прибирання, підмітання сміття, розрівнювання відсіву і щебеню, погрузка та вивезення рослинності й різного сміття, посипання доріжок (а.с. 13, 14).

Надану суду копію акту виконаних робіт від 31.10.2013 року відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України суд вважає неналежним доказом, оскільки світлокопія є неякісною і відповідно не містить інформацію щодо предмета доказування (а.с. 12).

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 17.11.2015 року, який набрав законної сили, директора ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України (а.с. 15-39).

Разом з тим згідно з положеннями ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому посилання представника позивача на те, що вказаним вироком встановлено фіктивність оспорюваного правочину, є безпідставними.

Поряд з цим вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним, зокрема, у тому, що він, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, підписав оспорюваний правочин, не перевіривши фактичне виконання робіт, видав завідомо неправдиві акти виконаних робіт, на підставі яких підприємством було перераховано ОСОБА_3 грошові кошти за послуги з прибирання.

Тобто вказаним вироком суду підтверджено, що директор «ПрАТ «Шацьке РТП» вчинив конкретні умисні дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, що виключає фіктивність цього правочину.

Позивач також обґрунтовує фіктивність оспорюваного правочину тим, що час укладення договору про надання послуг з прибирання ОСОБА_3 перебував у стадії припинення підприємницької діяльності та як підприємець не мав права надавати послуги з прибирання території, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 40,53-58).

Разом з тим в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що 13.09.2013 року, тобто перед укладенням оспорюваного договору, ОСОБА_3 звернувся із заявою до Шацького відділення Ковельської ОДПІ про перехід на спрощену систему оподаткування та доповнення видом діяльності 81.29 Інші види діяльності з прибирання. 13.09.2013 року відповідач одержав відповідне свідоцтво платника єдиного податку з датою переходу на спрощену систему оподаткування 01.10.2013 року. З 01.10.2013 року по 31.12.2013 року він як підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; фактично вів облік, подавав податкову звітність та сплачував відповідні податки за види діяльності 47.81 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах та 81.29 Інші види діяльності з прибирання.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду відповідачем документами: заявою ОСОБА_3 від 13.09.2013 року, довідками Шацького відділення Ковельської ОДПІ від 04.08.2016 року №1065/07, від 14.09.2016 року №13, свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №501816 від 13.09.2013 року (а.с. 83, 98-101).

З витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 дійсно вбачається, що 10.04.2013 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності; станом на 01.10.2013 року у відомостях про фізичну особу-підприємця вказано лише вид діяльності 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 17.10.2013 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про відміну власного рішення про припинення підприємницької діяльності; 25.10.2013 року проведено державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця і доповнено видом діяльності 81.29 Інші види діяльності з прибирання (а.с. 40, 53-58).

Разом з тим надані відповідачем докази свідчать про фактичне здійснення ним підприємницької діяльності у період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, а також про доповнення видом діяльності 81.29 Інші види діяльності з прибирання з 01.10.2013 року (а.с. 83, 98-101).

Тому за встановлених судом обставин факт внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.10.2013 року та 25.10.2013 року відповідних реєстраційних дій щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 після укладення оспорюваного договору, тобто після 01.10.2013 року, на думку суду, не може бути підтвердженням умислу ОСОБА_3 та директора «ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_4 на укладення оспорюваного договору про надання послуг з прибирання як фіктивного правочину.

Допитані судом за клопотанням представника відповідача свідки ОСОБА_4, колишній директор «ПрАТ «Шацьке РТП», ОСОБА_5, колишній заступник директора «ПрАТ «Шацьке РТП», ОСОБА_6, колишній головний бухгалтер «ПрАТ «Шацьке РТП», кожен зокрема, суду показали, що їм відомо, що на час укладення оспорюваного договору у підприємства була реальна потреба в послугах з прибирання території, тому директором підприємства ОСОБА_4 було укладено відповідний договір з підприємцем ОСОБА_3, за умовами якого на підставі актів виконаних робіт, що складалися щомісяця, ОСОБА_3 було фактично перераховано всю суму оплати за надані послуги.

Згідно з положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 5 ст. 203 цього кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 235 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7, 8, 24 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Оцінивши встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Однак представник позивача не довів суду, що сторони оспорюваного правочину, укладаючи його, діяли умисно і знали заздалегідь, що він не буде виконаний, та не мали наміру створити правові наслідки саме на момент вчинення правочину.

Крім того представник позивача стверджував, що на виконання умов оспорюваного договору «ПрАТ «Шацьке РТП» перерахувало підприємцю ОСОБА_3 відповідні грошові кошти. Вказану обставину представник відповідача в судовому засіданні визнав. Отже, оскільки на виконання оспорюваного правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Посилання представника позивача на те, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки сторони не виконали юридично значимих дій: відповідач не надав послуги, які визначені договором, а позивач ці послуги не отримав, суд вважає безпідставними, оскільки за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не означає, що укладено фіктивний правочин, і не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Отже підстав для визнання оспорюваного позивачем договору про надання послуг з прибирання внаслідок його фіктивності не встановлено. Відповідно немає і підстав для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем на його виконання.

Визнання судом правочину недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

При вирішення спору по суті судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14, з якою узгоджуються висновки суду, викладені в рішенні.

З огляду на викладене в позові слід відмовити повністю.

На підставі статей 15, 16, 203, 215, 234 ЦК України, керуючись статтями 10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові Приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору і стягнення грошових коштів відмовити повністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Шацький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 05.10.2016 року.

Суддя Н.В.Жевнєрова