Справа №11-463, 2009 року Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю.І.
Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач Бережний С.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Бережний С.Д.,
суддів Задворного О.Л., Лінника П.О.,
з участю прокурора Бардецького О.І.,
та захисника ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Славутського міськрайонного суду від 17 квітня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білібіно Магаданської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, утримуючого двох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого,
звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 286 КК України у виді двох років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки внаслідок застосування п. „в” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу щодо нього закрито.
Постановлено стягнути:
- з ВАТ „СТ Гарантія” на користь ОСОБА_3 20676 грн. 71 коп. матеріальної та 2250 грн. моральної шкоди;
- з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 26750 грн. моральної та 510 матеріальної шкоди та 3200 грн. 45 коп. за придбання лікарських засобів;
- з ОСОБА_2 на користь Шепетівської Центральної лікарні 6651 грн. 01 коп. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3
Згідно вироку суду 17 квітня 2008 року близько 18 год. ОСОБА_2, керуючи на підставі тимчасового реєстраційного талону автомобілем таксі, марки ВАЗ - 21101, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить Нетикші Д.В., в порушення вимог п.п.16.11, 1.5. ч.1, 2.3. „б”, „д”, 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України, рухаючись по другорядній автодорозі, що по вул. Площа Шевченка в м. Славута, проявив неуважність, не впевнившись в безпеці подальшого руху, виїжджаючи на головну дорогу з другорядної, не надав перевагу у русі автомобілю „КІА - Cerato”, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів. Пасажир автомобіля „КІА - Cerato” потерпіла ОСОБА_3 під час ДТП вдарилась головою у стелю внаслідок чого отримала перелом зовнішньої пластини лівої тім'яної кістки голови, забій головного мозку, які віднесенні до середнього ступеня тяжкості.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Посилаючись на те, що досудове та судове слідство по справі було проведено однобічно та неповно, а головуючий по справі по відношенню до нього був упереджений, висновки суду, викладені в вироку не відповідають фактичним обставинам справи, цивільні позови позивачем ОСОБА_3 не підтверджені належними і допустимими доказами, судом порушено матеріальне право при вирішені позову по суті страхова компанія не заперечила проти відшкодування ОСОБА_3 витрат на лікування - їй було запропоновано надати належні документи на підтвердження понесених витрат, тим більше, що сума витрат не була збільшена в порядку визначеному чинним законодавством - збільшення позовних вимог. В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила факт добровільного відшкодування ОСОБА_5 510 грн. - судом ця сума стягнута повторно з нього.
Крім того, апелянт звертає увагу і на те, що при розгляді по суті позову прокурора в інтересах Шепетівської Центральної лікарні суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення. Судом було задоволено клопотання його захисника про витребування з лікарні розрахунку визначеної в довідці суми, однак такий розрахунок на день прийняття рішення до суду не надійшов, чим суд фактично обмежив його в можливості спростувати безпідставність визначеної в довідці суми.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, стягнути на її користь з ОСОБА_2 100 000 грн. моральної шкоди, згідно поданої позовної заяви і різницю між основною майновою шкодою та присудженою судом в сумі 13285 грн. 79 коп.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого і його захисника, представника потерпілої на підтримку своїх апеляцій, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку в частині визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину та необхідність скасування вироку в частині цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить, що вони підлягають частковому задоволенню.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтуються на досліджених у судових засіданнях доказах.
Посилання в апеляції засудженого про те, що досудове та судове слідство по справі було проведено однобічно та неповно є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів досудового слідства ОСОБА_2 при допиті в якості свідка т.1 ас.с.63-64, в своїй заяві на ім'я прокурора 07.10.2008 року т.1 а.с.67-68 та при допиті в якості обвинуваченого т.1 а.с.96 - визнав себе повністю винним у вчиненні ДТП під час якої були травмована потерпіла ОСОБА_3
Ці покази ОСОБА_2 узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з показами потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 перекрив автодорогу автомобілю під керуванням її чоловіка ОСОБА_4 внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів і вона отримала травму голови. Після чого знаходилась на стаціонарному лікування з приводу заподіяних їй тілесних ушкоджень. Аналогічні покази дав і свідок ОСОБА_6 підтвердивши, що під час руху його автомобіля з другорядної дороги виїхав автомобіль під керуванням засудженого, що призвело до зіткнення автомобілів. В наслідок ДТП його дружині було заподіяно травму голови, що потягло за собою тривале лікування останньої в умовах стаціонару.
Об'єктивно вина ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що потягло за собою вчинення ДТП підтверджується даними протоколу огляду місця події, схеми до такого та фото таблиці, з яких вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїхав з другорядної дороги на головну де і зіткнувся з автомобілем під керуванням свідка ОСОБА_4
Згідно даних комісійної судово-медичної експертизи (а.с.9-16) на а.с.74-77 т.1 потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження: садно в тім'яній ділянці голови, перелом зовнішньої пластинки лівої тім'яної кістки, забій головного мозку легкого ступеня. Залишковими явищами перенесеного забою головного мозку легкого ступеню явилась стійка неврологічна симптоматика: незначна різність очних щілин, згладженість правої носо-губної складки, анізорефлексія, позитивна верхня проба Баре справа, патологічний феномен Штрумпеля, гіпергідроз долонь та ступнів, які свідчать про правобічну пірамідну недостатність. Перераховані тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами. З урахуванням даних представлених матеріалів справи могли утворитись в дорожньо-транспортній пригоді, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я понад 21 добу і потягли стійку втрату загальної працездатності більше 10%, але менше 33%.
Доводи засудженого про не встановлення органами досудового слідства швидкості руху автомобіля під час керуванням ОСОБА_4 та причин не спрацювання подушки безпеки під час зіткнення не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки дані обставини не знаходяться у прямому причинному зв'язку з діями засудженого і заподіяними ним наслідками і не спростовують висновку суду про винність засудженого у вчиненні злочину.
Місцевий суд задовольнив клопотання засудженого та його захисника і допитав в судовому засіданні завідуючого відділом комісійних судово-медичних експертиз - експерта ОСОБА_7
Посилання в апеляції на те, що суд не допитав усіх членів експертної комісії, чим допустив неповноту судового слідства, є безпідставними, оскільки як вбачається з тексту висновку всі члени комісійної експертизи були одностайні у своїх підсумках, і підписали його без будь-яких застережень.
Твердження засудженого про безпідставність відмови місцевого суду у призначені повторної судово-медичної експертизи з метою з'ясування до яких саме частин салону автомобіля вдарилася головою потерпіла під час ДТП не заслуговують на увагу.
Як вбачається з п.5.6.7 підсумків судово-медичної експертної комісії на а.с.77 (зворот) т.1 з урахуванням даних матеріалів справи і медичних документів ОСОБА_3 могла отримати тілесні ушкодження під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні передньої частини автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2 з правою передньо-боковою частиною автомобіля ВАЗ-21101, державний номерний знак НОМЕР_1 та ударі тім'яною ділянкою голови до виступаючих конструктивних частин салону автомобіля КІА, знаходячись на передньому сидінні. Конкретно встановити, до яких частин салону автомобіля вдарилась головою потерпіла під час дорожньо-транспортної пригоди, не представляється можливим через відсутність судово-медичних даних.
Враховуючи ці об'єктивні дані експертизи та покази потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4 та покази самого ОСОБА_2 на досудовому слідстві (т.1 а.с.96) про заподіяння травми голови потерпілій під час ДТП, місцевий суд оцінивши наявні у справі докази прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Оскільки, ОСОБА_2 під час судового розгляду була подана заява про застосування до нього Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року місцевий суд відповідно до вимог ст.6 цього закону повинен був звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі (виносячи постанову про закриття справи), незалежно від того, що підстави для застосування амністії виявлені в стадії судового розгляду.
У цій ситуації положення Закону України „Про амністію” мають пріоритет перед ч.2 ст.6 КПК України, оскільки зазначений Закон передбачає спеціальний порядок застосування амністії і прийнятий пізніше у часі.
Не врахувавши зазначене, суд призначивши засудженому покарання і звільнив його від відбуття покарання саме вироком.
За таких обставин вирок суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про амністію” амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на вини особу вироком або рішенням суду. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії не позбавляє потерпілого права звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Славутського міськрайонного суду від 17 квітня 2009 року щодо
ОСОБА_2 засудженого за ч.1 ст.286 КК України скасувати в повному обсязі і кримінальну справу щодо нього закрити, звільнивши від кримінальної відповідальності на підставі п.”в” ст.1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 обраний досудовим слідством - підписку про невиїзд - скасувати.
Головуючий
Судді