Справа № 2- 12 /2007 р.
№ 2- 294 / 2006 p.
Р І ШЕ Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 р. Місцевий суд Звенигородського
району Черкаської області
в складі:
головуючої судді Кащук A.M.
при секретарі Чепчур М.В.
з участю адвоката ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представників відповідача Паніна В.П.
Фонрабе Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , заподіяної каліцтвом на виробництві,
встановив: позивач збільшив свої позовні вимоги і просить стягнути з Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України одноразово за період з 1.06.2004 р. , тобто з дня встановлення стійкої втрати працездатності і по 1.01.2007 р. 70710 грн. в відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві та стягувати щомісячно з відповідача по 2357 грн. в зв'язку з стійкою втратою працездатності грошову допомогу , починаючи з 1.01.2007 р. по день зміни коефіцієнта збільшення середньої зарплати, а також стягнути з відповідача одноразову допомогу в зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності в сумі 31500 грн. та моральну шкоду в сумі 130 000 грн. , а також витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2500 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що працюючи , згідно наказу НОМЕР_1 у приватного підприємця ОСОБА_3 інженером будівельником та керівником служби охорони в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_1 29.06.2003 р. о 23-30 г. отримав ушкодження здоров'я на виробництві , а саме черепно-мозкову травму , що пітверджується актом про нещасний випадок на виробництві , форми Н-1 від 4.07.2003 р. Згідно довідки Черкаського обласного МСЕК від 01.06.2004 р. позивачу встановлено 70% втрати працездатності з послідуючим переоглядом через рік , а 7.06.2005 р. було встановлено втрату працездатності на 70% з послідуючим переоглядом в 2008 р. Рішенням Звенигородського райсуду Черкаської області від 24.10.2003 р. встановлено , що ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров»я внаслідок нещасного випадку на виробництві і було зобов'язано відповідача поставити на облік даний нещасний випадок . Вищевказане рішення ухвалою судової палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду від 28.04.2004 р. та ухвалою Верховного суду України від 11.10.2006 р. залишено без змін. Також ухвалою судової палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду від 20.12.2006 р. залишена без змін ухвала Звенигородського райсуду Черкаської області від 19.10.2006 р. , якою було відмовлено в перегляді рішення Звенигородського райсуду Черкаської області від 24.10.2003 р. за нововиявленими обставинами. Однак відповідач виконав рішення суду лише в травні 2006 p., зареєструвавши такий нещасний випадок , але проводити виплати відмовляється. Внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві позивачу була завдана моральна шкода , яка полягає в тому, що він втратив здоров»я , переніс фізичні та душевні страждання, втратив високооплачувану роботу ,було порушено звичний порядок та уклад його життя, а тому він оцінює розмір моральної шкоди по її граничному розміру в сумі
2
130 000 грн.
Представники відповідача Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України начальник відділення Панін В.П. та провідний спеціаліст юридичного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду в Черкаській області Фонрабе Є.В. позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали повністю і пояснили, що позивач звернувся до суду , не звертаючись спочатку до Фонду, а тому його позов був передчасним, а коли 5.05.2006 р. позивач звернувся з відповідною заявою до Фонду , то було винесено постанову від 10.05.2006 р. НОМЕР_2 « Про призначення страхових виплат потерпілому на виробництві» . При цьому , виходячи з розрахунку, зробленого Фондом одноразова допомога становить 10640 грн., а щомісячна страхова виплата 1540 грн., які слід сплатити за період з 1.06.2004 р. по 1.07.2005 р. Постановою від 10.05.2006 р. № 771 виплата страхових платежів ОСОБА_2 була призупинена , поскільки відсутня можливість перевірки розміру середньомісячної зарплати позивача, а достовірність вказаних в довідці даних викликає сумнів. Виплата страхових платежів неможлива також і тому , що не закінчено розслідування кримінальної справи по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Моральна шкода позивачу взагалі не може бути сплачена, поскільки її виплата по даному випадку не передбачена ст. 34 Закону ,і крім того дія ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " .зупинена Закономи Про держбюджет на 2006 р. та на 2007 р.
Допитана в якості спеціаліста головний бухгалтер Фонду ОСОБА_4 пояснила, що з зворотньої сторони постанови НОМЕР_2 від 10.05.2006 р. було зроблено розрахунок страхових виплат позивачу , виходячи з середньомісячної заробітної плати 2200 грн. і щомісяця страхова виплата становила станом на 1.06.2004 р. 1540 грн. , далі ця сума повинна коригуватися на коефіцієнт зростання заробітної плати , однак в розрахунку цього немає, поскільки постановою № 771 від того ж числа були призупинені страхові виплати. Розрахунок одноразової допомоги проводиться на час виникнення права на страхові виплати у позивача і тому її граничний розмір становить 10 640 грн. Права на відшкодування моральної шкоди позивач не має на підставі ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " , поскільки йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності і він має право лише на щомісячні виплати та одноразову допомогу.
Вислухавши сторони , вивчивши матеріали справи , суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що рішенням Звенигородського райсуду Черкаської області від 24.10.2003 р. зобов'язано начальника Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України / далі - Звенигородське відділення Фонду / зареєструвати та поставити на облік нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 29.06.2003 р. під час виконання ним трудових обов'язків в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_1. Звенигородське відділення Фонду виконало рішення суду лише 10.05.2006 р. , призначивши постановою НОМЕР_2 позивачу страхові виплати , однак постановою № 771 того ж дня їх призупинило. Факт отримання ОСОБА_2 ушкодження здоров»я внаслідок нещасного випадку на виробництві доказуванню не підлягає, поскільки вже встановлений вищевказаним рішенням Звенигородського райсуду від 24.10.2003, яке ухвалою судової палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду від 28.04.2004 р. та ухвалою Верховного суду України від 11.10.2006 р. залишено без змін. Також ухвалою судової палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду від 20.12.2006 р. залишена без змін ухвала Звенигородського райсуду Черкаської області від 19.10.2006 р. , якою було відмовлено в перегляді рішення Звенигородського райсуду Черкаської області від 24.10.2003 р. за нововиявленими
З
Страхові виплати в разі втрати професійної працездатності , внаслідок нещасного випадку на виробництві призначаються і виплачуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності « / надалі Закон/. Згідно вищевказаного Закону право на отримання страхових виплат виникає з часу встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності. Як вбачається з довідок Черкаського обласного центру МСЕ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 позивачу 1.06.2004 р. була встановлена друга група інвалідності з стійкою втратою працездатності на 70% з послідуючим переоглядом 1.07.2005 p., під час якого була підтверджена 2 група інвалідності з 70% втрати стійкої працездатності , дата наступного переогляду 7.06.2008 р.
Згідно довідки підприємця ОСОБА_3 та згідно трудового договору заробітна плата ОСОБА_2 становила 2200 грн. Як вбачається з рішення Звенигородського райсуду від 24.10.2003 р. згідно особового рахунку позивачу нарахована зарплата за червень, липень 2003 р. та лікарняні . На даний час Фонд не відмовив позивачу у страхових виплатах і підстав , передбачених ст. 37 вищевказаного Закону для відмови у страхових виплатах на даний час немає. Виходячи з розміру заробітної плати в 2200 грн., розрахунок щомісячної страхової виплати буде становити 1540 грн. / 2200 грн. х 70 : 100 /. За період з 1.06.2004 р. по 1.03.2005 р. позивачу підлягає до сплати 13860 грн. /1540 грн. х 9м. /.
З 1.03.2005 р. відповідно до ст. 29 Закону сума щомісячної страхової виплати повинна бути збільшена на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати за 2004 р. , який становить 1,238. Таким чином з 1.03.2005 р. сума щомісячної страхової виплати буде становити 1906.52 грн. / 1540 грн. х 1,238 /, при цьому щомісячна страхова виплата разом з пенсією 284.69 грн. , яку отримує позивач , будуть становити 2191.21 грн., що не перевищує середньомісячну зарплату в 2200 грн. А з 1.03.2006 р. щомісячна страхова виплата буде становити 2293.54 грн. / 1906.52 грн. xl,203 /,однак поскільки сума щомісячної страхової виплати разом з пенсією не може перевищувати середньомісячної зарплати, то сума щомісячної страхової виплати з 1.03.2006 р. буде становити 1915.31 грн. / 2200 грн. - 284.69 грн. /.
Виходячи з викладеного за період з 1.03.2005 р. по 1.03.2006 р. відшкодуванню підлягає 22878.24 грн. / 1906.52 грн. х 12 міс. / , а за період з 1.03.2006 р. по 1.01.2007 р. 19153.10 грн./ 1915.31грн. х 10 міс./. А всього на користь позивача з відповідача слід стягнути в відшкодування матеріальної шкоди , завданої ушкодженням здоров»я на виробництві за період з 1.06.2004 р. і по 1.01.2007 р. щомісячні страхові виплати в сумі 55891.34 грн. , а починаючи з 1.01.2007 р. щомісячно по 1915.31 грн. і до слідуючого переогляду, тобто до 7.06.2008 р. з послідуючими перерахунками відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до постанови KM України від 7.03.2001 р. № 225 , що діяла на час виникнення у позивача права на страхові виплати , гранична сума заробітної плати з якої справляються страхові внески до Фонду становить 2660 грн. , а чотирикратний її розмір становить граничний розмір одноразової допомоги. Поскільки одноразова допомога позивача мала б становити 1540 грн. х 70 = 154 000 грн., то її граничний розмір становить 10640 грн., які також слід стягнути з Фонду на користь позивача.
Також ушкодженням здоров»я позивачу була завдана моральна шкода , яку він визначає в 130 000 грн. Моральна шкода позивача полягає в тому , що він переніс душевні та фізичні страждання , втратив високооплачувану роботу, здоров»я, на даний час взагалі не може фізично працювати, витрачає значні кошти на лікування, змінився його звичний спосіб життя, він не може більше вести активний спосіб життя , не може реалізувати себе в повсякденному житті.
Положенням ч.З ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне
4
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " передбачено відшкодування моральної шкоди , заподіяної умовами виробництва , яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.
Однак в Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., справа № 1-9, зазначено , що положення ст. 34 вищевказаного Закону не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду , заподіяну умовами виробництва і в інших випадках , у тому числі в разі стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Законами Про держбюджет на 2006 р. та 2007 р. призупинено дію ч.3 ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " щодо відшкодування моральної шкоди. Як вбачається з ч.1 ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини « суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини , як джерело права. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини висловлену в рішенні по справі « Кечко проти України» від 8.11.2005 р. та ч.1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів , у випадках , коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. Згідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " право на отримання страхових виплат та соціальних послуг , в тому числі і на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 1.06.2004 р., тому суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню на користь позивача.
Зогляду на тяжкість та тривалість фізичних та душевних страждань та враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди в 25 000 грн.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по наданню правової допомоги в сумі 985.50 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог та на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Від сплати судового збору сторони звільнити на підставі ст. 4 Декрету KM України «Про державне мито» .
На підставі Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 1999 р. з внесеними змінами , «Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим та членам їх сімей « , постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №7 від 31.01.2002 р. " Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим / членам їх сімей/" , Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. у справі про офіційне тлумачення ст.34 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", ч.1 ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рішення Європейського суду з прав людини від 8.11.2005 р. по справі " Кечко проти України " та керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 208, 209,212-215 ЦПК України , суд -
вирішив:
позов ОСОБА_2 до Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , заподіяної каліцтвом на
5
виробництві задоволити частково.
Стягнути з Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , м. Звенигородка, Черкаської області , вул. Енгельса № 131 на користь ОСОБА_2 в відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я на виробництві за період з 1.06.2004 р. і по 1.01.2007 р. щомісячні страхові виплати в сумі 55891.34 грн. , а починаючи з 1.01.2007 р. щомісячно по 1915.31 грн. і до слідуючого переогляду, тобто до 7.06.2008 р. з послідуючими перерахунками відповідно до чинного законодавства , також стягнути одноразову допомогу в сумі 10 640 грн. та моральну шкоду в сумі 25 000 грн.
Стягнути з Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України на користь позивача судові витрати по наданню правової допомоги в сумі 985.50 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог та на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. Витрати за ІТЗ перерахувати на р/р 35225008002339 в УДК у Черкаській області, МФО 854018, код 26261092, одержувач ТУ ДСА у Черкаській області.
Від сплати судового збору сторони звільнити на підставі ст. 4 Декрету KM України «Про державне мито» .
По справі в частині стягнення відшкодування шкоди в межах платежу за один місяць в сумі 1915.31 грн. допустити негайне виконання.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд .