ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 915/917/16

Позивач: Приватне підприємство “АЛКОРМ”, юридична адреса: 61161, м. Харків, вул. Олександра Ульянова, 34; поштова адреса: 61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78

Відповідач: Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машроект” 54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 42 А

Про: стягнення 17788,46 грн.

                                                                                           Суддя Васильєва Л.І.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 12 від 03.10.2016 року

Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 17/1-6696 від 15.08.2016 року

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “АЛКОРМ” (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машроект” (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17788,46 грн., з яких: 1425,47 грн. - 3% річних та 16362,99 грн. – пені за період з 02.05.16 р. по 02.08.16 р. (за специфікацією № 3) та з 19.05.16 р. по 01.08.16 р. (за специфікацією № 4), посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором поставки № 30/13 АЛ від 20.02.2013 року, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 625, 692, 712 ЦК України.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись не те, що нарахування 3% річних не передбачено положенням договору, а при здійсненні розрахунку ціни позову позивачем були допущені помилки у визначенні дат, з яких повинно здійснюватись нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання (детальніше викладено у відзиві, а.с. 44-46).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

20.02.13 року між сторонами був укладений договір № 30/13 АЛ (а.с. 11-14), відповідно до якого позивач зобов’язався поставити відповідачу металопродукцію (надалі - товар), а відповідач – прийняти та оплатити зазначений товар на умовах встановлених договором.

03.01.16 року сторони підписали додаткову угоду № 2 (а.с. 15-17), якою внесли зміни до п. 1.2 та зазначили, що найменування (номенклатура), одиниця виміру, кількість, ціна одиниці, вартість товару вказуються в специфікації (специфікаціях) до цього договору (п. 1.2 договору).

Додатковою угодою № 3 від 29.02.16 року були внесені зміни до п. 3.3 договору та встановлено, що ціна договору становить 10 435 772,52 грн. (а.с. 18).

На виконання п. 1.2 договору сторони підписали специфікацію № 3, згідно якої позивач зобов’язався поставити відповідачу товар на суму 22176,00 грн. (у тому числі НДС).

Відповідно до п. 4.1.2 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 03.01.16 р.) оплата здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі 30% вартості узгодженої в специфікації № 3 партії товару, здійснюється відповідачем протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку позивачем, а остаточний розрахунок в розмірі 70% здійснюється за фактично поставлений товар, згідно накладної протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару.

03.03.16 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № А-0077 на суму 22176,00 грн. (а.с. 22).

Відповідач перерахував позивачу 30% передоплати в сумі 6652,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2300 від 21.03.16 року (а.с. 48).

21.04.16 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21470,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-0076 від 21.04.16 року та довіреністю № 776817/1117 від 15.04.16 року (а.с. 24,28).

Як зазначалось вище, відповідач був зобов’язаний остаточно розрахуватися за товар протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, тобто 01.05.16 року.

Проте, згідно банківської виписки (а.с. 32) відповідач здійснив оплату в сумі 14817,60 грн. з порушенням строків, а саме - 03.08.16 року.

29.02.16 року сторонами була підписана специфікація № 4 (а.с. 21), згідно якої позивач зобов’язався поставити відповідачу товар на суму 452096,40 грн. (у тому числі НДС).

Згідно п. 4.1.1 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 03.01.16 р.) на підставі узгодженої специфікації на поставку партії товару позивач виставляє рахунок, за яким відповідач протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, проводить попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії товару.           Остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості партії товару за узгодженою специфікації здійснюється протягом 5-ти банківських днів після отримання партії товару на склад покупця, що підтверджується накладною позивача.

11.03.16 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № А-0083 на суму 452096,40 грн. (а.с. 23).

Відповідач перерахував позивачу 50% передоплати в сумі 226048,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4020 від 18.04.16 року (а.с. 50).

В свою чергу позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 458918,74 грн., що підтверджується видатковими накладними № А-0075 від 21.04.16 року на суму 396431,14 грн., № А-0081 від 29.04.16 року на суму 3348,80 грн., № А-0091 від 11.05.16 року на суму 29008,80 грн. та довіреностями № 776818/1118 від 15.04.16 р., № 776938/1238 від 26.04.16 р., № 777070/1370 від 11.05.16 року (а.с. 25-27, 29-31).

Як зазначалось вище, відповідач був зобов’язаний остаточно розрахуватися за товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, тобто 18.05.16 року.

30.06.16 року відповідачем було здійснено оплату в рахунок боргу в розмірі 20000,00 грн., а остаточний розрахунок на суму 212870,54 грн. відповідачем здійснено з порушенням строків, а саме - 02.08.16 року, що підтверджується банківською випискою станом на 02.08.16 року (а.с. 33-34).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1425,47 грн., з яких: 113,26 грн. – на суму боргу 14817,60 за період з 02.05.16 р. по 02.08.16 р. (за специфікацією № 3) та 1312,21 грн. – на суму боргу 212870,54 грн. за період з 19.05.16 р. по 01.08.16 р. (за специфікацією № 4), які підтверджені розрахунком позивача (а.с. 9) та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.2 договору поставки, в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати продукції, відповідач зобов'язаний заплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань (терміну оплати товару) за договором поставки, позивачем на підставі п. 6.2 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 16362,99 грн., з яких: 1321,57 грн. – на суму боргу 14817,60 за період з 02.05.16 р. по 02.08.16 р. (за специфікацією № 3) та 15041,42 грн. – на суму боргу 212870,54 грн. за період з 19.05.16 р. по 01.08.16 р. (за специфікацією № 4), яка підтверджена розрахунком позивача (а.с. 9-10) та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає заперечень відповідача стосовно неправомірного нарахування позивачем 3% річних, оскільки це передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, безпідставними є доводи позивача щодо невірного визначення строку порушення грошового зобов'язання : відповідно п.5.1 договору від 20.02.2013 року місцем поставки є склад постачальника. Отже, датою поставки є отримання товару на складі позивача.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов’язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

           1. Позов задовольнити.

           2. Стягнути з державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машроект” (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 42 А, код 31821381) на користь приватного підприємства “АЛКОРМ” (61161, м. Харків, вул. Олександра Ульянова, 34, код 21269568) заборгованість в сумі 17788,46 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 46 коп.), з яких: 1425,47 грн. (одна тисяча чотириста двадцять п’ять грн. 47 коп.) - 3% річних, 16362,99 грн. (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 99 коп.) - пені та 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - судових витрат.

          Наказ видати позивачу.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.10.16 року.

          Суддя                                                              Л.І. Васильєва