Справа № 372/2591/16-ц

Провадження 6-66/16

ухвала

Іменем України

27 вересня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді                                                               Висоцької Г. В.,

при секретарі                                                                     Кубар О. Є.

за участю представника заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні подання виконуючого обов’язки начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов’язки начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України. Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у заявника перебуває виконавче провадження № 49717917 від 23.12.2015року з примусового виконання виконавчого напису № 2102 від 12.05.2015р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 1000050, 05 грн.

Представник заявника в судовому засіданні пояснила, що виконавче провадження № 49717917 від 23.12.2015 року було закрито, після чого за заявою ОСОБА_3 відновлено 16.09.2016р. Боржник ОСОБА_2 на виклики не з’являється, за місцем реєстрації 26.09.2016р., відповідно до акту державного виконавця, не виявлений. Відповідно до запитів в компетентні органи будь-яке майно чи доходи, на які можуть бути звернене стягнення, у ОСОБА_2, відсутнє.

Боржник до судового засідання не прибув, представник заявника проти розгляду справи за його відсутності не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 23.12.2015 року у відношенні боржника на підставі ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 2102 від 12.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1000050,50 грн. Зазначене провадження зупинене. В подальшому 16.09.2016р. старшим державним виконавцем Пелих Я. І. прийняте рішення про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до п.18 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, державний виконавець в. о. начальника відділу Обухівського МР ВДВС ГТУЮ ОСОБА_5 звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 мотивуючи тим, що у останнього є невиконані зобов'язання щодо погашення заборгованості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

В той же час, відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вищенаведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

На підтвердження невиконання боржником своїх зобов`язань, виконавчою службою представлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 року, в якій боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання (а. с. 3), та постанову про відновлення виконавчого провадження від 16.09.2016р. (а. с. 9.). Згідно відповіді Відділу управління превентивної діяльності НП Васильківського району від 30.12.2015р. транспортних засобів на праві власності за боржником не зареєстровано (а. с. 4). Згідно відповіді Управління Держкадастру від 15.03.2016р. державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на території Обухівського району Київської області на ім’я ОСОБА_2 не реєструвалися і не видавалися (а. с. 5). Згідно акту державного виконавця від 26.09.2016р. боржник ОСОБА_2 за місцем реєстрації не виявлений(а. с. 16).

Однак, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які підтверджували б надіслання ОСОБА_2 вимоги про добровільне виконання зобов'язань та докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як і докази того, що останній ухиляється від виконання зобов'язань.

На думку суду в поданні державного виконавця та серед матеріалів справи відсутні будь-які доводи і обґрунтування того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, а лише робиться наголос на сам факт наявності у останнього невиконаного зобов'язання, покладеного на нього виконавчим написом нотаріуса, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

До матеріалів подання державним виконавцем надано  документи, які не можуть  в повному обсязі свідчити про факт ухилення боржника від виконання  зобов'язань покладених на нього виконавчим написом нотаріуса, оскільки:  відсутні відомості про виклик боржника до відділу ДВС з 23.12.2015 року по теперішній час; про ознайомлення його безпосередньо або поштою з розміром вказаної заборгованості; про накладання штрафу на боржника за невиконання рішення суду.

Таким чином заявник не обґрунтував необхідність застосування обмеження виїзду за кордон, не надав доказів того, що  боржник ухиляється від сплати боргу, тому суд вважає , що викладені в поданні доводи ґрунтуються на припущеннях, а тому подання слід залишити без задоволення

Керуючись ст. ст.377-1 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного виконуючого обов’язки начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                      Г. В. Висоцька