Справа №11-а- 268                                    Головуючий в І інстанції -  Губко А.О.

Категорія - ст. 185 ч.3 КК України           Доповідач - Кравченко С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого   2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

- головуючого судді                            Бєлан Н.О.

- суддів                                                 Стрижко С.І., Кравченка С.І.

- з участю прокурора                          Мінакової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року, згідно з яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, громадянин України, раніше судимий: 15 травня 2002 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2 КК України ( в редакції 2001 року), ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 17, ч.2 ст. 141, 42 КК України (в редакції 1960 року) на три роки позбавлення волі. Звільнився з місць позбавлення волі 8 листопада 2003 року по відбуттю строку покарання;

22 грудня 2005 року Святошинським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. Звільнився з місць позбавлення волі 3 липня 2007 року на підставі п. «а» ст.3 Закону України «Про амністію»,-засуджений: за ст. 185 ч.2 КК України на три роки та один місяць позбавлення волі; За ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупність злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді трьох років та одного місяця позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи раніше судимим за корисливі злочини, 13 липня 2007 року, приблизно о 20 годині 15 хвилин, знаходячись в швидкісному трамваї № 1-к на зупинці громадського транспорту «вул. Польова» на вул. Борщагівській у м. Києві,  таємно викрав сумку в якій знаходився ноутбук «Самсунг R-40», «радіомишка», флеш - носій та навушники, а всього на загальну суму 4113 гривень, належні ОСОБА_2.

23 липня 2007 року, приблизно о 12 годині, знаходячись в маршрутному таксі «5+7», яке рухалось по проспекту Перемоги в м. Києві, між зупинками громадського транспорту «метро Берестейська - вул. Гарматна» в м. Києві таємно викрав із сумки, належної ОСОБА_3, мобільний телефон «Нокіа» з сім - картою оператора мобільного з'язку «Київстар» та грошовими коштами на рахунку, всього на загальну суму 1920 гривень.

15 серпня 2007 року, приблизно о 21 годині, знаходячись у приміщенні мегамаркету «Більшовик», який розташований на вул. Гетьмана, 6 в м. Києві, таємно викрав сумку, в якій знаходились два мобільні телефони марки «Самсунг» та «Мотролла», парасолька, паспорт громадянина України, індентифікаційний код та ключі, які належали ОСОБА_4. Таким чином, ОСОБА_4, була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 2830 гривень.

28 липня 2007 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись в салоні краси «Фея», який розташований на проспекті Повіторофлотському, буд. 52, побачив в одному із кабінетів два мобільні телефони, вийшов на вулицю, через відкрите вікно проникнув до вказаного приміщення та таємно викрав звідти два мобільних телефони марки « Нокіа» та «Мотролла» з сім- картами операторів мобільного зв'язку та грошовими коштами на рахунку, всього на загальну суму 1454 гривень, належними ОСОБА_5.

В апеляції та доповненні до неї засуджений просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 185 ч.2 КК України, та пом'якшити призначене йому покарання посилаючись на те, що він вчинив крадіжку майна із приміщення, до якого мався вільний доступ, а тому його дії не можуть кваліфікуватись за ст. 185 ч.3 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло чи інше приміщення. Крім того, засуджений вказує на те, що судом при призначенні покарання не враховані його сімейний стан та стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважає апеляцію засудженого такою, що задоволенню не підлягає, провівши судові дебати та надавши   засудженим   останнє   слово,   перевіривши   матеріали   справи   та обговоривши    доводи   апеляції,   колегія   суддів   уважає   її   такою,   що задоволенню не підлягає   з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується зібраними по справі доказами. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, повністю визнавав свою вину у вчиненні злочинів, вказаних в його обвинуваченні, в зв'язку із чим, за згодою всіх учасників судового процесу,   суд розглянув справу   в порядку, передбаченому ст. 299 ч.3 КПК України. Тому   ОСОБА_1 позбавлений, права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Посилання засудженого на ті обставини, що його дії по викраденню майна з приміщення салону краси «Фея» повинні кваліфікуватись за ст. 185 ч.2 КК України є безпідставними, оскільки, хоча до приміщення із якого було вчинено крадіжку мався вільний доступ клієнтів, ОСОБА_1 проникнув до нього через вікно саме з метою вчинення крадіжки. Тому його дії за ст. 185 ч.2 та ст. 185 ч.3 КК України органами досудового слідства та судом кваліфіковані вірно.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину що пом'якшує покарання, а саме щире каяття та сприяння розкриттю злочину і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально. Остаточне покарання ОСОБА_1 обґрунтовано призначено у відповідності з вимогами ст. 70 КК України. Підстави для пом'якшення покарання відсутні.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляції не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія

суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року відносно ОСОБА_1, - без зміни.