2-42/ 2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2009року Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Зацеркляного В.К.
при секретарі - Євсєєвій О. В.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування вартості майна, яке неможливо повернути в натурі , -
В С Т А Н О В И В :
25.11.2008 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а згодом доповнив свої позовні вимоги також і до співвідповідача ОСОБА_5, зазначивши, що 23.07.2003 р. він купив ПСП « Сокілка» в с. Лівобережна Сокілка Кобеляцького району Полтавської області 36 штук залізобетонних плит перекриття, з яких вцілому складалася одна із двох, поряд розташованих силосних ям цього підприємства.
У 2004 р. із придбаних плит перекриття 18 штук він вивіз для власних потреб, а решту 18 штук він вирішив продати, залишивши їх на місці та написав на них фарбою слово «ПРОДАМ» та номер свого мобільного телефону.
09.07.2008 р. йому зателефонувала його теща ОСОБА_6, мешканець с. Лівобережна Сокілка та повідомила, що в ніч на 02.07.2008 р. відповідач ОСОБА_3 за допомогою автокрана та вантажного автомобіля вивіз 10 із 18 належних йому плит перекриття, які він залишив на місці силосної ями, він негайно поїхав до Де тюка, який підтвердив, що він дійсно забрав його плити, але на прохання їх повернути не відреагував, таким чином, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 набули його майно без достатньої правової підстави, у зв*язку із чим позивач прохав суд стягти на його користь із відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у солідарному порядку гроші в сумі 8000 грн. в якості відшкодування вартості безпідставно набутих ними 10 плит залізобетонного перекриття.
В суді позивач та його представники підтримали заявлені позовні вимоги, та прохали суд стягти на користь позивача із відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та співвідповідача ОСОБА_5, який придбав у ОСОБА_4 10 плит перекриття, якими розпорядився на власний розсуд у солідарному порядку вартість 10 плит перекриття у загальній сумі 8000 грн., які були безпідставно ними набуті.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до суду подали письмові заяви, де прохали судове засідання провести у їхню відсутність, у зв*язку із сімейними обставинами, що покази суду давали раніше неодноразово і міняти їх не будуть.
Співвідповідач ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим про розгляд справи до суду не з*явився, його мати по телефону повідомила, що він перебуває на заробітках.
Третя особа ОСОБА_7 до суду не з*явився, будучи повідомленим про судовий розгляд.
Суд, заслухавши сторони, свідків, розглянувши матеріали справи, знаходить позов підлягаючим задоволенню.
Судом встановлено, що 23.07.2003 р. позивач ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу купив у ПСП « Сокілка» в с. Лівобережна Сокілка Кобеляцького району Полтавської області 36 штук залізобетонних плит перекриття бувших у використанні, оплатив їхню вартість у касу підприємства та отримав їх у натурі, що підтверджується договором купівлі-продажу, квитанцією про сплату вартості плит, накладною на плити та приймально-здавальним актом за яким ПСП « Сокілка» передало, а ОСОБА_2 прийняв вищевказані плити перекриття ( а.с. 13-17).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 у 2004 році вивіз із силосної ями, другої по рахунку, від с. Лівобережна Сокілка Кобеляцького району, частину придбаних ним плит перекриття, в кількості 18 штук, які використав для власних потреб, а решту, 18 плит перекриття мав намір продати, залишив вказані плити перекриття у вищевказаній силосній ямі та написав на даних плитах емалевою фарбою слово « ПРОДАМ» та номер свого мобільного телефону.
Факт купівлі-продажу плит перекриття та передачі плит у натурі від ПСП « Сокілка» до ОСОБА_2 підтвердив у суді свідок ОСОБА_8, колишній директор ПСП « Сокілка», який у суді та у виїзному судовому засіданні дав показання, що плити перекриття із другої, від с. Лівобережна Сокілка, силосної ями були продані ОСОБА_2 та були передані у натурі ОСОБА_2
Судом встановлено, що після купівлі ОСОБА_2 у ПСП « Сокілка» плит перекриття, тодішньому працівнику ПСП « Сокілка» ОСОБА_7 у рахунок заборгованості по заробітній платі були виписані та видані плити перекриття із першої, від с. Лівобережна Сокілка, силосної ями в кількості 15 штук, що відбулось у 2005 році, тобто через приблизно два роки після придбання плит перекриття у цьому ж підприємстві позивачем ОСОБА_2
Судом встановлено, що у 2008 році ОСОБА_7 в усній формі продав належні йому плити перекриття відповідачеві ОСОБА_3 і показав на місці де саме знаходяться належні йому плити перекриття, а саме, у першій від с. Лівобережна Сокілка силосній ямі, та попередив ОСОБА_3, що у другій від с. Лівобережна Сокілка силосній ямі знаходяться плити перекриття, що належні ОСОБА_2, про що дав показання ОСОБА_7 у минулому судовому засіданні.
Судом встановлено, що крім першої та другої силосних ям, існує ще і третя силосна яма, яка раніше належала в даний час ПСП « Сокілка», що визнане банкрутом та припинило свою діяльність ( а.с. 127-129), та що у 2008 році група мешканців с. Лівобережна Сокілка за власною ініціативою використала частину плит перекриття із першої та третьої, від с. Лівобережна Сокілка, силосних ям, продавши вказані плити перекриття, а гроші, виручені від продажу, використала на спорудження водонапірної вежі у цьому ж населеному пункті, для громадських потреб, для забезпечення мешканців села водою, про що видно із письмових пояснень гр.-н ОСОБА_9 і ОСОБА_10, але при цьому не було поставлено до відома про розпорядження даними плитами перекриття ОСОБА_3, який за кілька місяців до цього купив частину плит перекриття у ОСОБА_7 і не встиг придбаними плитами розпорядитися, хоча і дав об*яву про продаж плит перекриття.
Судом встановлено, що коли до ОСОБА_3 звернувся покупець за плитами перекриття, ОСОБА_5, то виявилось, що плитами перекриття, які придбав ОСОБА_3 у ОСОБА_7, уже розпорядились мешканці с. Лівобережна Сокілка, які їх частково продали , а на виручені від продажу гроші спорудили водонапірну вежу, а тому ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 свідомо продали ОСОБА_5 плити перекриття із другої, від с. Лівобережна Сокілка силосної ями, тобто ті плити перекриття, які раніш придбав позивач ОСОБА_2, та із вищевказаної силосної ями ОСОБА_5 завантажив та вивіз із послідуючим перепродажем до м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області невстановленій особі, 10 плит перекриття.
Судом встановлено, що коли вранці 02.07.2008 р. ОСОБА_5 вантажив та перевозив придбані плити перекриття, то саме ОСОБА_4 – дружина ОСОБА_3 показувала місце, де треба брати плити перекриття, привозила перекладини під плити, щоб при перевезенні плити не пошкодились, та отримала гроші від продажу плит.
Судом встановлено, що коли вдень 09.07.2008 р. позивачу ОСОБА_2 від своєї тещі ОСОБА_6 стало відомо про вивезення плит перекриття, проданих ОСОБА_3, що належали ОСОБА_2, останній звернувся із претензіями до ОСОБА_3, який не заперечував своїх дій по розпорядженню плитами перекриття, належними ОСОБА_2 та пояснив, що продав плити перекриття свідомо, оскільки належні йому плити перекриття, які він придбав у ОСОБА_7, зникли.
Факт розпорядження плитами перекриття, належними ОСОБА_2 за сторони відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в суді підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 допитаних в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5
Судом встановлено, що оскільки у 2008 р. ОСОБА_5 перепродав придбані ним у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 плити перекриття невстановленій особі у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області і повернути дані плити перекриття позивачеві ОСОБА_2 неможливо, слід відповідно до ст.ст. 16, 387, 388, 1212, 1213 ЦК України слід стягти солідарно із відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і співвідповідача ОСОБА_5 кошти в сумі 8000 грн. ( а.с. 20-34) в якості відшкодування вартості безпідставно набутих ними 10 плит залізобетонного перекриття розміром 1,2 х 6,0 х 0,25 м. кожна, та судові витрати по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 387, 388, 1212, 1213 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Стягти із ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 8000 грн. в якості відшкодування вартості безпідставно набутих ними 10-ти плит залізобетонного перекриття розміром 1,2 х 6,0 х 0,25 м. кожна, та судові витрати: 80 грн. судового збору і 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судової справи.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: