ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря - Наумові А.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду, визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася 13 лютого 2009 р. до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень (а.с.30-31) просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради (далі- відповідач-1) щодо нарахування та виплати їй не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 р. по 29 квітня 2010 р.; зобов’язати відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» до рівня прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради їй призначена допомога по догляду за сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у нижчому рівні, ніж передбачено вищезазначеним Законом, а саме – з 26.06.07 р. - 129,03 грн., з 1.10.2007 р.- 130,64 грн; з 01.01.2008 р.- 144, 10 грн. щомісячно відповідно до ст. 56 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р., яким визнано неконституційними ряд положень Закону «Про Державний бюджет України на 2007 р.» щодо обмеження розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити їй допомогу у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Просила також поновити пропущений строк для звернення до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивачка і її представник позов підтримали.
Представники відповідача-1 - Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради - проти позову заперечували, посилаючись на те, що в 2007 р. механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, до яких належить позивачка, органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету, було регламентовано Порядком призначення виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою КМУ від 11 січня 2007 р. №13. Відповідно до п.9 зазначеного Порядку зазначена допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму. Допомога їз врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї призначається на 6 місяців. Середньомісячний скупний дохід сім’ї визначається на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням допомоги. Протягом 2007р . зміни до зазначеного Порядку стосовно визначення розміру допомоги по догляду за дитиною, або визнання його таким, що втратив чинність, не було. Виконання статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням» не належить до його компетенції, а призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції, чинній до 1 січня 2008 р., провадилось виключно для осіб, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 13 Закону), до яких позивачка не належить.
На 2008 рік підстав для перерахунку вищевказаної допомоги також немає, оскільки рішення Конституційного Суду України стосовно питання визнання конституційності окремих положень законів про державний бюджет на відповідний рік не було. Окрім того, з 1січня 2008 року внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008 року – 50 %, з 01.01.2009 року – 75 %, а з 01.01.2010 року – 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Відповідно до п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. Постановою КМУ України від 27 грудня 2001 р. № 1751 для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім’ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного сім’і). Протягом всього періоду ОСОБА_1 для проведення перерахунку допомоги не зверталася і необхідних документів не надавала.
Крім того, відповідач-1 наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, у зв’язку з чим на підставі ч. 1ст. 100 КАС України слід відмовити у задоволенні позову.
Представник Харківського обласного центру з нарахування і виплати державної соціальної допомоги у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення проти позову, посилаючись на відсутність протиправних дій з боку центру, а також, окрім зазначених відповідачем-1 доводів, на те, що держава у відповідних законодавчих актах не взяла бюджетні зобов’язання щодо виплати допомоги у розмірі, про який йдеться у позові, і не передбачила додаткового фінансування на ці цілі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
ОСОБА_1 29 квітня 2007 р. народила сина - ОСОБА_3.
З червня 2007 р. по грудень 2008 р. Управлінням праці і соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради ОСОБА_1 була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 на момент народження дитини була застрахованою особою.
Щодо поновлення строку позивачу на звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач-1 наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка не надала суду жодного доказу наявності поважних причин для пропуску строку для звернення до суду з даним позовом, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому суд вважає, що позивачка пропустила строк без поважних причин, у зв’язку з чим немає підстав для поновлення позивачці строку на звернення до суду з позовом.
Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції з 01.01.2007 року із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V було встановлено на 2007 рік, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 затверджений Порядок призначення та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, відповідно до якого призначення і виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи. Відповідно до пункту 9 вказаного Порядку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 установлено, що в 2007 році допомога при народжені дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми з 1 січня призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживанням застрахованих осіб, а у 2-4 кварталах – виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто з 09.07.2007 року набрала чинності стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку про те, що при визначенні розміру допомоги позивачці з 09.07.07 року застосуванню підлягала стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, положення якої значно звужували права позивача на отримання допомоги у розмірі, встановленому Законом.
Оскільки функції по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам у 2007 році були передані робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до органів праці та соціального захисту населення, то Управління праці т соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради у 2007 році повинно був призначити та сплачувати з 09.07.2007 року до 31 грудня 2007 року позивачці щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у відповідності до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (із змінами відповідно до п.23 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Відповідно до пункту 3 розділу 8 «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Відповідачем-1 була призначена позивачці допомога по догляду з дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі: червень 2007 р.- 21 грн. 51 коп., липень - 129,03 грн., серпень-132,64 грн., вересень – 134, 45 грн., жовтень – 136,13 грн., листопад – 140,05 грн., з грудня 2007 р. по грудень 2008 р. – по 144 грн. 10 коп. щомісячно.
За таких підстав у 2008 році позивачу вказана допомога була виплачена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині необґрунтовані.
Крім вищезазначених обставин, які є підставою для відмовлення у позові, суд також враховує, що позовні вимоги позивачки про зобов'язання в подальшому виплачувати допомогу на дитину у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, направлені на майбутнє. Такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на відсутність спору з правовідносин між сторонами при здійсненні виплат допомоги у майбутньому, адже обґрунтування позову в цій частині полягає лише в припущенні позивачки про можливе порушення її прав. Фактично винесення судом рішення з цих вимог призвело б до обмеження волі законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, оскільки б було встановлено наперед механізм визначення розміру допомоги у відношення до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92, ст.ст. 56, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V, Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI , Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07, ст.ст. 94, 99,100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці і та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про поновлення строку позовної давності для подання адміністративного позову, визнання неправомірними дій Управління праці і та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради щодо нарахування та виплати не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання Управління праці і та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові здійснити перерахунок і виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи їз розмірів, встановлених ч. 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 9 липня 2007 р. по 29 квітня 2010 р. - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.Л. Шрамко