ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р.Справа № 923/167/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів В.В.Лашина, В.Б.Туренко

(на підставі розпорядження в.о. керівника апарату про повторний автоматичний розподіл справи від 03.08.2016р. №447 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016р.),

при секретарі судового засідання - А.В.Земляк,

за участю представників сторін:

від позивача: В.І. Пасека,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2016 р.

у справі №923/167/16

за позовом Каховського державного агротехнічного коледжу

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору підряду,

встановив:

Каховський державний агротехнічний коледж звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору підряду №41/11/12 від 29.11.2012р. на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника, укладеного між Каховським державним агротехнічним коледжем (підрядником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовником).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Каховською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію діяльності Каховського державного агротехнічного коледжу за 2013-2014 роки, в ході якої встановлено, що коледж не направляв студентів на практику та не мав витрат по підготовці полів та обробці посівів, а тому коледжем отримувалась винагорода фактично за користування замовником земельних ділянок. Проаналізувавши доводи Каховської об'єднаної державної фінансової інспекції, позивач дійшов висновку, що вищевказаний договір має бути визнаний недійсним на майбутнє на підставі ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, як такий, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільству, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, оскільки надання земельних ділянок державної власності в користування (оренду) здійснюється органами виконавчої влади, до яких коледж не відноситься.

Місцевий господарський суд, розглянувши позов, дійшов висновку, що за оспорюваним договором коледж фактично передав у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому вказав, що договір підряду є удаваним, згідно із ст. 235 ЦК України, у зв'язку з чим визнав його недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, як такий що не відповідає вимогам ст. 4, ч.2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що:

- в акті ревізії Державної фінансової інспекції, на який послався позивач, не міститься посилань на договір, укладений між позивачем та відповідачем;

- на виконання умов договору сторонами було підписано акт приймання-передачі продукції у незібраному вигляді, що підтверджує факт виконання сторонами умов договору та дійсність правочину;

- відсутність документального підтвердження проходження студентами практики, як підстава для визнання договору недійсним, є помилковим, так як відповідач не перешкоджав позивачеві у здійсненні ним своїх прав, передбачених спірним договором, а коледж не направляв своїх студентів на практику.

До апеляційної скарги скаржником додані клопотання про забезпечення позову шляхом заборони позивачу відмовлятися від виконання умов спірного договору та заборони позивачу укладати інші договори та вчиняти дії, не передбачені спірним договором, і про витребування з Херсонського окружного адміністративного суду матеріалів адміністративної справи №821/1241/15-а за позовом Каховського державного агротехнічного коледжу до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про скасування пунктів вимоги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача відмовився від вказаних клопотань, внаслідок чого вони не розглядалися.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

У відповідності до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, недодержання яких є підставою недійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пунктах 2.1, 2.9, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

29.11.2012р. між Каховським державним агротехнічним колежем (підрядником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовником) укладено договір підряду №41/11/12 на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника, за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції задля отримання врожаю за завданням замовника засобами підрядника з використання матеріалів замовника, а замовник зобов'язується прийняти дані роботи та оплатити відповідно до умов договору (а.с 25-27).

Договір та додаткові угоди до нього підписані директором коледжу, який на підставі п. 4.3 Статуту Каховського державного агротехнічного коледжу має право укладати угоди.

Строк дії договору, згідно з пунктом 11.2 закінчується 29.11.2022р.

У п. 2.2. договору сторони погодили, що результатом виконання робіт за цим договором є врожай сільськогосподарської продукції, який відповідає вимогам, зазначеним у п. 4 даного договору, вирощений підрядником в незібраному вигляді, готовий для збирання.

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник зобов'язаний виконати наступні роботи:

-вирощування врожаю сільськогосподарської продукції;

-підготовка посівних площ-земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вказаних у п. 3.2. договору;

-здійснення поливу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вказаних у п.3.2. договору, зрошувальним обладнанням та меліоративними системами підрядника.

У відповідності до п. 3.2. договору підрядник зобов'язується забезпечувати виконання робіт на належній підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 103,02 га, розташованій в адміністративних межах Коробківської сільської ради Каховського району Херсонської області, а саме поле НОМЕР_2, кадастровий номер ділянки: НОМЕР_1, площею 103,02 га.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що роботи по вирощуванню врожаю сільськогосподарської продукції здійснюються підрядником з матеріалів (посівних матеріалів, розсади, саджанців, добрив, тощо), наданих замовником підряднику. Приймання та передача матеріалів здійснюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі, в якому зазначається назва, кількість та вартість переданих та отриманих матеріалів сторонами. Зазначені акти приймання- передачі є невід'ємною частиною даного договору.

Роботи за договором вважаються виконаними, а продукція вважається переданою підрядником та прийнята замовником після її передачі у відповідності до умов п.6.12. договору та підписання документів, передбачених п.7.2. договору.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що протягом трьох календарних днів з моменту завершення приймання продукції сторони складають акт передачі-приймання виконаних робіт та продукції, що підтверджує виконання робіт за договором. Підписання таких актів замовником свідчитиме про відсутність претензій з боку останнього щодо якості та кількості прийнятої продукції та виконаних робіт.

Розмір винагороди підрядника за цим договором становить 82 416,00 грн. на рік. За домовленістю сторін форма та порядок розрахунків можуть бути змінені шляхом підписання додаткових угод до даного договору (п. 8.1. договору).

Згідно з п.8.4. договору окрім винагороди замовник зобов'язаний відшкодувати підряднику витрати по водопостачанню та електропостачанню, які понесені останнім у зв'язку із здійсненням підрядником робіт (полив земельних ділянок сільськогосподарського призначення). Відшкодування зазначених витрат підрядника здійснюється після підписання відповідних актів приймання-передачі, згідно тарифів, діючих на момент виконання робіт.

Додатковою угодою від 08.04.2013р. №2/04/13 сторони внесли зміни до договору підряду щодо строків та розміру оплати виконаних робіт та відшкодування понесених витрат (а.с.29).

В подальшому сторони уклали додаткову угоду від 26.03.2014р. №11/03/14 до договору підряду, якою внесли зміни до договору №41/11/12 від 29.11.2012р. щодо розміру загальної площі земельної ділянки, на якій здійснюється виконання робіт, а також щодо розміру винагороди (а.с.28).

Відповідно до положень 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що відповідач не приймав участі в суді першої інстанції, судова колегія, переглядаючи справу в апеляційній інстанції, приймає до уваги надані ним до апеляційної скарги докази, а саме: акти виконаних робіт, рахунки позивача за виконані роботи, акт приймання-передачі продукції, оскільки ці документи підписані обома сторонами і суттєво впливають на вирішення спору, але позивач їх суду не надав і не повідомив про їх наявність.

Як вбачається із доданих відповідачем актів виконаних робіт, підрядник (Каховський державний агротехнічний коледж) на виконання умов договору підряду надав замовнику (Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3) послуги по зрошуванню, транспортуванню води та використанню електроенергії. За виконані роботи з вирощування сільськогосподарської продукції підрядником виставлялися рахунки (а.с.135-138).

Відповідно до актів №65 від 30.06.2013р., №116 від 31.07.2013р.,№117 від 31.07.2013р., №122 від 31.07.2013р., №140 від 30.08.2013р., № 146 від 30.08.2013р., №147 від 30.08.2013р., №178 від 31.10.2013р., №44 від 30.04.2014р., №45 від 30.04.2014р., №49 від 30.04.2014р., №67 від 27.05.2014р., №72 від 31.05.2014р., №73 від 31.05.2014р, №77 від 31.05.2014р., №108 від 21.07.2014р., №128 від 31.07.2014р., №136 від 07.08.2014р., №146 від 30.08.2014р., №154 від 16.09.2014р., №174 від 30.09.2014р., №180 від 07.10.2014р., №207 від 24.11.2014р. сторони засвідчували виконання коледжем робіт та їх вартість за договором №41/11/12 від 29.11.2012р.(а.с.139-161).

01.12.2014р. сторони підписали акт приймання-передачі продукції, відповідно до якого сторони зазначили, що на умовах договору підряду, за завданням замовника, підрядником були виконані всі необхідні роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції в повному обсязі. Даний акт підтверджує передачу замовленого асортименту продукції підрядником замовнику та свідчить про відсутність будь-яких претензій замовника до підрядника. Акт підписаний ФОП ОСОБА_3 (замовник) та Каховським агротехнічним коледжем в особі директора Мащенко В.Ф. (підрядник) і скріплений печатками (а.с.162).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що відповідно до договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника надавав відповідачу послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції та отримував кошти за виконані роботи.

Згідно із ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з вимогами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови договору, судова колегія вважає, що спірний договір містить всі обов'язкові умови договору підряду і виконувався сторонами саме як договір підряду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р. за позовом Каховського державного агротехнічного коледжу до Державної інспекції в Херсонській області скасовано пункт четвертий резолютивної частини вимоги ДФІ в Херсонській області від 03.04.2015 р. № 21-07-14-14/1672 щодо перерахування до загального фонду Державного бюджету України коштів у сумі 1 388 100 грн., що за 2013-2014 роки отримані Коледжем як плата за користування земельними ділянками за укладеними з перевищенням повноважень договорами підряду на вирощування сільськогосподарської продукції. Суди послалися на те, що під час судового розгляду справи не знайшли підтвердження висновки ДФІ про порушення коледжем положень законодавства щодо укладення договорів підряду з перевищенням повноважень, визначених Земельним кодексом України, оскільки умови договору не суперечать законодавству, яке регулює дані правовідносини, зокрема, ЦК України та ГК України (а.с. 123-134).

Посилання позивача на відсутність документального підтвердження проходження студентами Коледжу практики на думку судової колегії є безпідставними з огляду на те, що умовами п.п.6.6 договору сторони передбачили право підрядника на проведення на земельних ділянках сільськогосподарського призначення науково-практичних семінарів та конференції по впровадженню прогресивних технологій вирощування високих врожаїв на зрошуванні та умовах богарного землеробства.

Проте, будь-яких доказів порушення відповідачем прав Коледжу щодо надання можливості проведення навчань на землях сільськогосподарського призначення не надано.

Крім того, в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. міститься посилання суду на наявні накази "Про відрядження на технологічну практику" від 15.092014р. №116, від 04.04.2014р. №33, від 01.09.2014р. №99, від 16.09.2013р. №51, від 13.05.2013р. №33 "а", від 28.03.2014р. №29,від 25.03.2013р. №14 "а".

Також не заслуговують на увагу доводи коледжу стосовно того, що він не виконував роботи по вирощуванню урожаю для замовника, так як вони спростовуються вищевикладеним. Крім того, судова колегія зазначає, що невиконання або часткове невиконання підрядником своїх обов'язків за договором не є підставою вважати договір удаваним і визнавати його недійсним, тим більше, що вирощування сільськогосподарської продукції є неперервним технологічним процесом, і в разі, якщо одна сторона не виконує свої обов'язки, то інша сторона за договором змушена приймати заходи, в тому числі і виконувати частину робіт, що б врожай не був знищений.

Як свідчить судова практика, вирішальним для визначення договорів на вирощування сільськогосподарської продукції (надання сільськогосподарських послуг, тощо) як договорів підряду є те, що підрядником (виконавцем робіт) виступає користувач (власник) землі, який отримує від замовника кошти за виконані на своїй земельній ділянці за договором роботи (послуги) (постанова ВГСУ від 26.01.2016р. № 923/782/14), а для визначення вищевказаних договорів, як договорів оренди землі - головним є те, що користувач (власник) землі за плату надає іншому суб'єкту підприємницької діяльності (підряднику) земельну ділянку, яку той обробляє за умовами договору для отримання врожаю.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову про визнання договору підряду недійсним слід відмовити.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду про задоволення позову.

З урахуванням викладеного та

керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2016р. у справі №923/167/16 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Каховського державного агротехнічного коледжу на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1515,80 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 10.10.2016р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.В. Лашин

Суддя В.Б. Туренко