ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 922/2179/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2306 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.16 у справі № 922/2179/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м.Харків

про стягнення коштів в розмірі 20 902 173,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 р. позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (відповідач) про стягнення 20 902 173,61 грн. з яких: 16 219 501,93 грн. - сума боргу за надані послуги з транспортування природного газу, 2 133 659,55 грн. - пеня, 2 226 851,43 грн. - 7% штраф від суми простроченої заборгованості, 156 066,52 грн. - 3 % річних та 166 094,17 грн. - інфляційні втрати, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01 липня 2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. у справі №922/2179/16 (суддя Денисюк Т.С.) в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що відповідач прострочив виконання зобов’язання та зобов’язаний сплатити штраф, пеню, річні та інфляційні втрати,вважає, що порядок та строки оплати не змінювались.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що сумма боргу погашена повністю,підписавши спільні протокольні рішення сторони змінили порядок та строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, підстави для застосування санкцій та інших виплат відсутні.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що01 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (Замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Сторони погодили, що Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу, замовника складає 312 814,500 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (пункт 1.2. Договору).

Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункти 5.4. - 5.5. Договору).

У п. 11.1 Договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Суд першої інстанції встановив, що Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, а саме:

- за липень 2015 року на загальну суму 319 856,76 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 07-15-1506000181/Н039/Х від 31.07.2015 року; 07-15-1506000181/Н039/Хо від 31.07.2015 року;

- за серпень 2015 року на загальну суму 314 820,81 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 08-15-1506000181/Н039/Х від 31.08.2015 року; 08-15-1506000181/Н039/Хо від 31.08.2015 року;

- за вересень 2015 року на загальну суму 1 180 617,77 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 9-15-1506000181/Н039/Х від 30.09.2015 року; 09-15-1506000181/Н039/Хо від 30.09.2015 року; за жовтень 2015 року на загальну суму 5 548 294,73 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 10-15-1506000181/Н039/Х від 31.10.2015 року; 10-15-1506000181/Н039/Хо від 31.10.2015 року; за листопад 2015 року на загальну суму 6 674 936,50 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 11-15-1506000181/Н039/Х від 30.11.2015 року; 11-15-1506000181/Н039/Хо від 30.11.2015 року; за грудень 2015 року на загальну суму 13 025 629,39 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 12-15-1506000181/Н039/Х від 31.12.2015 року; 12-15-1506000181/Н039/Хо від 31.12.2015 року; за січень 2016 року на загальну суму 27 379 662,03 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 1-16-1506000181/Н039/Х від 31.01.2016 року; 01-16-1506000181/Н039/Хо від 31.01.2016 року; за лютий 2016 року на загальну суму 17 494 440,03 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 2-16-1506000181/Н039 від 29.02.2016 року; 02-16-1506000181/Н039 від 29.02.2016 року; за березень 2016 року на загальну суму 16 295 086,21 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 3-16-1506000181/Н039 від 31.03.2016 року; 03-16-1506000181/Н039 від 31.03.2016 року; за квітень 2016 року на загальну суму 6 745 495,92 грн., відповідно до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№4-16-1506000181/Н039 від 30.04.2016 року; 04-16-1506000181/Н039 від 30.04.2016 року.

Позивач зазначив, що в порушення умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01 липня 2015 року, відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг з транспортування природного газу, частина яких була оплачена відповідачем із порушенням строків їх оплати, а інша частина (за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року) залишилась не оплаченою що за розрахунком позивача станом на час звернення його із позовом становить 16219501,93 грн., що на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором .

Порушенням зобов’язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", 1. Цей Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот; на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот), на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов’язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що розрахунок за надані послуги був здійснений відповідачем наступним чином.

Частину наданих послуг за договором від 01.07.2015 року №1506000181/Н039 на суму 72676186,70 грн. (станом на 22.07.2016 року), відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства, отриманих на поточні рахунки із спеціальним режимом відповідно до нормативів перерахування коштів, затверджених Постановами НКРЕКП;

З метою погашення заборгованості у 2016 році ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" перед ПАТ "Укртрансгаз" по Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01 липня 2015 року, відповідачем проведено роботу по підписанню спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України в червні 2016 року на загальну суму 15 000 000,00 грн.

Підписані Стороною 1: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в особі начальника ОСОБА_3, Стороною 2: Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації в особі заступника директора - начальника бюджетного управління ОСОБА_4, Стороною 3: ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", в особі директора Тиндика П О., Стороною 4: ПАТ "Укртрансгаз" спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України 24 червня 2016 р. на загальну суму 15 000 000,00 грн. були направлені для підписання Стороні 5: Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що підписуючи дані спільні протокольні рішення ПАТ "Укртрансгаз" погоджувався умовами проведення взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на загальну суму 15 000 000,00 грн. грн.

Іншу частину наданих послуг на суму 13 996 275 грн. за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 на підставі спільних протокольних рішень № 207/у від 21.01.2016 року на 747 697,00 грн., № 208/у від 21.01.2016 року на 752 300,00 грн., № 766/у від 23.02.2016 року на 861 880,00 грн., № 767/у від 23.02.2016 року на 4670398,00 грн., №1067/у від 24.03.2016 року на 250 000,00 грн., №1614/у від 23.05.2016 року на 6 714 000,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що при прийнятті відповідних рішень, сторони керувались, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 року, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 року №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію від 03.02.2009 року №55/57/43, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 зазначеного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктом 2.7 Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розраху - за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетик та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що підписання сторонами у 2016 році спільних протокольних рішень і виконання положень останніх, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 року № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688 свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01 липня 2015 року, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Отже, тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором на транспортування природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов’язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що для застосування санкцій, передбачених договором, та наслідків за порушення грошового зобов’язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Дана правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України по справам №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01 липня 2015 року.

Отже, для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за послуги з транспортування газу здійснювалась поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед позивачем за спожитий у відповідності до Договору №1506000181/Н039 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2015 - 2016 році.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня та відсутній склад правопорушення згідно зі статтею 217 Господарського кодексу України та статтею 614 Цивільного кодексу України, що позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені пунктом 6.3. договору та у свою чергу тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позову в частині стягнення нарахованих позивачем штрафу в суме 2226851,43 грн., відповідно до частин 2 статті 231 Господарського кодексу України, вихродячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, вказаних санкцій можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Верховний суд України у своїй постанові від 04.02.2014 року у справі №3-1гс14 зазначив, що «аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

В даному випадку між сторонами у справі не підлягає застосуванню стаття 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що оскільки відповідний розмір штрафу не визначений умовами договору підстави для стягнення штрафу відсутні.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

Колегія суддів вважає, що сторони, уклавши спільні протокольні рішення, у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору на транспортування природного газу, тому строк виконання нового зобов’язання пов’язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Отже, відповідачем не допущено прострочення оплати на умовах спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків і підстави для стягнення санкцій, річних та інфляційних відсутні.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 612,625,626,627 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.16 у справі №922/2179/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.10.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.