НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-414/08

№ б/н

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2007 року Новомосковський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Гречаного В.А.

при секретарі Петренко O.A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонному

суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа — приватний нотаріус ОСОБА_5

про визнання договору дарування квартири удаваного правочину договором купівлі-продажу і

визнання права власності на 1/2 частину квартири у спільній власності подружжя, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання договору дарування квартири удаваного правочину договором купівлі-продажу та про визнання права власності 1/2 частину квартири у спільній власності подружжя, по тим підставам, що 07.03.1997 р. позивачкою та відповідачем ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, від якого вони м неповнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2004 знайомий чоловіка запропонував купити квартиру у його товариша ОСОБА_2 Оскільки позивачка довіряла чоловіку, то в переговорах по цій угоді не приймала участі, але відповідач сказав, що він домовився з продавцем про ціну за двокімнатну квартиру в сумі 11 710 грн.

05.05.2004 року ОСОБА_6 взяв гроші та пішов укладати договір купівлі-продажу, але коли він повернувся, то повідомив, що придбав квартиру по вул. Комсомольській, 15/11 в. м.Новомосковську Дніпропетровської області, але оформив її договором дарування, тобто удаваним договором купівлі-продажу. Через місяць сторони перевезли речі на вказану квартиру стани там проживати. Нещодавно чоловік запропонував позивачці продати квартиру, але цим не згодна, т.я. має право на 1/2 частину квартири і на проживання в ній, оскільки квартира нажита в спільному шлюбі і являється спільним майном подружжя. В зв’язку з чим позивачка вимушена була звернутися до суду з позовом до відповідачів в якому просить визнати договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 05.05.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 удаваним договором купівлі-продажу, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину даної квартири.

В судове засідання з’явилась позивачка. Від відповідача ОСОБА_6 надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, т.я. позов визнає в повному обсязі (а.с. 24)

Від третьої особи також надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності (29).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 31)

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що вони з чоловіком проживали однією сім’єю з його батьками, але це їх не влаштовувало. В зв’язку з цим сторони вирішили придбати квартиру. Чоловіку порадили купити квартиру у ОСОБА_2. У зв’язку з тим, що позивачка довіряла чоловіку, вона не втручалася в процес придбання квартири. Чоловік сказав, що квартиру можна придбати за 11710 грн.. Угоду ОСОБА_6 з ОСОБА_2 укладали без позивачки. 05.05.2004 року чоловік взяв гроші та пішов купувати квартиру. ОСОБА_6 при цьому не була присутня. Коли Калюж повернувся, то сказав, що квартиру він придбав, але оформив її не за договором купі продажу, а за договором дарування, т.я. так дешевше. Сторони переїхали до цієї кварт; розташованої по вул. Комсомольській, 15/11 та живуть в ній до цього часу. Право установчі документи оформлені на ОСОБА_6. З часом чоловік запропонував продати дану квартиру, того щоб кудись вкласти кошти. Але позивачка з цим не згодна, т.я. за Законом їй повинна належати 1/2 частина цієї квартири. Тому, оскільки під час укладення договору дарування квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мали на увазі в дійсності договір купівлі-продажу позивачка просить визнати договір дарування квартири № 11, розташованої по вул. Комсомольській 15, удаваним договором купівлі-продажу, а також просить визнати за нею право власності на 1/2 частину даної квартири. Витрати по справі просить не стягувати.

Суд заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає

задоволенню, по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється дружиною відповідача по справі ОСОБА_6 (а.с. 7), від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Судом встановлено, що 15.05.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири № 11, розташованої по вул. Комсомольській, 15 в м. Новомосковську Дніпропетровської області (а.с. 10).

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. А також, якщо буде доведено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до матеріалів справи, від відповідачів до суду не надійшло жодних заперечень щодо викладених позивачкою в позовній заяві підстав, і відповідачем ОСОБА_6 визнано позовні вимоги дружини в повному обсязі (а.с. 24).

Отже суд приходить до висновку, що укладений між відповідачами ОСОБА_4 та

ОСОБА_2 05.05.2004 року договір дарування квартири № 11, розташованої по вул. Комсомольській 15 в м. Новомосковську Дніпропетровської області є удаваним договором купівлі-продажу.

Ч.1 ст. 60 Сімейного Кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,

що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають рівні і права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної

власності.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, то за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину квартири №11, розташованої по вул. Комсомольській, 15 в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, 235 ЦК України, ст. ст. 60 ч. 1, 63, 70 ч. 1 Сімейного Кодексу України, суд, -

вирішив:

Визнати договір дарування квартири № 11, розташованої по вул. Комсомольській, 15 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, укладений 05.05.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, удаваним договором купівлі-продажу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири №11, розташованої по вул. Комсомольській, 15 в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом

десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Гречаний В.А.