ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"10" жовтня 2016 р.                                                             Справа № 911/7/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОРЕМОНТ”

до Приватного акціонерного товариства “БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ”

про стягнення 424 576,90грн

по заяві Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” №1931/04 від 01.09.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області у справі №911/7/16

Суддя С.І. Чонгова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №28 від 10.10.2016); ОСОБА_2Ф.(довіреність №14 від 11.04.2016).

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 20.01.2016);

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2016 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Стягнути з Приватного акціонерного товариства “БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОРЕМОНТ” 424 576,90грн основної заборгованості, а також 6368,65грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 рішення господарського суду Київської області від 15.02.2016 скасовано.

30.05.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі №911/7/16 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

18.07.2016 до господарського суду Київської області надійшли постанова про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 30.05.2016, у зв’язку зі скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рішення господарського суду Київської області від 15.02.2016 залишено без змін.

02.08.2016 на виконання рішення господарського суду Київської області від 15.02.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №911/7/16 видано наказ.

01.09.2016 Приватним акціонерним товариством “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” подано заяву №1931/04 від 01.09.2016 про відстрочку виконання рішення у даній справі, відповідно до якої заявник (відповідач) посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на строком на 5 років.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2016 провадження у справі №911/7/16 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №911/7/15 залишити без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2016, у зв’язку з поверненням матеріалів справи, провадження у справі щодо розгляду заяви про відстрочку виконання рішення поновлено та призначено до розгляду на 10.10.2016.

У судовому засіданні 10.10.2016, представник позивача проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі заперечував, представник відповідача вимоги заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі підтримав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі заявник посилається на тяжке фінансове становище відповідача, а саме те, що ціни для споживачів є встановлені майже з нульовим рівнем рентабельності, а також те, що у заявника наявна заборгованість перед іншими контрагентами та те, що у ДП «Енергоринок» існує заборгованість перед відповідачем, проте претензійно-позовна робота відповідача щодо стягнення такої заборгованості не дала результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому, відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для, зокрема, відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов'язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів можливості виконання судового рішення у даній справі через 5 років, як і обґрунтування саме такого терміну відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013, виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім того, при розгляді заяв про відстрочку виконання рішення суд має брати до уваги матеріальні інтереси сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними.

При цьому, сам по собі факт тяжкого матеріального становища відповідача не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 5 років.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

1.          Заяву Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” №1931/04 від 01.09.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області у справі №911/7/16, задишити без задоволення.

2.          Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя                                                             С.І. Чонгова