СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
07.09.2009 Справа № 2-а-2318/09/0124
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа О.І.) від 04.03.2009
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Інспектора Ялтинської роти дорожньо-патрульної служби Відділу державної автомобільної інспекції при управлінні ДАІ в АР Крим ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ЯГ ДПС ОДАІ при УДАІ міста Ялта мл.сержанта ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009, оскільки ухвала винесена в результаті неповному з'ясовані обставин справи, які мають значення у справі, а також з порушенням норм процесуального права. Також позивач просить розглянути справи без його участі.
У судове засідання 07.09.2009 сторони не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2009 скаргу ОСОБА_1 до управління ДАІ міста Ялта про скасування постанови про закриття справи було залишено без руху, запропоновано заявнику виправити недоліки при подачі позовної заяви в строк до 04.03.2009, та роз'яснено, що у випадку не усунення вимог ухвали скарга повертається заявнику.
04.03.2009 позивачем надана уточнена позовна заява.
Однак, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 04.03.2009, позивачем не були усунені в повному обсязі недоліки, а саме: у позові не зазначене повне найменування відповідача; посада і місце служби відповідача (посадової особи); на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач не зазначив доказів, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, що є підставою для повернення позовної заяви.
Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів через наступне.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, надати додаткові документи та пояснення.
Додаткові пояснення, документи щодо змісту вимог та доводів сторін суд може отримати в ході попереднього судового засідання. Суд має використати всі надані йому процесуальні можливості в ході підготовчого провадження для забезпечення збору доказів, яких бракує для розгляду справи.
Судова колегія вважає, що при виборі способу захисту свого права позивач не обмежений тим переліком, який міститься у частині третій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Частина четверта даної статті визнає за ним право вимагати захисту його права будь-яким іншим придатним, на його думку, способом.
У статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України містяться вимоги до позовної заяви. Зокрема, в ній мають бути зазначені позовні вимоги. Зміст цих вимог залежить від уявлення позивача про зміст суб'єктивного права, свободи чи інтересу, які були порушені (чи знаходяться під загрозою порушення) відповідачем. Така можливість позивача випливає із принципу диспозитивності адміністративного процесу. Тому суд при прийнятті позовної заяви не має права вирішувати питання про те, чи відповідають сформульовані особою вимоги обставинам у справі.
Позивач не зобов'язаний додавати до позовної заяви всі докази, на які він посилається при обґрунтуванні своїх доводів. Частина друга статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає від позивача лише "зазначити" відомі йому докази. До того ж відсутність у заяві вказівки на такі докази ще не свідчить про порушення вимог до змісту позовної заяви, адже особа може і не знати про них.
Після відкриття провадження, суд може запропонувати особу у справі, а саме - позивача, надати докази, які не були додані до заяви (частина шоста статті 71, частина перша статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для повноти захисту прав позивача суд може вийти за межі позовних вимог і визначити у постанові той спосіб захисту, який, на його думку, буде найбільш придатний.
Належність способу захисту може бути встановлена лише після того, як суд з'ясує права (обов'язки) особи-позивача та повноваження відповідача, тобто, на стадії розгляду і вирішення справи.
Питання про зміст порушеного права суд з'ясовує в ході підготовчого провадження та судового розгляду. У статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України не має вказівки на те, що зміст порушеного права, свободи чи інтересу має бути вказано позивачем у позовній заяві. Так само не вимагається вказівки на норму закону, яка порушена відповідачем.
Фактично вказані обставини не перешкоджають відкриттю провадження у справі, якщо звернення містить публічно-правові вимоги, які особа заявляє в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку судова колегія не знаходить правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ЯГ ДПС ОДАІ міста Ялта мл.сержанта ОСОБА_2 про скасування постанови та притягнення до адміністративної відповідальності. У даному випадку повернення позовної заяви є порушення Конституції України щодо звернення до суду позивача для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що підлягає скасуванню ухвала Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 про повернення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтею 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 202, пунктом 3 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 скасувати.
Справу №2-а-2318/09 направити до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Повний текст судового рішення
складено та підписано 14 вересня 2009 р.