ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2012 р. № 2а-383/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря – Козьміна А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, третьої особи Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (далі - УДДУ ПВП у Львівській області), у якому просить визнати нечинним в частині звільнення в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є»(за порушення дисципліни) наказ Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 15.12.2008 року за №70; поновити на посаді інспектора Червоноградського міського підрозділу Сокальського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області; стягнути з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області заробітну - плату за вимушений прогул з 15.07.2008 року на момент вирішення справи по суті; стягнути з відповідача 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції для перевірки всіх доводів сторін і постановлення законного та обгрунтованого рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження суддею Журомською М.В.
Заявою про доповнення позовних вимог позивач просив також зарахувати час вимушеного прогулу у вислугу років та до терміну, встановленого для присвоєння чергових спеціальних звань.
Ухвалою від 28.03.2012 року до участі в адміністративній справі залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області.
В судовому засіданні позивач пояснив, що звільнення є незаконним, оскільки вважав, що законно знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Керівництво УДДУ ПВП у Львівській області, порушуючи чинне законодавство, не направило позивачу наказ про надання відпустки. Так, відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки»він мав право на надання йому такої відпустки, та на законних підставах вимагав від відповідача надати йому таку відпустку. Той факт, що позивач доглядав свою дитину підтверджується, зокрема, наданими ним документами, які свідчать про працевлаштування його дружини, а відмова відповідача у наданні такої відпустки є неправомірною. Внаслідок незаконного звільнення позивач зазнав сильних негативних душевних хвилювань, що призвели до моральних страждань, втратив ділову репутацію, вотум довіри з боку колег та друзів. Зазначене зачіпає честь, людську гідність та самовпевненість, ставить під сумнів соціальний статус та репутацію, що заподіяло позивачу моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. В судовому засіданні позивач підтримав позов, просить позовні вимоги з урахуванням доповнень задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. В усних поясненнях зазначив, що з травня по липень 2008 року позивач увесь час перебував на лікарняних, які отримував в Сокальській центральній районній лікарні та Червоноградській міській лікарні, і на службу не з'являвся. Також зазначив, що в період перебування на лікарняному з 01.05.2008 року по 08.05.2008 року перебував у Єгипті. Щодо лікаря, який видав позивачу лікарняний листок про перебування на лікуванні (амбулаторний режим) в період з 05.05.2008 року по 08.05.2008 року, то за безпідставну видачу 05.05.2008 року листка непрацездатності сторонній особі, такий лікар визнаний винним у злочині, що передбачений ч.1 ст. 367 КК України. Щодо надання позивачу відпустки по догляду за дитиною пояснив, що кадровою комісією управління, у присутності ОСОБА_1, прийнято рішення відкласти на тиждень питання вирішення по суті рапорту ОСОБА_1 та зобов'язано останнього належним чином подати в управління Департаменту у Львівській області додаткові документи. В подальшому, незважаючи на неодноразові письмові виклики такий в управління Департаменту у Львівській області не прибував, до виконання своїх службових обов'язків за посадою інспектора Червоноградського міського підрозділу КВІ не приступав, будь-яких документів, що виправдовують його невихід на службу в управління не подавав. Вважає звільнення позивача законним.
Представник третьої особи, в судовому засіданні у якому був присутній, щодо заявлених позовних вимог покладався на розсуду суду. В судове засідання 11.04.2012 року третя особа явку повноважного представника не забезпечила, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 21.06.2000 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 15.12.2008 року за №70 о/с капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 з 16.12.2008 року звільнено в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «є»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Не погодившись з Наказом від 15.12.2008 року за №70 о/с, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав досуду.
З матеріалів справи встановлено, що з травня по липень 2008 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному на підставі лікарняних листків, що отримував в Сокальській центральній районній лікарні та Червоноградській міській лікарні, а саме: з 05.05.2008 року по 08.05.2008 року; з 14.05.2008 року по 23.05.2008 року; з 26.05.2008 року по 13.06.2008 року; з 18.06.2008 року по 04.07.2008 року; з 05.07.2008 року по 11.07.2008 року. В матеріалах справи наявні копії листків непрацездатності, на підставі яких у вищенаведені період позивач перебував у тимчасовій непрацездатності.
В матеріалах справи наявна постанова про проведення виїмки по кримінальній справі № 174-0196, з якої вбачається, що службові особи Червоноградської центральної міської лікарні склали листок непрацездатності від 05.05.2008 року серія АБЗ № 230907, в який внесли інформацію про захворювання ОСОБА_1 на вегето-судинну дистонію та про його лікування в амбулаторному режимі в період з 05.05.2008 року по 08.05.2008 року. Відповідно до інформації окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої підсистеми інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 в період з 01.05.2008 року по 08.05.2008 року перебував у Єгипті. З постанови Червоноградського міського суду Львівської області вбачається, що дільничий лікар-терапевт Червоноградської центральної міської лікарні за злочин передбачений ч.1 ст. 367 КК України визнанла вину у вчиненому нею злочині.
Судом встановлено, що 04 липня 2008 року позивачем на імя начальника УДДУ ПВП у Львівській області поштою направлений рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною з 14 липня 2008 року. До наведеного рапорту позивачем додано: довідку управління праці та соціального захисту населення від 12 травня 2008 року № 165 про припинення виплати допомоги по догляду за дитиною дружині позивача, копію наказу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області від 27 червня 2007 року про вихід на роботу дружини позивача, копію свідоцтва про народження доньки позивача.
14 липня 2008 року на засіданні кадрової комісії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області розглядалось питання про надання відпустки позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але через відсутність всіх необхідних для прийняття даного рішення документів, рішення прийнято не було. Також направлено ОСОБА_1 на проходження військово-лікарсьої комісії. (а.с.102-104). З протоколу засідання кадрової комісії вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на засіданні кадрової комісії та був повідомлений про те, що рішення про результати розгляду питання про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, через неподання усіх необхідних документів, прийняте не було. З 15 липня 2008 року позивач на роботу не виходив.
31.07.2008 року листом № 10/1131 УДДУ ПВП у Львівській області звернулось до позивача з проханням повідомити про результати проходження лікарської комісії та прибути 04.08.2008 року в управління. 06.08.2008 року листом № 10/1161 УДЦУ ПВП у Львівській області направлено аналогічне звернення про прибуття на 11.08.2008 року в управління. 05.09.2008 року листом № 10/1302 УДДУ ПВП у Львівській області повідомило позивача, що з 14.07.2008 року позивач не прибуває на службу, не виконує службових обов'язків. Відповідач також вказав, що у випадку неприбуття позивача в управління Департаменту у Львівській області, кадровою комісією буде розглянуто питання про звільнення позивача за порушення трудової дисципліни. Аналогічні за змістом листи № 10/1366 від 16.09.2008 року та № 10/11416 від 26.09.2008 року УДДУ ПВП у Львівській області направило позивачу.
03 вересня 2008 року позивач звернувся до начальника УДДУ ПВП у Львівській області із заявою про надання йому копії наказу про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
05 вересня 2008 року листом № 10/1302 УДДУ ПВП у Львівській області повідомило позивача про те, що оскільки з 14 липня 2008 року він не виконує службових обовязків, кадровою комісією буде розглянуто питання про звільнення позивача за порушення трудової дисципліни.
24.10.2008 року складений та затверджений висновок службового розслідування за фактами порушення дисципліни інспектором Червоноградського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області капітаном внутрішньої служби ОСОБА_1 У вказаному висновку зазначено про клопотання перед керівництво про звільнення позивача за порушення дисципліни.
17.11.2008 року начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області підписано Подання до звільнення з органів кримінально - виконавчої служби в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) ст. 64 п. «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, інспектора Червоноградського міського підрозділу Сокальського міжрайонного відділу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області.
З даного подання вбачається, що 08.07.2008 року на розгляд керівництва управління Департаменту у Львівській області надійшов рапорт від інспектора КВІ м. Червонограда капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, щодо надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. В ході засідання кадрової комісії 14.07.2008 року встановлено, що рішення про надання відпустки по догляду за дитиною неможливо прийняти по суті. Капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 особисто було повідомлено, що рішення про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку не прийняте.
15 грудня 2008 року підписано наказ № 70 о/с по особовому складу, в якому зазначено звільнити з органів кримінально виконавчої служби в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є»(за порушення дисципліни) –ОСОБА_1
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Згідно Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі -/особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно ст. 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно ст. 12 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення в тому числі - звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст. 14 Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Відповідно до Положення про проходження: служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Згідно п. 64 цього Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) - «є»за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про відпустки»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про відпустки»відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
Отже, перелік документів, які необхідно подати для оформлення відпустки є вичерпним, і особи яким не надаються такі відпустки чітко визначені законом.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обовязком відповідача, а отримання відпустки є правом батька дитини.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами до рапорту про надання йому відпустки позивачем додано: довідку управління праці та соціального захисту населення від 12 травня 2008 року № 165 про припинення виплати допомоги по догляду за дитиною дружині позивача, копію наказу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області від 27 червня 2007 року про вихід на роботу дружини позивача, копію свідоцтва про народження доньки позивача.
Судом встановлено, що в супереч вимогам Закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 не додано довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
У листі Міністерства праці та соціальної політики населення України від 10.01.2008 року № 1/13/116-08 роз’яснено, що згідно з частиною четвертою ст. 20 Закону України «Про відпустки»підставою для надання такої відпустки є довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною і виплата їй допомоги по догляду за дитиною припинена (із зазначенням дати). Це узгоджується з статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Отже, лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини згідно з встановленими законодавством вимогами, статтею 2 Закону України «Про відпустки»гарантовано право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).
Згідно із п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайової) шкоди»відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, але лише такого, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності і виду діяльності чи галузевої належності. Однак з наданих позивачем доказів не вбачається, що погіршення стану здоровя повязане саме із поведінкою відповідача. Крім того, з поданих доказів не вбачається заподіяння позивачеві моральної шкоди у заявленому ним розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Оскільки, відповідач, в межах наданих йому повноважень не міг прийняти рішення про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому правомірно питання про надання такої ОСОБА_1 відклав, з метою долучення позивачем усіх необхідних документів для прийняття відповідного рішення. Суд розцінює такі дії відповідача правомірними.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.
Таким чином, факт невиходу на роботу ОСОБА_1 без поважних причин з 15.07.2008 року є достовірно встановленим, що спростовує доводи позивача. Отже, враховуючи вищенаведене, наказ Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 15.12.2008 року за №70 прийнятий законно і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин справи, що мали значення для його прийняття, та на підставі норм чинного законодавства.
Враховуючи відсутність підстав для визнання протиправним наказу про звільнення, вимоги про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також зарахування часу вимушеного прогулу у вислугу років та до терміну, встановленого для присвоєння чергових спеціальних звань задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт спричинення відповідачем моральної шкоди в силу тих чи інших дій останнього, і існування причинного зв'язку між ними.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, в задоволенні яких слід відмовити.
Судові витрати у справі відсутні, тому між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сторін не стягуються.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.04.2012 року.
Суддя Журомська М.В.