г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-80/11

Номер провадження 2/416/10633/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Ладухіній І.С.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 а,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту у розмірі 80 877 грн. 13 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 08 червня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 11166664000, згідно умов якого відповідачу надано кредит в іноземній валюті в сумі 76 400, 00 грн. під 17, 5% річних протягом перших 30 днів користування кредитом з можливістю наступного перегляду зі строком повернення кредиту не пізніше 07.06.2018 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну повернення кредиту до п. 1.2.2 Договору. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов’язань, які виникають з Кредитного договору, 08 червня 2007 року з відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки за № 11166664000-П згідно якого останній поручився перед позивачем за виконання взятих на себе зобов’язань за Договором кредиту відповідачем ОСОБА_3, який свої зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17.06.2010 року утворилась вказана сума заборгованості, яка складається з наступного:

основний борг – 64 245 грн. 41 коп.;

заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 14 355 грн.;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 832 грн. 27 коп.;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 1 444 грн. 45 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені судові витрати в загальній сумі 808 грн. 77 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що підвищення процентної ставки відбулось без повідомлення про це ОСОБА_3 в односторонньому порядку і є незаконним.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення телеграми в матеріалах справи, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав, також не надав заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд вважає за можливе справу розглянути за його відсутністю, на підставі наявних доказів.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити пред’явлені позовні вимоги у повному обсязі за наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так, 08 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 11166664000, згідно умов якого відповідачу надано кредит в іноземній валюті в сумі 76 400, 00 грн. під 17, 5% річних протягом перших 30 днів користування кредитом з можливістю наступного перегляду зі строком повернення кредиту не пізніше 07.06.2018 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну повернення кредиту до п. 1.2.2 Договору (а.с. 19-21). Терміни повернення Банку суму кредиту було встановлено Графіком погашення кредиту (а.с. 22, 23).

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Однак відповідач ОСОБА_3 в порушення зазначених норм закону та умов Договору свої зобов’язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим, за станом на 17.06.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 80 877 грн. 13 коп., яка складається з наступного:

основний борг – 64 245 грн. 41 коп.;

заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 14 355 грн.;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 832 грн. 27 коп.;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 1 444 грн. 45 коп., що підтверджується Розрахунком суми заборгованості (а.с.5-13).

Таким чином, судом встановлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань відповідно до умов укладеного Договору, що спричинило його істотне порушення.

Крім того, з метою забезпечення своєчасного виконання зобов’язань, які виникають з Кредитного договору, 08 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки за № 11166664000-П згідно якого останній поручився перед позивачем за виконання взятих на себе зобов’язань за Договором кредиту відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 24).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином суд вважає, що заборгованість, визначена позивачем у розмірі 80 877 грн. 13 коп. є обґрунтованою та підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно тієї обставини, що підвищення процентної ставки відбулось без повідомлення про це відповідача ОСОБА_3 в односторонньому порядку і є незаконним з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як убачається з матеріалів справи, Кредитний договір відповідає вимогам статті 203 ЦК України, при його укладенні відповідачам були відомі усі умови Договору та останніми не доведено існування будь-яких інших умов, які б примусили відповідачів прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах: Кредитний договір і договір поруки, кожний окремо, підписаний сторонами, сторони виконували свої обов'язки по Договору – банк видав суму кредиту, а відповідач ОСОБА_3 частково виконував графік погашення кредиту (а.с. 5-12).

Окрім того, у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд та не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У пункті 9.2. Кредитного договору банк залишив за собою право змінювати процентну ставку за користування кредитом, письмово повідомивши позичальника про її зміну за 14 календарних днів до її встановлення (а.с. 20).

22 лютого 2008 року своїм рекомендованим Листом банк повідомив позивача про своє рішення щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, починаючи з 12 березня 2008 року, в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки (а.с. 97, 98).

Позаяк представником позивача не надано переконливих доказів стосовно отримання відповідачем ОСОБА_3 цього Листа, однак в якості згоди позивача з підвищенням процентної ставки може слугувати та обставина, що відповідач продовжував сплачувати кредит з урахуванням підвищеної процентної ставки (а.с. 5-9), представник відповідача його незгоди з підвищенням процентної ставки, вираженої у будь-який спосіб, суду не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Крім того, стосовно посилання представника відповідача на незаконність підвищення банком процентної ставки в односторонньому порядку суд бере до уваги наступне.

Стаття 1056-1 ЦК України та частина 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були внесені відповідно у Цивільний кодекс України та Закон України «Про банки і банківську діяльність» згідно Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI та набрали чинності 09 січня 2009 року.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вже зазначалось вище, Кредитний договір було укладено між сторонами 08 червня 2007 року і нова система нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу була запроваджена банком з 12 березня 2008 року тобто до моменту набрання статтею 1056-1 ЦК України та частиною 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» чинності, тому вищезазначені посилання представника відповідача є хибними та судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати в загальному розмірі 928 грн. 77 коп. (а.а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 203, 526, 527, 530, 536, 541, 543, 549, 550, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 627, 642, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 208-210, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту, завдану порушенням зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту № 11166664000 від 08 червня 2007 року, за договором поруки № 11166664000-П від 08 червня 2007 року у розмірі – 80 877 (вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 13 копійок, а також понесені судові витрати – судовий збір у розмірі – 808 грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі – 120 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до ст. 209 ЦПК України – з дня складення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Попов.