ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2010 р. Справа № 2-а-3071/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,
Суддів: Поліщук Ірини Миколаївни,
ОСОБА_1,
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"
до: Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області
про: визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство (далі-ДП) “Українська горілчана компанія Nemiroff” з позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (далі-ДПІ у Немирівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позов мотивовано тим, що за результатами планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства “Українська горілчана компанія Nemiroff” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, проведеною працівниками ДПІ у Немирівському районі, складено ОСОБА_2 перевірки № 529/2301/30805594 від 01.07.2010 року, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0000332301/0 від 12.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 61 906 870 грн., з яких: 33 673 711 грн. - основний платіж, 28 233 159 грн. - штрафні (фінансові) санкції за порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.18.3 ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та № 0000342301/0 від 12.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 123 500 грн. (штрафні (фінансові) санкції), за порушення абз. “б”пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 від 09.07.1997 року “Про затвердження форми декларації та Порядку її заповнення”.
Посилаючись на те, що виявлені та зафіксовані в акті перевірки № 529/2301/30805594 від 01.07.2010 року порушення вимог податкового законодавства не відповідають дійсним обставинам справи, позивач просив визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі № 0000332301/0 від 12.07.2010 року та № 0000342301/0 від 12.07.2010 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені у позові, просили щодо його задоволення.
Представники ДПІ у Немирівському районі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надавши письмові заперечення на позов, в яких просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведення перевірки та зафіксованих в акті перевірки. Заперечення наявні в матеріалах справи (а.с.115-119).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” зареєстроване як юридична особа 26.01.2001 року Немирівською районної державною адміністрацією, про що видане відповідне свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №146214, код ЄДРПОУ 30805594.
01.02.2001 року ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” взято на податковий облік в ДПІ у Немирівському районі.
Також встановлено, що в період з 30.04.2010 року по 16.06.2010 року, ДПІ у Немирівському районі було проведено планову виїзну перевірку ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
За наслідками перевірки складено акт № 529/2301/30805594 від 01.07.2010 року, яким встановлено ряд порушень позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.18.3 ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого, занижено податок на прибуток в 2009 році на загальну суму 33 673 711 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2009 року в сумі 6 087 118 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 27 586 593 грн.; п.13.5 ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого, позивачем не оподатковано доходи нерезидента із джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 1945,45 грн. та інші послуги в сумі 58 718,69 грн., що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів на загальну суму 9 650 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 від 09.07.1997 року, “Про затвердження форми декларації та Порядку її заповнення”, в результаті чого, позивачем допущено завищення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за вересень 2009 року в сумі 247 000 грн. та заниження податкового зобов’язання (недоплату) з податку на прибуток за жовтень 2009 року в сумі 247 000 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки № 529/2301/30805594 від 01.07.2010 року, ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” подало до ДПІ у Немирівському районі заперечення на акт (вих. № 66-05/1918 від 02.07.2010 року, а.с.89-92), в якому позивач послався на безпідставність висновків акту перевірки, зокрема, те, що ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” включило до складу валових витрат суму нарахованого, але не сплаченого роялті на підставі ліцензійного договору на використання торгової марки № 110220088-Н від 11.02.2008 року, укладеного з Компанією "Nemiroff Holdings Limited”, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 33 673 711 грн. у 2009 році, в тому числі: за ІІ квартал 2009 року в сумі 6 087 118 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 27 586 593 грн.
Так, позивач посилається на те, що згідно абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Проте зазначає, що в ході перевірки відповідачу були представлені акти виконаних робіт, якими підтверджується здійснення відповідних операцій та які є належними первинними документами, що підтверджують понесені позивачем витрати, пов’язані з виплатою роялті. Відтак, вказані витрати позивача підтверджені належними первинними документами - актами виконаних робіт.
Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат відносяться витрати, пов’язані з виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Посилаючись на те, що об’єкти прав інтелектуальної власності, за використання яких ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” сплачує роялті, використовується у господарській діяльності підприємства, тому такі витрати повністю відповідають положенням вище зазначеної норми Закону.
Позивач також вказав на те, що до складу валових витрат роялті включається на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт. послуг”. Витрати на оплату роялті підлягають оподаткуванню в загальному порядку, що означає застосування положень п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якою встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Враховуючи ту обставину, що виплата роялті здійснювалась нерезиденту України, позивач вказав на необхідність керуватись положеннями пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств, відповідно до якого, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином, на думку позивача ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” правомірно, на підставі положень чинного законодавства України, віднесло до складу валових витрат витрати, пов’язані з виплатою роялті в момент їх нарахування.
Позивач також оскаржив в адміністративному порядку висновок акту перевірки щодо правомірного нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Зокрема, позивач вказує на те, що підприємство, подаючи податкову декларацію з податку на додану вартість у жовтні 2009 року, правомірно включило до суми податкового кредиту 247 000 грн., оскільки ця сума була зарахована як за попередній звітній період, (травень 2009 року). Таким чином, на думку позивача, факт несплати ним податку на додану вартість відсутній, а відтак, відсутнє заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість.
За наслідками розгляду заперечень позивача, начальником ДПІ у Немирівському районі була надана відповідь (вих.№778/10/23-121 від 06.07.2010 року), в якій останній фактично погодився з аргументами позивача стосовно віднесення до складу валових витрат сум роялті по даті нарахування, а не по фактичній сплаті роялті. Також, у вказаній відповіді, відповідач визнав правомірність відображення позивачем показників уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань по податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 року у податковій декларації з податку на прибуток за жовтень 2009 року (а.с.93). Стосовно інших порушень виявлених під час перевірки, відповідач підтримав висновки зафіксовані в акті перевірки.
06.07.2010 року ДПІ у Немирівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємств, яке згодом, Рішенням голови ДПА у Вінницькій області №5 від 09.07.2010 року було скасовано та відкликано (а.с.94).
Натомість, на виконання зазначеного Рішення голови ДПА у Вінницькій області, 12.07.2010 року ДПІ у Немирівському районі, на підставі акта перевірки № 529/2301/30805594 від 01.07.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000332301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 61 906 870 грн., з яких: 33 673 711 грн. –основний платіж, 28 233 159 грн. –штрафні (фінансові) санкції за порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.18.3 ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та № 0000342301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 123 500 грн. (штрафні (фінансові) санкції), за порушення абз. “б”пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 від 09.07.1997 року “Про затвердження форми декларації та Порядку її заповнення”.
Визначаючись щодо правомірності заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Згідно статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 11-1 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Згідно визначенню даному в Законі Україні “Про оподаткування прибутку підприємств”, роялті представляє собою платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством.
Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до умов Ліцензійного договору на знак для товарів і послуг від 11.02.2008 р. № 110220088-Н укладеного позивачем з Компанією "Nemiroff Holdigs Limited”, останній надає позивачу за винагороду ліцензію на користування товарним знаком ”. Даний товарний знак використовується ДП “Українська горілчана компанія ”для позначення послуг, товарів, що надаються, виготовляються або збуваються, тобто, вся продукція позивача позначається товарним знаком ”.
Таким чином, позивач використовує придбаний товарний знак безпосередньо у власній господарській діяльності, а отже понесені витрати на його придбання відносяться до валових витрат.
При цьому, нормами Закону України № 283/97-ВР не встановлено спеціального (окремого) порядку формування валових витрат пов'язаних з виплатою роялті. Обкладання платежів по роялті податком на прибуток відбувається на загальних підставах, а саме, вони включаються до складу валових витрат в разі, якщо сплата цих платежів пов'язана із веденням господарської діяльності користувача об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіата).
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що використання позивачем товарного знаку в господарській діяльності, а саме витрати, пов'язані із сплатою роялті не є операціями особливого виду в зв'язку з цим, керуючись п.5.1, п.5.4 ст.5 Закону України № 283/97-ВР ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” правомірно відносило витрати пов'язані зі сплатою роялті до складу валових.
Підпунктом 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України № 283/97-ВР визначено, що витрати, пов'язані з виплатою роялті є витратами подвійного призначення та відносяться до валових витрат в залежності від того, чи будуть вони використовуватись в господарській діяльності чи ні. Тобто, п.5.4 ст.5 цього Закону встановлений перелік витрат, які включаються до складу валових і приймають участь у формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток (до якого відноситься роялті) та умови віднесення визначених витрат до складу валових (а саме, у разі використання придбаного нематеріального активу в господарській діяльності).
Оскільки придбаний нематеріальний актив використовується виключно у господарській діяльності позивача - витрати по сплаті роялті правомірно включені до валових.
Процедура формування податкових зобов'язань з податку на прибуток є загальною та закріплена в ст.11 Закону України № 283/97-ВР, відповідно до якої датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання грошових коштів з банківських рахунків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі придбання за готівку день видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У зв’язку з зазначеним, ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff”, керуючись пп.11.2 ст.11 Закону України № 283/97-ВР, при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток платежів пов'язаних з виплатою роялті за відповідний звітний період правомірно відносило на валові витрати суму нарахованої винагороди по роялті за використання торгової марки по ліцензійному договору №110220088-Н від 11.02.2008 року з Компанією "Nemiroff Holdigs Limited” по першій події - при нарахуванні роялті на підставі ОСОБА_2 виконаних робіт № 10-2009 від 31.10.2009 року, № 11-2009 від 30.11.2009 року, № 12-2009 від 31.12.2009 року, наданих під час перевірки ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff”.
Суд, при розгляді справи та дослідженні матеріалів, вважає помилковим визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме.
Розрахунки завищення ДП валових витрат наведені Відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, а висновки зводяться до того, що у разі, якщо протягом звітного кварталу, в якому відбулося нарахування роялті і відповідно віднесення нарахованої суми до складу валових витрат, позивач не сплатив повністю або частково нараховану суму - несплачену суму неправомірно відносити до складу валових витрат.
Такі висновки відповідача є неправомірними не лише в частині застосування положень Закону України № 283/97-ВР щодо визначення дати формування валових витрат з роялті по факту сплати, але і по суті здійснених розрахунків, оскільки суми роялті, які були включені до складу валових витрат, тобто (нараховані), в наступному звітному періоді фактично були сплачені. Однак, це не було враховано перевіряючими, які дійшли до висновку про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки, в періоді, що перевірявся, роялті хоча і було нараховано, проте не сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, витрати пов’язані з виплатою роялті на загальну суму 26 678 620,00 грн., нараховані в IV кварталі 2009 року, були виплачені позивачем в повному обсязі в наступному податковому періоді.
Слід також зазначити той факт, що виплата ДП “Українська горілчана компанія Nemiroff” роялті здійснювалась нерезиденту України –Компанії "Nemiroff Holdigs Limited”, Кіпр, а відтак, керуючись пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивач правомірно, на підставі положень чинного законодавства України, включив витрати на виплату роялті до складу валових витрат в момент нарахування роялті. Такий висновок також підтверджується відповідними роз’ясненнями ДПА України, а саме, відповідно до Листів № 111/4/15-1114 від 17.03.2004 року та №2000/6/15-1116 від 17.03.2004 року визначено, що “роялті відносяться до складу валових витрат у тому звітному періоді, в якому виникає нарахування роялті до виплати на користь нерезидента відповідно до договору”. При цьому, відповідно до абз. “г” пп.4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.
Натомість, суд оцінює критично посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 14.01.2009 року, відповідно до якої, до валових витрат можуть бути віднесені лише фактично виплачені роялті, оскільки сторони, предмет спору та обставини встановлені під час цього провадження, не є тотожними даній адміністративній справі, оскільки ч.1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, сторонами в якості доказів, які підтверджують позицію кожного з них надано суду висновки відповідних експертиз (а.с.134-154 І том,11-20 ІІІ том).
Згідно ст.69 КАС України висновки експертів віднесені до доказів в адміністративному процесі
Однак, відповідно до ст.81 КАС України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. В даній адміністративній справі судом не призначалось жодної експертизи. Дані висновки містять певну інформацію щодо предмету доказування, проте питання, які ставились експертам не потребують спеціальних знань і по своїй природі направлені на тлумачення правових норм.
Так, суд не бере до уваги представлений позивачем ОСОБА_7 науково-правової експертизи (спеціаліста) від 01.09.2010 року, який містить юридичний аналіз правових норм, регулюючих відносини, пов'язані з оподаткуванням юридичних осіб в контексті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, зазначений ОСОБА_7 не містить практичних рекомендацій щодо застосування положень ст.5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно віднесення витрат на виплату роялті нерезиденту України до складу валових витрат підприємством ДП "Українська горілчана компанія Nemiroff".
З тих самих підстав, судом не береться до уваги ОСОБА_7 № 3 експертного економічного дослідження за листом начальника ВПМ ДПІ у Немирівському районі ОСОБА_8, зробленим ТОВ "Консалтинг-Центр Професіонал", на вирішення якого, були поставлені питання по змісту однакові з питаннями, які були предметом дослідження при винесенні ОСОБА_7 науково-правової експертизи (спеціаліста) від 01.09.2010 року.
Визначаючись щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 12.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 123 500 грн. за порушення вимог наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми декларації та Порядку її заповнення”, суд виходив з наступного.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758, затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Даний Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції).
Відповідно до абз. “б”пп.3.1 п.3 Порядку, податковий орган має право здійснити розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та скласти податкове повідомлення у тому випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
За вимогами цього Порядку, податковий орган, у разі розрахунку суми податкового зобов’язання з того чи іншого податку, за наслідками документальних або камеральних перевірок складає податкове повідомлення-рішення за формою “Р”, яка наведена у Додатку №2 до цього Порядку.
Так, згідно вимог цієї форми, в податковому повідомленні-рішенні, серед інших обов’язкових реквізитів, які повинні бути в ньому зазначені, повинно вказуватись: підпункт () підпункту 4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого приймається рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання; посилання на пункт та статтю іншого нормативно-правового акту, який є підставою для здійснення розрахунку або перерахунку суми податкового зобов’язання (застосування штрафних (фінансових) санкцій; номер та дата прийняття акта перевірки, на підставі якого прийняте рішення; посилання на пункт та статтю податкового та іншого законодавства, порушення яких встановлено, та відповідно до яких був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 12.07.2010 року прийняте за наслідками виявленого під час перевірки заниження позивачем податкового зобов’язання зі сплати ПДВ.
Однак, дослідивши дане податкове повідомлення-рішення, суд вважає що воно прийняте з порушенням форми його заповнення, зокрема, в зазначеному рішенні відсутнє посилання на нормативно-правовий акт, за порушення якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 123 500 грн.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі № 0000342301/0 від 12.07.2010 року а відтак, воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, в судовому засіданні відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ДПІ у Немирівському районі податкових повідомлень-рішень № 0000332301/0 від 12.07.2010 року, № 0000342301/0 від 12.07.2010 року, а тому позовні вимоги Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 12 липня 2010 року та скасувати.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000342301/0 від 12 липня 2010 року та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" 3грн.40 коп. судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 28.09.2010 року.
Головуючий суддя Драчук Тетяна Олександрівна
Суддя: Поліщук Ирина Миколаївна
Суддя: Гонтарук Віктор Миколайович
23.09.2010