ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.                                        Справа № 921/24/16-г/3

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                        Матущака О.І.

суддів                                                            Кузя В.Л.                                                                                                                                  Мирутенка О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу                    публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" м. Київ

на рішення                                                  господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016р.

у справі                    № 921/24/16-г/3

за позовом:                                                   публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" м. Київ

до відповідача 1:                                         товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" м. Тернопіль

до відповідача 2:                                         товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача:                              товариства з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" с. Усатове, Біляївський район, Одеська область

про                                                             cтягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 – за довіреністю № 530 від 10.08.2015 р.;

від відповідача-1:           ОСОБА_2 – згідно договору про надання правової допомоги б/н від

16.09.2016 р., ОСОБА_3 – директор;

від відповідача-2:           не з’явився;

від третьої особи:           ОСОБА_4 – за довіреністю б/н від 08.12.2015 р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 р. (суддя Я.Я. Боровець) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що заявляючи до відповідача-1 вимогу про стягнення збитків, позивачем не доведено розміру таких. Окрім цього, рішення суду мотивоване тим, що після залучення судом у справу іншого відповідача - ТзОВ «Дюк Транс» позивач не скористався своїм правом щодо зміни підстави або предмета позову, а посилання як на підставу позову на ст.1191 ЦК України є неправомірним, хоча у позовній заяві позивачем також зазначалася інша правова підстава, - ст. 993 ЦК України (суброгація), яка з незрозумілих підстав судом першої інстанції залишена без уваги.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно визначив характер правовідносин, які виникли між сторонами. У даному випадку, наголошує апелянт, що з відшкодуванням шкоди потерпілій особі, позивач набув право регресної вимоги на підставі ст.1191 ЦК України. Окрім цього, скаржник стверджує, що перевізник – ТОВ «Рікое Україна» відповідає за незбереження вантажу, якщо не доведе, що причиною незбереження вантажу є непереборна сила. При цьому, позивач зазначає, що ним заявлено позовну вимогу про стягнення в порядку регресу, а не відшкодування шкоди.

Відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що надані на експертизу електронні блоки управління та електронні термостати, згідно пред’явлених документів є частиною партії товару та були самостійно відсортовані замовником в процесі вивантаження з транспортного засобу, оскільки знаходились в упаковці зі слідами підмокання. При цьому, експерт зазначив, що за зовнішнім виглядом має місце підвищення вологості у середині упаковки. Однак, такий висновок експерта здійснено без посилань на норми чинного законодавства та висновку про те, чи проведена замовником переупаковка товару здійснена згідно відповідних правил, чи ні. Крім цього, експертний висновок не містить відомостей про кількість пошкодженого товару та висновку неможливості його використання у господарській діяльності. Щодо другого висновку експерта, то такий не може бути належним доказом, оскільки товар повторно на експертизу не пред’являвся.

Третьою особою подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зобов’язати відповідачів відшкодувати витрати на відрядження представника – ТОВ «Укратлантік». Свої пояснення обґрунтовує тим, що відповідно до висновку експерта від 04.03.2015 р. в результаті огляду усіх пред’явлених виробів експертом встановлено, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди замочення у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, що в свою чергу призвело до пошкодження прийнятого експедитором до перевезення вантажу замовника у розмірі фактичної шкоди.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву та поясненнях на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 21.01.2013 р. між ТОВ «Укратлантік» (покупець) та компанією Аtlаntic Industrie, Франція (продавець) укладено контракт № Fг- 02/13.

Згідно п.п. 1.2. 2.1, 3.1, 5.1, 5.2, 13.1 контракту, продавець продає, а покупець купляє обладнання, електротовари та комплектуючі до нього, які іменуються надалі «Товар» .

Вид, ціна, кількість та вартість фіксується в специфікаціях та/або інвойсах, які оформляються на кожну окрему поставку і є невід’ємною частиною даного контракту.

Загальна сума купленого та проданого товару під час дії контракту, складає 2 000 000,00 євро.

Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати технічним умовам, також забезпечувати, при умові належного користування з товаром, збереження товару під час транспортування морським, автомобільним або авіатранспортом.

На кожну партію товару продавець зобов’язується представити наступні документи: інвойс; товарно-транспортна накладна.

Конракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. включно.

17.11.2014 р. між ТОВ «Укратлантік» та компанією АtlаnticIndustrie, укладено додаткову угоду №2 до контракту, якою сторони внесли зміни в п. 13.1. та п. 14 контракту.

На виконання умов вказаного контракту компанією Аtlаntic Industrie передано, а ТОВ «Укратлантік» отримано товар, про що свідчать інвойси (рахунки-фактури) № 2014-123466 від 18.11.2014р., № 2014-123467 від 18.11.2014 р., № 2014-123479 від 20.11.2014 р., № 2014-123502 від 11.12.2014 р.; пакувальні листи № 2014-123466 від 18.11.2014р., № 2014-123467 від 18.11.2014 р., № 2014-123479 від 20.11.2014 р., № 2014-123502 від 11.12.2014 р. та товарно – транспортна накладна СMR №0001111.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 02.09.2013 р. між ТОВ «Дюк Транс» (експедитор) та ТОВ «Укратлантік» (замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 3.1, 3.5, 3.6, 3.9, 3.10 договору, експедитор зобов’язується організовувати та забезпечувати транспортування вантажу автомобільним міжнародним і внутрішнім сполученням, відповідно до заявок замовника, а замовник, в свою чергу, зобов’язується сплачувати вартість таких послуг експедитору у строки та в порядку, встановленому цим договором.

Перевезення вантажів може, здійснюватись, як безпосередньо експедитором, наявним автомобільним транспортом так й іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього, шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв’язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Експедитор повинен забезпечити подачу транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу для завантаження та розвантаження в строк, вказаний в чинних заявках.

Належним документом, що підтверджує виконання своїх обов’язків експедитора, буде оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів про дату та час прибуття транспортного засобу на шляху слідування.

Передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується його відміткою (підпис уповноваженого представника, дата, час та відбиток печатки/штампу) на товарній-транспортній накладній (CMR). Вантаж вважається прийнятим в належному стані та у кількості, якщо інше не буде зазначене в товарно-транспортній накладній (СМК).

В разі виявлення ушкоджень вантажу складається акт про ушкодження вантажу протягом наступного робочого дня з моменту розвантаження автотранспорту. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж, і представником замовника або вантажоотримувача.

Експедитор зобов’язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організації перевезення вантажів, що не суперечать умовам цього договору та даних, вказаних в Заявках. Забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі його вантажоотримувачу.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Факт надання ТОВ «Дюк Транс» та отримання ТОВ «Укратлантік» послуг, підтверджується заявкою № 14/01/15 ТОВ «Укратлантік», підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Згідно вказаної заявки, сторонами узгоджено завдання замовника на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об’єм 86 куб. м., упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ «Укратлантік», термін доставки - 21.01.2015 р.

В подальшому, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.01.2015р. між ТОВ «Дюк Транс» (замовник) та ТОВ «Рікое Україна» (виконавець) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196.

Відповідно до п.2.1, 3.1, 4.1.9, 4.2, 6.5 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання за плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв’язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Виконавець відшкодовує шкоду заподіяну замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з цін цього вантажу, що вказана у товарно-транспортних документах.

Замовник зобов’язаний надати виконавцю у заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

Виконавець несе відповідальність за збереження майна замовника (вантажу) з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження (майна) вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Виконавець несе відповідальність за збереження майна (вантажу): при міжнародних перевезеннях - відповідно до конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

На виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015р. між ТОВ «Дюк Транс» та ТОВ «Рікое Україна» укладено заявку № 14/01/15 ТОВ «Дюк Транс» на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об’єм 86 куб. м., упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ «Укратлантік», термін доставки - 21.01.2015 р.

Необхідно також зазначити, що 29.08.2014 р. між ПАТ «Страхова компанія «Країна» (страховик) та ТОВ «Дюк Транс» (страхувальник) укладено договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2. 6.3, 6.4.7 вказаного договору, страховик бере на себе зобов’язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим договором і правилами страхування, визначеними в п.1.2. цього договору, а страхувальник зобов’язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього договору.

Страховим випадком є встановлення зобов’язання страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Факт виникнення відповідальності страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані страхувальником обґрунтованими та страховик згоден з таким визнанням вимог.

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу вигодонабувача.

Страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо страхувальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті вантажу, що постачався ТОВ «Укратлантік» компанією Аtlаntic Industrie, замовником (ТОВ «Укратлантік») було виявлено та зафіксовані у вигляді фотознімків пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції - 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявлення пошкодження вантажу, складений та підписаний водієм перевізника (ТОВ «Рікое Україна») - ОСОБА_5 та представником ТОВ «Укратлантік» - ОСОБА_6 Вказане, на думку позивача, є підставою для матеріальної відповідальності перевізника від 26.01.2015р.

В подальшому, як підтверджується матеріалами справи, 28.01.2015р. ТОВ «Дюк Транс» надіслало повідомлення №300 ПАТ «СК «Країна» про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015 р.

02.03.2015р. листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена ТОВ «Укратлантік» в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв’язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 04.03.2015 р. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ «Укратлантік», в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмокання у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ – 289.

В подальшому 24.03.2015р. повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013р. пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ – 289/1. При цьому, така друга експертиза проводилася на основі першої, без огляду та дослідження товару.

У зв’язку з цим, 24.03.2015р. ТОВ «Укратлантік» направлено на адресу страхувальника - ТОВ «Дюк Транс» - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог.

У відповідності до акту третьої особи про списання товарів № 64 від 31.03.2015 р. товар, який був предметом перевезення і можливого пошкодження (електронні блоки керування та електронні термостати) у кількості 5 132 шт., - знищено.

15.05.2015р. ТОВ «Дюк Транс» звернулося до ПАТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

03.06.2015р. позивачем ПАТ «СК «Країна» був складений страховий акт № 12/35016/3.1.11.3. та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТОВ «Укратлантік» грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015р., №5479 від 03.06.2015р., №5621 від 08.06.2015р., №6915 від 03.07.2015р., №6992 від 06.07.2015р.

Позивачем на адресу відповідача - 1 (ТОВ «Рікое Україна») було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015р. про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн., оскільки на думку позивача, сплативши передбачене договором страхове відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів за пошкодження вантажу, до ПАТ «СК «Країна» перейшло право вимоги до відповідача – 1.

Однак, відповідачем – 1 не погашено розмір страхового відшкодування, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно ст.ст. 1, 4, 9, 16, 25 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування.

Разом з тим ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди.

У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Крім того, у правовідносинах майнового страхування страховик, що виплатив страхове відшкодування, не може звернутися до страхувальника чи іншої особи, яка одержала страхове відшкодування.

Натомість регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред'явлення регресної вимоги виникає з правовідносин страхування відповідальності.

Право подати регресний позов виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов'язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов'язанні.

Рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків (Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.03.2016р.)

Необхідно також зазначити, що відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

З огляду на вищевикладене, необхідно зазначити таке.

У спірній ситуації СК «Країна», як страхувальник, здійснивши виплату третій особі - ТОВ «Укратлантік», яка не є страхувальником, може набути право регресної вимоги в обсязі, якому було здійснене відшкодування. Це пов’язано з тим, що у даному випадку, до страховика не переходить право вимоги від страхувальника( суброгація), тобто не відбуввється заміна у вже існуючому зобов’язанні, оскільки страхувальник не здійснював оплату потерпілому – ТОВ «Укратлантік». Натомість має місце виникнення нового зобов’язання, в якому кредитором є страховик, а боржником – заподіювач шкоди.

А тому, в цій частині колегія суддів погоджується з позицією апелянта про виникнення правовідносин регресу, а не суброгації.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування (Позиція Верховного Суду України, викладена в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування).

При цьому, як зазначає Верховний Суд України, вказівки якого, в силу ст.111-28 ГПК України є обов’язковими до виконання господарським судом, рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою зазначеної статті визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. ОСОБА_1 збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

ОСОБА_1 час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: по-перше, факт заподіяння йому збитків; по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.

Частинами 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Беручи до уваги викладені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, враховуючи відсутність можливості призначити та провести судову експертизу на предмет неможливості подальшого використання товару внаслідок його знищення третьою особою ще до подання даного позову до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено самого факту настання (заподіяння) шкоди, без наявності якого, виключаються підстава для стягнення такої шкоди. При цьому, судом враховується, що у обох актах експертизи товару, проведених експертами Одеської регіональної промислово-торгової палати, не зроблено висновку (навіть припущення) про можливість чи неможливість використання в подальшому товару за безпосереднім його призначенням, а друга експертиза, як уже зазначалося вище, була проведена без дослідження товару. Також, перша експертиза, хоча і проводилася з оглядом такого товару, проте, у строк більший ніж один місяць, без дослідження і описання обставин зберігання, а письмовий висновок виробника такого товару, не може розцінюватися як належний і допустимий доказ, оскільки у відповідності до ст.ст.34, 42, 43 ГПК України, таким доказом може бути лише висновок судового експерта.

Крім зазначеного, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права передбачено і ст. 20 ГК України, згідно ч.2 якої передбачено, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. А отже, залучення до участі у справі відповідача-2 місцевим господарським судом є неправомірним (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові №6-2587цс15 від 23.12.2015 р.).

Однак, ст.104 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав для скасування чи зміни рішення суду у зв’язку з порушенням норм процесуального права.

При цьому, якщо порушення норм процесуального права не підпадає під ознаки, зазначені у п.п. 1 - 7 ч. 3 104 ГПК України, господарський суд оцінює порушення норм процесуального права, виходячи з конкретних обставин справи та приписів частини другої зазначеної статті ГПК. Так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).

З огляду на вищезазначене, незважаючи на те, що місцевим господарським судом неправомірно залучено відповідача-2 до участі у справі, а також невірно надано правову оцінку спірним правовідносинам, такі обставини не є підставою для скасування рішення суду, оскільки не вплинули на правильність резолютивної частини рішення про відмову у позові, що і зрештою обґрунтовується позицією Вищого господарського суду України, викладеною у абз. 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Окрім цього, необхідно зазначити таке.

Розглянувши клопотання третьої особи про зобов’язання відповідачів відшкодувати витрати на відрядження представника – ТОВ «Укратлантік», то суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні такого, як заявлене необґрунтовано та без будь-яких доказів підтвердження таких витрат.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржниками не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 р. у справі

          № 921/24/16-7/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.

                    Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.10.2016 р.

Головуючий-суддя                                                  Матущак О.І.

Судді                                                                      Кузь В.Л.

                                                                                ОСОБА_7