ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 р.           Справа № 2-а-1846/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Кузьмишина Віталія Миколайовича,

Суддів: Чудак Олесі Миколаївни

                    ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2 - представника за довіреністю

відповідача : ОСОБА_3

помічника прокурора Немирівського району: Вознюка Дмитра Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: дочірнього підприємства "Сільсервіс-Н" асоціації підприємств - фірми "Вінницясільсервіс"

до: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - прокуратури Немирівського району Вінницької області

про: визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 9/98 від 26.11.2009 року

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища про визнання протиправними актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №9/139 від 26.11.2009 року та №09/10 від 03.03.2010 року, припису №9/98 від 26.11.2009 року, розрахунку збитків, нанесених державі та їх скасування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.11.2009 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області було проведено планову перевірку дотримання філією «Виробнича дільниця сільського комунального господарства «Асоціація «Вінницясільсервіс» вимог природоохоронного законодавства. В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснює спеціальне водокористування без відповідного дозволу. На підставі виявленого порушення було складено припис №9/98 від 26.11.2009 року, яким зобов’язано суб’єкта господарювання отримати дозвіл на спецводокористування.

03.03.2010 року було проведено позапланову перевірку підприємства та встановлено, що вимоги припису не виконано – підприємство продовжує здійснювати забір води з артезіанських свердловин за допомогою технічних пристроїв без дозволу на спеціальне водокористування.

В зв’язку з нанесенням Державі збитків внаслідок самовільного використання підприємством підземної води протягом періоду з 08.07.2009 року по 28.02.2010 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області здійснено розрахунок таких збитків та повідомлено підприємство про необхідність їх сплати.

ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс», не погодившись із висновками, зробленими у актах перевірок, а також приписом та розрахунками, звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом щодо їх оскарження.

На виконання вимог ухвали суду від 06.05.2010 року позивачем надано заяву вих. №3 від 14.05.2010 року про уточнення позовних вимог, у якій він просив визнати дії посадових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища по проведенню розрахунку збитків неправомірними та визнати неправомірним і скасувати припис Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 26.11.2009 року №9/98.

На підставі статті 137 КАС України судом прийнято зміни позовних вимог.

В ході судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено прокуратуру Немирівського району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні вих. №3478/07 від 20.07.2010 року, та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Помічник прокурора Немирівського району Вінницької області просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» зареєстровано Немирівською районною державною адміністрацією 02.02.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.10). Згідно довідки №304 Вінницького обласного управління статистики підприємство включено до ЄДРПОУ (а.с.9).

26.11.2009 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області ОСОБА_4 в присутності директора підприємства ОСОБА_5 було проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт №9/139 (а.с.11-12). На підставі вказаного акту перевірки 26.11.2009 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища видано для виконання припис №9/98, яким зобов’язано позивача отримати дозвіл на спеціальне водокористування та на розміщення відходів. Згідно з відміткою припис до виконання прийнято директором ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» ОСОБА_5

Згодом, 03.03.2010 року старшим помічником прокурора Немирівського району Грабаром М.М. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області ОСОБА_6, в присутності директора ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» ОСОБА_5 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства (складено акт №09/10). В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснює забір води з артезіанських свердловин за допомогою технічних пристроїв без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44 та 49 Водного кодексу України. Копію акту отримано директором підприємства.

На підставі викладеного, керуючись Методиками розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області здійснено розрахунки нанесених позивачем збитків внаслідок використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періодів з 08.07.2009 року по 24.08.2009 року в розмірі 573 грн., з 25.08.2009 року по 26.11.2009 року - 112203 грн., з 01.09.2009 року по 28.02.2010 року – 99092,09 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище (стаття 1 Закону).

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові відносини щодо раціонального використання водних ресурсів для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування, є Водний кодекс України (далі – ВК Укаїни).

Статею 1 ВК України дано визначення «водокористуванню», під яким розуміється використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Основні положення водокористування врегульовані розділом 3 ВК України.

Відповідно до статті 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне (стаття 46 ВК України).

Згідно статті 48 ВК України під спеціальним водокористуванням розуміється забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статею 49 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами екології – в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я – в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання мілководдя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Статями 55 та 56 ВК України передбачено підстави та порядок припинення права спеціального водокористування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірним та скасування припису №9/98 від 26.11.2009 року Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, адже, як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджується поясненнями осіб, які беруть участь у справі, строк дії дозволу на спеціальне водокористування, що був виданий ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» 07 липня 2006 року, закінчився 07 липня 2009 року. Новий дозвіл на спецводокористування підприємству видано 04 березня 2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що протягом періоду з 08 липня 2009 року по 03 березня 2010 року позивачем здійснювався забір води з артезіанських свердловин без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено положення згаданих вище правових актів.

Разом з тим, аналізуючи правовідносини, що пов’язані із нарахуванням відповідачем збитків, нанесених державі внаслідок самовільного використання позивачем підземних вод, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ним внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (стаття 111 ВК України).

Розрахунки збитків внаслідок використання позивачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 08.07.2009 р. по 24.08.2009 р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. №37, а за періоди з 25.08.2009 р. по 26.11.2009 р. та з 01.09.2009 р. по 28.02.2010 р. – на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, адже вказаними Методиками встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об’єктів, у тому числі пов’язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об’єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені:

самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Окрім того, у п.п.1.1. п.1 Загальних положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 передбачено, що ця Методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства.

Таким чином, з урахуванням наведеного, обов’язковою умовою для проведення розрахунків розмірів відшкодування збитків на підставі зазначених Методик є забруднення суб'єктом господарювання водних об’єктів або забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що ні в актах перевірок від 26.11.2009 року №9/139 та від 03.03.2010 року №09/10, ні в приписі від 26.11.2009 року №9/98, про забруднення ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» водних об’єктів не йдеться. А відтак, такі обставини виключають можливість застосування відповідачем в даному випадку Методик розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не було обґрунтовано підставність застосування вказаних вище Методик під час проведення розрахунків розміру збитків ДП «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс».

За таких обставин, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, керуючись ст.11 КАС України, суд вважає за необхідне визнати дії Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо визначення збитків за самовільний забір води дочірньому підприємству "Сільсервіс-Н" асоціації підприємств - фірми "Вінницясільсервіс" за періоди з 08.07.2009 р. по 24.08.2009 р., з 25.08.2009 р. по 26.11.2009 р., з 01.09.2009 р. по 28.02.2010 р., відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року №37, та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, протиправними.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням сплати позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджено квитанцією №20/1 від 30.04.2010 року, стягненню на користь Дочірнього підприємства «Сільсервіс-Н» асоціації підприємств – фірми «Вінницясільсервіс» підлягає 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо визначення збитків за самовільний забір води дочірньому підприємству "Сільсервіс-Н" асоціації підприємств - фірми "Вінницясільсервіс" за періоди з 08.07.2009 р. по 24.08.2009 р., з 25.08.2009 р. по 26.11.2009 р., з 01.09.2009 р. по 28.02.2010 р., відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року №37, та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, протиправними.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Сільсервіс-Н" асоціації підприємств - фірми "Вінницясільсервіс" судовий збір в розмірі 1,70 гривень.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови оформлено: 14.09.10

Головуючий суддя           Кузьмишин Віталій Миколайович

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя Чудак Олеся Миколаївна

09.09.2010