УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/6642/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:                                        Дяковича В.П.,

суддів:                                                            Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання          Сердюк О.Ю.,

представника відповідача                              ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року про закриття провадження по справі № 807/424/13-а за позовом Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Приватного акціонерного товариства "Будавтодор" про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будавтодор" нараховані із застосуванням «звичайних цін» податкове зобов’язання по платежу: податок на прибуток в розмірі 201 304 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 179 693 грн. та штрафні санкції у розмірі 21 611 грн. та по платежу податок на додану вартість у розмірі 184 828 грн., у т.ч. основного платежу у розмірі 154 298 грн. та штрафної санкції у розмірі 30 530 грн..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року провадження у справі - закрито.

Позивач подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до пп.20.1.38 п. 20.1 ст. 20 ПК України, із змінами та доповненнями, передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції своєю ухвалою від 10 серпня 2016 року закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки в даному випадку податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання із застосуванням звичайних цін з податку на прибуток та з податку на додану вартість у розмірі спірних сум, було винесено позивачем 05 грудня 2012 року 2012 року та оскаржено ПрАТ "Будавтодор" у судовому порядку 13 грудня 2012 року (тобто до 01 січня 2013 року), то на підставі імперативних приписів статей 54 та 58 ПК України в даному випадку у Ужгородської МДПІ відсутнє право на пред'явлення адміністративного позову для стягнення таких податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем проводилась планова перевірка ПрАТ "Будавтодор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, якою відповідачу донараховано із застосуванням "звичайних цін" податкове зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість у розмірі спірних сум.

На підставі акту перевірки № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 00273/22-0/25434969, яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на прибуток у розмірі 179 693,00 грн. за основним платежем та 21 611,00 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 000274/22-0/25434969, яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на додану вартість у розмірі 154 298,00 грн. за основним платежем та 30 530,00 грн. штрафних санкцій.

У грудні 2012 року вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПрАТ "Будавтодор" у судовому порядку, що підтверджується наявною у матеріалах справи позовною заявою ПрАТ "Будавтодор" від 12.12.2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року по адміністративній справі № 2а-0770/3664/12, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року, позов ПрАТ "Будавтодор" задоволено, а вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року за № 000273/22-0/25434969 та за № 000274/22-0/25434969 визнано протиправними.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

В той же час, застосування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України, посиланням на який обґрунтовано заявлений позов, можливе лише за умови дотримання процедури, передбаченої пунктом 39.15 статті 39 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 39.15 статті 39 ПК України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платнику податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошового зобов'язання внаслідок застосування звичайних цін. У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, зокрема, у результаті застосування звичайних цін.

Таким чином, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Відтак до вказаної дати у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатись з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності в результаті застосування звичайних цін на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Натомість згідно з пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наведених обставин, визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватись у загальному порядку, а тому при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін контролюючий орган повинен надіслати (вручити) такому платнику податкове повідомлення-рішення.

Виключно у разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг.

Отже, зі змісту наведених нормативних положень не вбачається права органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративного позову до платника податків про стягнення податкових зобов'язань, нарахованих у результаті застосування звичайних цін.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2016 року у справі №К/9991/11303/12.

Крім того, Інформаційним листом Вищого адміністративного суду від 14.06.2012 року №1500/12/13-12, дано роз’яснення стосовно питань, пов'язаних із застосуванням підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, яким передбачено звернення керівників органів державної податкової служби з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Так, зокрема, передбачено, що згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за не чинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

У разі пред'явлення органом державної податкової служби в період із 1 січня 2011 до 31 грудня 2012 року позову до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін суд відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкриті провадження підлягають закриттю згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 цього Кодексу.

Отже, оскільки в даному випадку податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання із застосуванням звичайних цін з податку на прибуток та з податку на додану вартість у розмірі спірних сум, були винесені позивачем 05 грудня 2012 року та оскаржено ПрАТ "Будавтодор" у судовому порядку 13 грудня 2012 року (тобто до 01 січня 2013 року), то на підставі імперативних приписів статей 54 та 58 ПК України в даному випадку у позивача відсутнє право на пред'явлення адміністративного позову для стягнення таких податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження в адміністративній справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс ухвалу у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями ст. 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області – залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року про закриття провадження по справі № 807/424/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

          Головуючий суддя          В.П. Дякович

          Судді          Л.П. Іщук

                    ОСОБА_2

          Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2016 року.