ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.                                        Справа № 914/714/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                             Кузь В.Л.

суддів                                                                                Малех І.Б.

                                                                                ОСОБА_1

При секретарі судового засідання           Петрик К.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 25.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОІ-ТОІ Системи санітарні”, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016

у справі № 914/714/16

за позовом Львівського комунального підприємства “Львівавтодор”, м. Львів

до відповідача – 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОІ-ТОІ Системи санітарні”, м. Львів

до відповідача – 2: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ

про стягнення майнової шкоди в розмірі 8 015,57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача- не з’явився

від відповідача-1 -ОСОБА_2 представник за довіреністю (№ 24-05/16 від 24.05.2016)

від відповідача -2 -не з’явився

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 у справі № 914/714/16 (суддя Галамай О.З.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» на користь ЛМКП «Львівавтодор» 8 015 грн. 57 коп. майнової шкоди , 1 378 грн. судового збору. В решта частині позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 у справі № 914/714/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Як на підставу скасування судового рішення відповідач-1 у справі посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано наступне:

-          відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особою, відповідальною за завдані збитки в межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачами, є АТ «Страхова компанія «АХА Страхування»;

- позивачем до позовної заяви не було додано жодного із документів, передбачених ст. 31 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- відповідач -1, відповідальність якого застрахована, не надавав жодної згоди на відшкодування ним самим шкоди відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач-2 подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» залишити без з мін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/714/16 розподілено до розгляду у складі колегії: головуючий суддя Кузь В.Л., судді – Орищин Г.В. та Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.08.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 419 від 29.07.2016 р. у зв’язку з відпусткою суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. зобов’язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/714/16

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.07.2016 у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/714/16 введено замість суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. - суддів Малех І.Б.,Зварич О.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.09.2016.

За розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 613 від 19.09.2016 у зв’язку з відпусткою судді Зварич О.В. проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/714/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2016 у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/714/16 введено замість судді Зварич О.В. - суддю Орищин Г.В.

Позивач та відповідач-2 участі своїх уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечували, про причини неявки суду не повідомляли.

З огляду на те, що ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2016, 19.09.2016 розгляд апеляційної скарги відкладався, перед початком судового засідання клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача-1 на розгляд суду не надходило, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 17.10.2016 прийнято вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 у справі № 914/714/16, з підстав, наведених у скарзі, відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.04.2013 між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3020280, згідно з умовами якого страховик застрахував цивільну відповідальність страхувальника перед третіми особами (забезпечений транспортний засіб - автомобіль МАN 8.225, номерний знак НОМЕР_1). Страхова сума (ліміт на одного потерпілого становить) за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну – 50 000 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.08.2013 встановлено, що 28.07.2013 працівник ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» (відповідач-1) ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, пошкодив світлофорний об'єкт на перехресті вул. Коперніка - вул. Стефаника у м. Львові.

Світлофорний об'єкт на перехресті вул. Коперніка - вул. Словацького (вул. Коперніка - вул. Стефаника) був переданий на баланс ЛКП «Львівавтодор» (позивач) для його обслуговування та утримання у належному стані відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1400 від 05.04.2012 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова світлофорних об'єктів» та згідно акту приймання на баланс (належно завірена копія міститься в матеріалах справи). Таким чином, позивач є балансоутримувачем даного суб’єкта.

Як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок пошкодження світлофорного об'єкта позивачу завдано збитків на суму 8015,57 грн. згідно розрахунку витрат на відновлювальний ремонт (Т. І., а.с.14-32).

Позивач 09.06.2015 звернувся до водія ОСОБА_3 із вимогою про відшкодування збитків в розмірі 8 015,57 грн., який перебуває з відповідачем-1 у трудових відносинах.

Надалі, відповідач-1 направив позивачу лист №07 від 23.06.2015 р. з копією страхового полісу АС/3020280 та зазначив, що всі документи по ДТП, що сталася 28.07.2013 року за участі автомобіля НОМЕР_3, були передані у відділення Страхової компанії “АХА”.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2015 позивач звернувся до відповідач-2 із заявою № 919 про страхове відшкодування в розмірі 8 015,57 грн., за результатами розгляду якої отримав письмове повідомлення страховика № 07460/м від 03.09.2015 про відмову в виплаті страхового відшкодування.

Надалі, позивач звернувся до відповідача-1 із вимогою від 24.12.2015 № 2336 про сплату 8 015,57 грн., яка була залишена відповідачем-1 без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, в тому числі, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог до відповідача-2, оскільки позивач звернувся до відповідач-2 із заявою від 03.08.2015 № 919 про страхове відшкодування в розмірі 8 015,57 грн. через 2 роки після ДТП, що мала місце 28.07.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В господарському процесі у відповідності до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України преюдиційне значення для господарського суду має вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що обставини встановлені в постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 16.08.2013 щодо встановлення вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, яка мала місце 28.07.2013, та внаслідок якої автомобілем НОМЕР_2 пошкоджено світлофорний об'єкт на перехресті вул. Коперніка - вул. Стефаника у м. Львові, а також наявність трудових відносин ОСОБА_3 з ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» (відповідач-1), є преюдиційними при розгляді даного спору відповідно до вимог ст. 35 ГПК України.

Таким чином, особою відповідальною за завдані позадоговірні збитки, є «ТОІ-ТОІ Системи санітарні».

У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, стягнув з відповідача-1 на користь позивача завдану шкоду в розмірі 8 015,57 грн.

Стосовно доводів скаржника, що особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є відповідач-2, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15.

Стосовно доводів скаржника в частині обґрунтування розміру шкоди, адже , як зазначає скаржник, позивачем не подано належних документів, що підтверджують розмір заподіяної шкоди, перелік яких зазначено в ст. 31 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Оскільки, як зазначено вище, позов в даній справі, який виник з деліктних правовідносин, був поданий потерпілою особою до заподіювача шкоди, то при розгляді даного позову суд не застосовує законодавчі акти, що регулюють зобов’язальні правовідносини, які виникли між сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, позивачем у справі долучені до позовної заяви докази, які визначають вид та вартість робіт і матеріалів , які були проведені і використанні при ремонті пошкодженого світлофора на перехресті вул. Коперніка - вул. Словацького (вул. Коперніка - вул. Стефаника)в цінах за станом на 29.07.2013.

Відповідач-1 не надав будь-яких доказів, які б спростовували розмір заподіяної ним шкоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд вважає за доцільне з метою усунення різного трактування резолютивну частину рішення місцевого господарського суду викласти в іншій редакції.

Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу від 25.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОІ-ТОІ Системи санітарні”, м. Львів залишити без задоволення.

2.          Резолютивну частину (п.п. 1,2,3) рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 у справі № 914/714/16 викласти в такій редакції:

«Позов Львівського комунального підприємства “Львівавтодор”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОІ-ТОІ Системи санітарні”, м. Львів задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОІ-ТОІ Системи санітарні” (вул. Дж.Вашингтона, 8, м.Львів, 79032, код ЄДРПОУ 31657990) на користь Львівського комунального підприємства “Львівавтодор” (вул.Пасіки Галицькі,7, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 05523814) – 8 015 (вісім тисяч п’ятнадцять) грн., 57 коп. майнової шкоди , 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

У позові Львівського комунального підприємства “Львівавтодор” до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ відмовити»

3.          Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19.10.2016.

Головуючий суддя                                                                       Кузь В.Л.

Суддя                                                                                          Малех І.Б.

Суддя                                                                                           Орищин Г.В.