УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/12348/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів в сумі 450 106, 00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем при проведенні першої реєстрації транспортного засобу не сплачено до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Позивачем надсилався відповідачу виклик щодо сплати вищезазначеного податку. Доказів про зарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до бюджету відповідачем не надано, що є підставою для його стягнення податковим органом в примусовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставину справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за даними Управління ДАІ УМВСУ у Львівський області на ім'я ОСОБА_1 02.03.2010 року зареєстровано автомобіль марки MERCEDES BENZ 817, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску; 04.03.2010 року зареєстровано автомобіль марки MERCEDES BENZ 814, державний номерний знак НОМЕР_2, 1995 року випуску; 04.03.2010 року зареєстровано автомобіль марки MAN М90, державний номерний знак НОМЕР_3, 1995 року випуску; 04.03.2010 року зареєстровано автомобіль марки MAN 13.224, державний номерний знак НОМЕР_4, 1996 року випуску; 18.09.2009 року зареєстровано автомобіль марки MAN L2000LE180C, державний номерний знак НОМЕР_6, 2001 року випуску; 23.09.2009 року зареєстровано автомобіль марки MERCEDES BENZ 1117, державний номерний знак НОМЕР_7, 1998 року випуску; 07.11.2009 року зареєстровано автомобіль марки MAN L200010.224, державний номерний знак НОМЕР_5, 1998 року випуску; 20.10.2009 року зареєстровано автомобіль марки MERCEDES BENZ VITO110, державний номерний знак НОМЕР_8, 2001 року випуску; 15.09.2009 року зареєстровано автомобіль марки MERCEDES BENZ SPRINTER313, державний номерний знак НОМЕР_9, 2002 року випуску.

З розрахунку суми податку з власників транспортних засобів вбачається, що відповідач повинен сплатити 450 106,00 грн. за автомобіль марки MERCEDES BENZ 817, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску (об'єм двигуна 5958 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MERCEDES BENZ 814, державний номерний знак НОМЕР_2, 1995 року випуску (об'єм двигуна 5958 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MAN М90, державний номерний знак НОМЕР_3, 1995 року випуску (об'єм двигуна 6871 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MAN 13.224, державний номерний знак НОМЕР_4, 1996 року випуску (об'єм двигуна 6871 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MAN L2000LE180C, державний номерний знак НОМЕР_6, 2001 року випуску (об'єм двигуна 4580 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MERCEDES BENZ 1117, державний номерний знак НОМЕР_7, 1998 року випуску; (об'єм двигуна 4250 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.) автомобіль марки MAN L200010.224, державний номерний знак НОМЕР_5, 1998 року випуску (об'єм двигуна 6871 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MERCEDES BENZ VITO110, державний номерний знак НОМЕР_8, 2001 року випуску (об'єм двигуна 2148 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000 грн.); автомобіль марки MERCEDES BENZ SPRINTER313, державний номерний знак НОМЕР_9, 2002 року випуску (об'єм двигуна 2148 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 700,00 грн.).

Податковим органом скеровано відповідачу повідомлення про необхідність підтвердження ним сплати податку з власників транспортних засобів.

Як вбачається з довідки ДПІ у Сихівському районі міста Львова № 15529/17-115 від 24.11.2010 року кошти по податку з власників транспортних засобів від ОСОБА_1 до місцевого бюджету не надходили.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із вимог законодавства, яке на момент виникнення спірних правовідносин регулювало питання сплати податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (частини 6 ст.5 Закону №1963-ХІІ та пунктів 3, 8 Порядку), та обставин, встановлених Шевченківським районним судом м.Львова при розгляді кримінальної справи, суд дійшов переконання, що реєстрація на ім'я ОСОБА_1 транспортних засобів відбулася після перевірки посадовими особами Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області сплати особою необхідних платежів, в тому числі податку з власників транспортних засобів.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, що спростовує доводи податкового органу про відсутність сплати податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону №1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст.2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Відповідно до ст.3 Закону №1963-ХІІ перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч.5-8 ст.6 Закону №1963-ХІІ сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону №1963-ХІІ фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

На момент реєстрації транспортного засобу на ім'я відповідача, єдиний на території України «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок).

Згідно з п.2 Порядку такий є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.5 Закону №1963-ХІІ власники зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію відповідні квитанції або платіжні доручення про сплату податку.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону №1963-ХІІ у разі відсутності документів про сплату податку, перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до переконання, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до відповідного органу заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами. При цьому здійснюючи державну реєстрацію транспортного засобу, органи, що здійснюють реєстрацію наділенні правом перевіряти сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством (та які є обов'язковими при реєстрації таких транспортних засобів). У разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату, є фіктивними чи підробленими, органи, що здійснюють реєстрацію відмовляють у реєстрації транспортного засобу, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації, відповідно до абзацу 3 п.40 Порядку скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 17 грудня 2013 року в справі №21-422а13 та від 22 жовтня 2013 року в справі № 21-104а13.

Крім того, колегія суддів також бере до уваги ту обставину, що 01.07.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова винесено вирок в кримінальній справі № 1-233/11 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що раніше працював на посаді начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ МВС України у Львівській області у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 365 КК України (номер судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень 33195653); вирок набрав законної сили.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що серед переліку транспортних засобів по цій кримінальній справі, оформлених на фізичних осіб, є і транспортні засоби, зареєстровані на ОСОБА_1, а саме автомобілі MERCEDES BENZ 817, 1995 року випуску; MERCEDES BENZ 814, 1995 року випуску; MAN М90, 1995 року випуску; MAN 13.224, 1996 року випуску; MAN L2000LE180C, 2001 року випуску; MERCEDES BENZ 1117, 1998 року випуску; MAN L200010.224, 1998 року випуску; MERCEDES BENZ VITO110, 2001 року випуску; MERCEDES BENZ SPRINTER313, 2002 року випуску , за реєстрацію яких не сплачено податку.

Як зазначено у вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 01.07.2013року з оглянутих у судовому засіданні реєстраційних справ стосовно вказаних транспортних засобів вбачається, що спеціалістами Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, які здійснювали перевірку поданих документів, у всіх випадках перевірялась наявність квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів, про що зроблені відповідні відмітки на бланках заяв про реєстрацію транспортних засобів, у зв'язку з чим орган досудового слідства не вбачає у їх діях ознак злочину.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що у своєму рішенні від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

В той же час, позивачем під час розгляду справи не наведено суду належних та допустимих доказів щодо наявності в діях відповідача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності донарахування йому суми податку з власників транспортних засобів.

Водночас, оскільки факт реєстрації транспортного засобу підтверджує те, що на момент такої реєстрації на ім'я відповідача було виконано всі обов'язкові вимоги, в тому числі й щодо сплати податку з власників транспортних засобів, то підстави для задоволення позовних вимог ДПІ відсутні.

Також, апеляційний суд враховує, що платник не може нести відповідальності за дії працівників ДАІ чи банківських установ в процесі сплати та перерахування податків до бюджету, оскільки такі є підставою для проведення відповідної перевірки правоохоронними органами. Реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку чи неперерахування відповідних коштів тягне за собою відповідальність посадових осіб органу, які здійснили таку реєстрацію чи проводили відповідні розрахунки. В свою чергу, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його саме з відповідача, оскільки його вина у несплаті такого не доведена належним чином.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ДПІ щодо стягнення податку з власників транспортних засобів.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 року у справі № 2а-2737/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 17.10.2016 року.