Справа № 420/491/16-к

Провадження № 11-кп/782/239/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді - Савича Ю.М.,

суддів - Тополюк Є.В., Сахарілєнко О.Г.

за участю секретаря - Магомедова Ш.Х.

прокурора - Кіма Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілих - ОСОБА_2,

- ОСОБА_3,

представника потерпілих

адвоката - Заїки В.К.

захисника - обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Заїки В.К. та першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 24.06.2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 24 червня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Білолуцька Новопсковського району Луганської області, громадянина України, одруженого з 23 вересня 2016 року, з середньо-спеціальною освітою, працюючого фельдшером швидкої та невідкладної медичної допомоги Новопсковської підстанції Луганської міської станції швидкої медичної допомоги, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

Визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо під час визначеного іспитового строку в розмірі 3 років він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки на підставі ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

В строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення з 28 січня 2016р. по 11 лютого 2016р. та ухвалено обчислювати його з урахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів у сумі 2209,68 грн.

Цивільний позов прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського РТМО про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від кримінального правопорушення в сумі 6409,53 грн. задоволено повністю.

Стягнуно з ОСОБА_1 на користь Новопсковського районного територіального медичного об'єднання суму витрат на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення в сумі 6409,53 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 100 000 грн., з ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 400 000 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 16 536 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 150 000 грн.

В решті вимог позову ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський страховий союз» відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 50 000 грн., з ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 50 000 грн., задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

В решті вимог позову ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський Страховий Союз», відмовлено.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 28 січня 2016 року приблизно о 09 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Т-13-02 КПП Танюшівка - Старобільськ - Артемівськ у напрямку з смт. Білолуцьк до с. Можняківка - Новопсковського району Луганської області на км 14+294, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку на даній ділянці автомобільної дороги, в результаті чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав за межі проїжджої частини, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка перебувала у дитячих санчатах, які везла за собою ОСОБА_3, рухаючись по узбіччю у зустрічному для водія напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 9 від 20.02.2016 р. отримала тілесні ушкодження , детально перераховані у вироку суду,з якими вона була госпіталізована до хірургічного відділення Новопсковського РТМО, де 28.01.2016р. об 15 год. 00 хв. була констатована її смерть.

Причиною смерті малолітньої ОСОБА_6 є тілесні ушкодження у вигляді: тупої поєднаної травми голови, що супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під м'які мозкові оболонки з подальшим розвитком набряку і здавлення головного мозку, які перебували у прямому причинному зв'язку з настанням смерті малолітньої ОСОБА_6 в результаті транспортної пригоди.

Пішохід ОСОБА_3 згідно з висновком судово-медичної експертизи №19 від 18.02.2016р. отримала тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, забій шийно-грудного хребта, забій лівого стегна, перелом зовнішньої кісточки лівого гомілковостопного суглоба. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді, перелому зовнішньої кісточки гомілковостопного суглобу відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили за собою тривалий розлад здоров'я та перебували у прямому причинному зв'язку з ДТП.

Згідно з висновком судово - автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/29е від 23.02.2016р. в даній дорожній ситуації водію автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 слід було керуватися технічними вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху, він мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїжджої частини, діючи відповідно до технічних вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, дії обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідають технічним вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху та знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

На вирок суду представником потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокатом Заїкою В.К. подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначення покарання та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, без застосування іспитового строку, та у якості додаткового покарання позбавити права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Позовні вимоги, заявлені потерпілими в суді першої інстанції, задовольнити у повному обсязі, стягнути моральну шкоду з страхової компанії ПАТ «Європейський страховий союз» відповідно на користь позивача ОСОБА_2 100 000 грн. і 400 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_1, та на користь ОСОБА_3 50 000 грн. з страхової компанії ПАТ «Європейський Страховий Союз» та 50 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_1 Посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 65 КК України та п.1 ППВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що потерпілі під час судових дебатів вимагали призначити обвинуваченому максимальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України . Суд, призначаючи покарання, не зазначає, в зв'язку із чим, він звільнює обвинуваченого від відбування призначеного покарання.

У відповідності до п.3 вищевказаного ППВСУ , визначаючи покарання , суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, та тяжкості наслідків, які настали.

Оцінюючи та враховуючі фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення у зв'язку з великою суспільною небезпечністю, резонансу злочину, викликаного внаслідок загибелі дитини, ступеню тяжкості злочину, а також його тяжких наслідків, призначене судом покарання через м'якість є не достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Окрім цього, позивачами (потерпілими) було заявлено клопотання про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. У відповідності до страхового поліса, яким застрахована відповідальність страховика на користь третіх осіб. Страховик зобов'язаний виплатити в разі настання смерті 100 000 грн., а в разі ушкодження здоров'я 50 000 грн.

Позивачі заявили клопотання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000грн. з страхової компанії на користь матері загиблої дитини ОСОБА_2 та 400 000 грн. з винуватця аварії обвинуваченого ОСОБА_1. На користь ОСОБА_7 50 000грн. з обвинуваченого ОСОБА_1 та 50 000 грн. з страхової компанії. В судовому засіданні ні сторона обвинувачення, ні суд не з'ясували глибину страждань, ні доказів, на підтвердження цього. Лише у обвинуваченого та цивільного відповідача суд з'ясував, яку суму відшкодування він визнає і те, що він визнав, суд з нього стягнув.

При задоволенні або відхиленні цивільного позову суд зобов'язаний у вироку зазначити відповідні мотиви. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд повинен зазначити, що об'єктом посягання є не тільки громадський порядок, а життя та здоров'я потерпілих.

В своїй апеляційній скарзі перший заступник прокурора Луганської області Мичка В.І. просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, фактичні обставини та юридичну кваліфікацію його дій, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, що відповідно до ч.2 ст.409 КПК України є однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 414 КПК України встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) Закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Згідно вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно із п.9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 з наступними змінами, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з цим, суд порушуючи зазначені вимоги та застосовуючи стосовно ОСОБА_1 ст. 75 КК України ухвалив вирок, який не відповідає вимогам справедливості та законності.

В результаті ДТП, винуватцем якого є ОСОБА_1, настали незворотні наслідки, а саме: смерть малолітньої дитини та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень жінці похилого віку, що відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України є обставинами, які значно обтяжують призначене покарання.

Окрім того, потерпілі, реалізуючи своє право, відповідно до п.5 ч.3 ст. 56 КПК України, на висловлювання своєї думки під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, в суді першої інстанції наполягали на призначенні ОСОБА_1 максимального покарання, не пов'язаного з випробуванням.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого через м'якість перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення, що , відповідно до ст.ст. 409, 414 КПК є підставою для скасування судового рішення.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник внесли письмові заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих, вважають їх такими, що не підлягають задоволенню, просять вирок суду залишити без змін, як законний та обґрунтований.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, не заперечує проти стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілих, в решті вирок суду залишити без змін; представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Заїку В.М., який просив скасувати вирок суду у частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, без застосування іспитового строку, та в якості додаткового покарання позбавити права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути в порядку відшкодування моральної шкоди з страхової компанії ПАТ «Європейський Страховий Союз» відповідно, на користь позивачки ОСОБА_2 100 000 грн. і 400 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_1, та на користь ОСОБА_3 50 000 грн. з страхової компанії ПАТ «Європейський Страховий Союз» та 50 000 грн. з ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, просили вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального та судового проваджень, перевіривши доводи апеляційних скарг, вислухавши сторони в судових дебатах та обвинуваченого в останньому слові , колегія суддів дійшла наступного висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в ме­жах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказами, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, в результаті яких потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості та настала смерть малолітньої ОСОБА_6

Фактичні обставини, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого не заперечуються в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілих.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті / санкції частини статті / Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступіть тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання , необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Однак, вказані вимоги судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

При призначенні покарання, в порушення вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції зазначив у вироку, але не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та наслідки, які настали в результаті скоєння кримінального правопорушення, а саме смерть малолітньої ОСОБА_6 та завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, внаслідок чого необґрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно звільнив обвинуваченого від покарання з випробуванням, а тому призначене остаточне покарання є явно несправедливим через м'якість.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 тяжкості правопорушення та особи обвинуваченого, що є підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів, відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, одружений, працює фельдшером швидкої медичної допомоги, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра - не перебуває, а також, що обставинами, що пом'якшують покарання являються: визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення злочину, згідно ст.66 КК України, а обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої та особи похилого віку, згідно ст.67 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора та представника потерпілих в частині призначеного покарання, належить задовольнити, відповідно в повному обсязі та частково, обвинуваченому ОСОБА_1 належить призначити покарання , в мінімальному розмірі, передбаченому в санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 / п'яти / років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, що на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги представника потерпілих в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7, які задоволені судом першої інстанції частково, належить збільшити з 30000 грн. до 50000 грн., оскільки позивачці завдано моральної шкоди , як в результаті спричинення її тілесних ушкоджень середньої тяжкості , так і в результаті смерті внучки - малолітньої ОСОБА_6, а в решті , вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить залишити без змін, оскільки рішення суду в цій частині законне, обґрунтоване та вмотивоване.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, п.п.2,3 ч.1 ст.407, п.3 ч.1 ст.408, ч.2 ст.409, ст.414, 419, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Заїки В.К. та першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 24.06.2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України, задовольнити частково.

Вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 24.06.2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді 5 / п'яти / років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський Страховий Союз», змінити, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 збільшити з 30000 грн. до 50000 грн., а в решті , вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3- залишити без змін.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Обвинуваченого ОСОБА_1 взяти під варту в залі апеляційного суду негайно.

Строк відбування покарання обчислювати з 19 жовтня 2016 року. В строк відбутого покарання зарахувати попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_1 з 28 січня 2016р. по 11 лютого 2016 р., включно, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, із розрахунку, що один день перебування в СІЗО дорівнює двом дням позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.532 КПК України, вирок апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

С У Д Д І :

Тополюк Є.В. Савич Ю.М. Сахарілєнко О.Г.

_______________ ________________ ________________