ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 922/2979/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро", м. Житомір

до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

про стягнення 858816,39 грн.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.06.2016 р.);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність № 01-16юр/4351 від 06.06.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", м. Житомир (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Акціонерної Компанії "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 858816,39 грн., з яких:

686057,42 грн. – основного боргу;

26756,23 грн. – інфляційних;

11977,88 грн. – 3% річних;

134024,86 грн. пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним між сторонами договором підряду № К7917 від 17.06.2015 р. щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 05.09.2016 р. суддею-доповідачем по справі визначено суддю Інте Т.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2016 року зазначений позов було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2016 р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. № 30573 від 16.09.2016 р.), в якому зазначив що несплата на користь позивача заборгованості за договором підряду мала місце в зв’язку з скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, яке в свою чергу виникло в зв’язку з несплатою контрагентами відповідача боргу за поставлену останнім електричну енергію. На підставі викладеного, відповідач вважає що в його діях відсутня вина в порушенні зобов’язань за договором підряду № К7917 від 17.06.2015 р., та в зв’язку з цим, просить суд не стягувати з нього на користь позивача штрафні санкції, зазначені в позовній заяві, та розстрочити на три роки сплату основного боргу у сумі 686057,42 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016 р.

У зв'язку із відставкою судді Інте Т.В. проведено повторний автоматичний розподіл даної справи між суддями, та протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.09.2016 р. суддею - доповідачем по даній справі визначено суддю Байбак О.І.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 32262 від 30.09.2016 року), в якому зазначає про відсутність предмету спору по даній справі, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов’язань зі сплати заборгованості за договором підряду № К7917 від 17.06.2015 р. не настав.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2016 р.

На судове засідання 18.10.2016 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 17.06.2015 р. між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником укладено Договір підряду (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) № К7917 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору підряду, Підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 586 (інв. № 00300769), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим Договором робіт визначаються Договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього Договору. Власником результату виконаних робіт (об’єм будівництва) є Замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору, (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до Договору підряду № К7917 від 17.06.2015 р.) ціна цього Договору становить 2838852,32 грн., крім того ПДВ 20 % - 567770,46 грн. Загальна вартість договору склала 3406622,78 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до Договору підряду № К7917 від 17.06.2015 р.), Замовник сплачує підряднику авансу розмірі 79,86...%, що складає 2720565,36 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріальне цінностей.

Згідно з п. 4.2. договору, замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи та затрати на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати форми КБ-3 з додаванням відповідних підтверджуючих документів, підписаних уповноваженими представниками сторін. Довідку про виконані будівельні роботи та затрати та відповідні підтверджуючи документи кожного місяця готує підрядник державною мовою і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. До довідки про виконані будівельні роботи та затрати та до відповідних підтверджуючих документів обов'язково додаються копії видаткових накладних на матеріали, обладнання, за якими вони були придбані Підрядником, та розрахунки вартості машино-години машин та механізмів або договір їх оренди. Замовник протягом 5 календарних днів перевіряє відповідність виконаних робіт зазначеним у документах і підписує їх в частині фактично виконаних робіт. Застосування факсиміле на довідці про виконані будівельні роботи та затрати та на відповідних документів не допускається.

Згідно з п. 4.3. договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до Договору підряду № К7917 від 17.06.2015 р.), оплата виконаних робот та затрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Згідно з п. 5.17, 5.19 договору, здавання - приймання робіт після закінчення будівництва об’єкта здійснюється відповідно до чинного порядку. Перелік документів, що оформлюються при здаванні об'єктів в експлуатацію, повинен відповідати передбаченому переліку, що встановлений будівельними нормами і правилами і стандартами. При підписанні актів виконаних робіт Підрядник передає Замовнику виконавчу документацію (акти прихованих робіт, паспорти або сертифікати на матеріали та обладнання, виконавчі схеми тощо) з урахуванням ДБН А.3.1-5-2009 та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.11.2011 № 691. При здаванні об'єктів в експлуатацію Підрядник передає Замовнику виконавчу геодезичну зйомку, яка має бути зареєстрована в Управлінні містобудування та архітектури. Якщо при здаванні-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини Підрядника, Замовник не підписує акт виконаних робіт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням.

Згідно з п. 6.1. Договору, замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за договором підряду, про що сторонами 30.12.2015 р. підписано Акт виконаних робіт форми КБ-2в і Довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3, згідно з якими, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, з урахуванням сплаченого авансу становить 3406622,78 грн.

Як зазначає позивач, та не спростовує відповідач, останній сплатив на користь позивача вартість виконаних підрядних робіт лише частково, а саме в сумі 2720565,36 грн.

Решта заборгованості в сумі 686057,42 грн. станом на момент винесення даного рішення відповідачем не сплачена. Зазначені обставини відповідачем в процесі розгляду даної справи також не спростовуються.

20.05.2016 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 225/06 в якій вимагав від останнього сплатити існуючий борг, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв’язку з простроченням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також заявлено до стягнення з відповідача 26756,23 грн. – інфляційних, 11977,88 грн. 3% річних, 134024,86 грн. пені за період прострочення з01.02.2016 р. по 31.08.2016 р.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. п. 1-2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 686057,42 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання зобов’язання з її оплати передбачено п. 4.3. договору підряду, та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, є підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної вище суми заборгованості.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що оскільки сторони не підписували довідки про виконані роботи та затрати, строк виконання його зобов’язання зі сплати заборгованості, з урахуванням вимог п. 4.3. договору, нібито не настав.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, сторонами при здачі-прийманні робіт підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 30.12.2015 р. за формою КБ-3 (а. с. 21).

Системний аналіз п. 4.2. – 4.3. договору свідчить про те, що саме про зазначену довідку йдеться в п. 4.3. договору, як необхідну передумову для оплати вартості виконаних підрядних робіт.

До того ж, ні умовами договору, ні вимогами чинного законодавства України не передбачено форми довідки про виконані роботи та затрати. Крім того, жодним законодавчим актом не передбачено необхідності підписання такої довідки при прийнятті підрядних робіт.

Крім того, суд також зазначає про факт відсутності у відповідача будь-яких заперечень щодо факту виконання позивачем робіт, визначених акті прийняття виконаних будівельних робіт, якості їх виконання позивачем, а також не підписання сторонами будь-яких документів при прийнятті цих робіт.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 7.3) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобов’язань з оплати отриманого товару у вигляді сплати пені, вимоги позивача про її стягнення є правомірними.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 6-7), суд приходить до висновку що позивачем при його виготовленні допущено певні арифметичні помилки. Крім того, нарахування здійснено без врахуванням встановленого п. 6 ст. 232 ГК України строку можливого нарахування штрафних санкцій.

Як вже було зазначено вище, пеню позивачем нараховано за період прострочення з 01.02.2016 р. по 31.08.2016 р.

Суд зазначає, що з урахуванням дати підписання акту прийняття виконаних підрядних робіт (30.12.2015 р.) та вимог п. 4.3. договору, зобов’язання щодо остаточної оплати робіт мало бути виконане відповідачем до 12.01.2016 р., тобто на протязі 5 банківських днів з моменту підписання зазначеного акту (банківськими днями є 31.12.2015 р., 04-06,11.01.2016 р.)

З 12.01.2016 р. відповідач прострочив виконання своїх зобов’язань. Таким чином, нарахування пені з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України можливе по 12.07.2016 р.

З урахуванням заявленого позивачем в позовній заяві строку нарахування, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 122384,40 грн. за період прострочення з 01.02.2016 р. (з якої позивач згідно з позовом нараховує та просить стягувати пеню) по 12.07.2016 р. (до якої можливе таке нарахування).

В решті позову про стягнення пені суд відмовляє в задоволенні в зв’язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд приходить до висновку про те, що при його виготовленні останнім також допущено певні арифметичні помилки.

З урахуванням викладеного, а також того, що згідно з вимогами процесуального закону суд при прийнятті рішення позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання суду не надходило, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11977,88 грн. річних та 24676,09 грн. інфляційних за період прострочення з 01.02.2016 р. по 31.08.2016 р.

В решті позову про стягнення інфляційних суд відмовляє в задоволенні в зв’язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 3 роки, суд зазначає наступне.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В пункті 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зокрема, зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Разом з тим судом встановлено, що в обґрунтування своєї заяви про надання розстрочки у виконанні рішення відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства яке має місце в зв’язку з несплатою його контрагентами – комунальними підприємствами м. Харкова та Харківської області заборгованості за поставлену відповідачем електроенергію

На підтвердження своїх доводів боржник надав суду акти звірки взаєморозрахунків, складеними з одним з боржників підприємства відповідача – КП «Харківводоканал».

Дослідивши зазначені документи та доводи, суд визнає їх недостатніми для надання розстрочки у виконанні рішення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що надані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків в розумінні ст. 34 ГПК України не можуть розглядатися судом в якості належних та допустимих доказів скрутного матеріального становища підприємства відповідача, а так само доказів неможливості виконання судового рішення по даній справі.

Сама по собі недостатність коштів не є підставою для надання відстрочки та розстрочки виконання рішення, оскільки боржник є господарюючим суб’єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, та може мати від неї певний прибуток. До того ж, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження збитковості діяльності підприємства.

Крім того, за змістом ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність у відповідача грошових коштів не є підставою, яка звільняє від відповідальності за порушення зобов’язань.

Суд також враховує, що згідно з наданими відповідачем актами звірки, КП «Харківводоканал» має перед відповідачем заборгованість більше ніж 3 роки. При цьому, відповідач укладаючи з позивачем договір підряду № К7917 від 17.06.2015 р. знав про власне матеріальне становище, проте свідомо брав на себе перед позивачем відповідні грошові зобов’язання.

Крім того, суд також зазначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу можливості виконання судового рішення у даній справі в разі надання йому розстрочки у виконанні рішення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає виняткових підстав, за наявності яких можливе надання відповідачу розстрочки у виконанні рішення по даній справі.

За таких обставин, в задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 12676,44 грн. судового збору

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної Компанії «Харківобленерго» (адреса: 61037, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954) на користь Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (адреса: 10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-б; код ЄДРПОУ: 00132405) 686057,42 грн. основної заборгованості, 24676,09 грн. інфляційних, 11977,88 грн. річних, 122384,40 грн. пені, 12676,44 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання Акціонерної Компанії «Харківобленерго» (вх. № 30573 від 16.09.2016 р.) про розстрочку у виконанні рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3