Копія

Справа № 822/1425/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року 15:16м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівБожук Д.А. Польового О.Л. Касапа В.М.

при секретарі за участі:Гненній Ю.І. позивача - ОСОБА_5, представника позивача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Національної поліції України , Центральної атестаційної комісії №4 Національної поліції України про скасування рішення, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі по тексту - НП України), Центральної атестаційної комісії №4 Національної поліції України, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №4 Апарату Національної поліції України, про звільнення з посади оперуповноваженого управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що атестування проведено з порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465, Закону України "Про Національну поліцію", оскільки при прийнятті атестаційною комісією рішення про невідповідність позивача займаній посаді не прийнято до уваги професійні якості позивача, його характеристику та висновок безпосереднього керівника, а самі члени комісії нездатні в силу кваліфікації оцінити фаховий рівень за напрямком професійної діяльності - в галузі захисту економіки. Вважає, що рішення атестаційної комісії ґрунтується виключно на припущеннях, відображає лише суб'єктивну думку її членів та не має будь-якого об'єктивного підґрунтя.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

17.10.2016 до суду надійшли заперечення Національної поліції України, відповідно до яких відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що атестування поліцейських проводилось атестаційними комісіями органів поліції, відповідно ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей та, зокрема, з метою визначення відповідності посадам, на які вони призначені, а також перспектив їхньої службової кар'єри. Атестування позивача проведене атестаційною комісією у межах наданих повноважень та у спосіб, який передбачений Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465. Атестаційна комісія зробила висновок щодо позивача на підставі всебічного розгляду всіх наявних у неї матеріалів та на підставі аналізу наданих особою відповідей. Звернуто увагу на те, що у складі комісії були відсутні особи, які могли не об'єктивно та упереджено прийняти рішення, оскільки позивач не скористався своїм правом, передбаченим у п.4 розділу ІІІ Інструкції, та перед проведенням співбесіди не заявляв про відвід голови та членів атестаційної комісії у зв'язку з наявністю обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності.

Враховуючи думку позивача та представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, оскільки їх явка не визнавалася судом обов'язковою.

Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

Суд встановив, що ОСОБА_5 в період з вересня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 11.11.2015 №156 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки", відповідно до п.п.9, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулого з Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_5. оперуповноваженим управління захисту економіки в Хмельницькій області із 07.11.2015. Йому присвоєне спеціальне звання "підполковник поліції".

26.01.2016 начальником відділу управління захисту економіки в Хмельницькій області ДЗЕ Національної поліції України складено атестаційний лист на ОСОБА_5

За змістом наявного у матеріалах справи атестаційного листа, складеного на підполковника поліції ОСОБА_5 (НОМЕР_1), оперуповноваженого управління захисту економіки в Хмельницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, останній за період проходження служби в органах внутрішніх справ і в займаній посаді зарекомендував себе як відповідальний, досвідчений, ініціативний і тактичний. До виконання службових обов'язків ставиться добре і сумлінно. Добре знає чинне законодавство та нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, Національної поліції України, Управління захисту економіки в цілому.

Згідно атестаційних листів, складених в період з січня 2014 року до січня 2015 року та з квітня 2015 року по 24.06.2015, позивач, за результатами атестування займаній посаді відповідав.

ОСОБА_5 за результатами атестування загалом набрав 75 балів, з яких 34 бали - за результатами тестування загальних здібностей та навичок та 41 - за результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест). Зазначений факт підтверджується відомістю про результати проведення тестування.

Згідно з протоколом засідання від 03.02.2016 №16.00002475 Центральної атестаційної комісії №4 позивач включений до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 04.02.2016.

На підставі розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення присутні на засіданні члени Центральної атестаційної комісії №4 (5 осіб) абсолютною більшістю голосів (5 - "за") прийняли рішення, що ОСОБА_5 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (протокол ОП №15.00002475.0017260.0017234 від 04.02.2016).

Зазначені результати атестування занесені в розділ ІV атестаційного листа ОСОБА_5, з яким він ознайомлений 11.02.2016 року (а.с. 7 - зворотній бік).

З врахуванням зазначених обставин, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду. Протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення у справах "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховував принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення у справі "Ілхан проти Туреччини").

У даному випадку суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду у зв'язку з тривалим лікуванням позивача, що підтверджується листками непрацездатності, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, суд враховує, що позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, оскарживши рішення Центральної атестаційної комісії №4 Національної поліції України до Центральної апеляційної атестаційної комісії. Таким чином, перебіг строку звернення до суду у ОСОБА_5 почався 20.02.2016, а не 12.02.2016, як вважав відповідач 1.

Згідно протоколу №15.00002475.0017260.0017234 від 04.02.2016 членами комісії, під час проведення атестування ОСОБА_5, досліджено:

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади";

- інформацію з відкритих джерел.

Не погоджуючись з результатами атестування, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі по тексту - Закон №580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 ст.58 Закону №580-VIII визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до ст.58 Закону №580-VIII призначеним безстроково та з забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, за умови успішного виконання службових обов'язків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Європейський суд у п.25 рішення від 10.12.2009 у справі "Михайлюк та Петров проти України" також зазначив, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням норм, викладених в ст.57 Закону №580-VIII, атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

У той же час, п.п.9-12 Перехідних положень Закону №580-VIII не передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Частиною 1 ст.57 Закону №580-VIII взагалі не передбачено проходження поліцейськими "планових" атестацій для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Оцінюючи обставини справи, суд прийшов до висновку, що підстав, встановлених Законом №580-VIII, для призначення проведення атестації у відношенні, зокрема, позивача не було.

Мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, так як, мета - це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.

В той же час, ч.2 ст.57 Закону №580-VIII визначено, що атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також п.3 розділу І "Загальні положення" Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 (далі по тексту - Інструкція).

Однак згідно атестаційного листа позивача від 22.02.2016 року атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

Відповідно до частини ч.3 ст.57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно ч.4 ст.57 Закону №580-VIII, рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

На підставі наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд прийшов до висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, визначених ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до пп.2 п.1 розділу IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

Разом з тим, відповідачами, на яких покладено обов'язок доказування, не доведено, що ОСОБА_5 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

Поряд із тим, суд враховує, що за висновком безпосереднього керівництва, підполковник поліції ОСОБА_5 займаній посаді відповідає.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття Центральною атестаційною комісією №4 Національної поліції України рішення про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5 розділу I Інструкції атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пунктом 15 розділу ІV Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п.16 розділу ІV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, з аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх визначених критеріїв. При цьому, атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать про те, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Суд зазначає, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішенні від 27.09.2010 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, ні в рішенні атестаційної комісії, ні в атестаційному листі щодо висновку про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, атестаційною комісією не вказано з яких підстав комісія дійшла такого висновку, якими критеріями вона керувалася приймаючи таке рішення. Також перелік питань, які були поставлені позивачу, не вказано. Неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

Натомість згідно з висновком начальника управління захисту економіки в Хмельницькій області ДЗЕ Національної поліції України майор поліції ОСОБА_7 (розділ II атестаційного листа, в якому зазначається висновок прямого керівника) ОСОБА_5 займаній посаді відповідає.

Суд також враховує, що комісія також не обговорювала питань можливості переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, чим порушила вимоги ст.13 Закону України "Про професійний розвиток працівників".

При цьому, згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14 метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Тобто, під час проведення атестації, для висновку про службову невідповідність поліцейського необхідно встановити, що він не при яких обставинах не може бути залишений на службі.

Разом з тим, відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_5 характеризується безпосереднім керівником виключно з позитивного боку.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на негативні результати проходження позивачем тесту Midot IntegriTEST, оскільки його проходження не передбачено Інструкцією.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, зокрема матеріалів співбесіди із позивачем, оформлених належним чином, та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді, враховувались обов'язкові критерії згідно з п.16 розділу IV Інструкції, і що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

Крім того, суд звертає увагу на те, що запис технічними засобами засідання не відбувався, розгляд матеріалів та голосування у відповідності до п.17 Інструкції проводилось за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, перелік питань заданих під час атестації в протоколі не відображений, даних про хід надання відповідей на питання позивачем не має, мотивування прийнятого рішення не має.

Відсутність в протоколі вказаних обставин, при наявності атестаційного листа, в якому позивач характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків, свідчить про необґрунтованість та невідповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколі не спростований.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Онер'їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками Європейського суду з прав людини його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку Європейського суду з прав людини, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При прийнятті оскаржуваного рішення фактично порушено принцип презумпції невинуватості позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Центральної атестаційної комісії №4 Апарату Національної поліції України, оформлене протоколом від 04.02.2016 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_5 через невідповідність займаній посаді не відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а, відтак, є протиправним.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що відповідачами не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття рішення про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_5 через невідповідність займаній посаді.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №4 Апарату Національної поліції України, оформлене протоколом від 04.02.2016 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_5 через невідповідність займаній посаді.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2016 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/Д.А. Божук О.Л. Польовий В.М. Касап

"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук