У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20жовтня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,відкрилася спадщина на належне йому майно, яку вона прийняла відповідно до заповіту від 19 серпня 2002 року. Для оформлення спадкових прав вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та просила видати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Іншим спадкоємцем була дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, спадкоємцем після смерті якої є її син ОСОБА_5

Посилаючись на те, що вона та ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, проте у встановленому законом порядку не оформили її, оскільки правовстановлюючі документи на будинок, який є предметом спадщини, не виготовлювалися, а державна реєстрація вказаного будинку не була передбачена законом, просила визнати за нею право власності на Ѕ частини житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_6

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_6

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та надав належну оцінку доказам в їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок та земельну ділянку, а довідка Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 18 травня 2015 року № 715/02-10, складена згідно з даних по господарської книги № 11, за змістом якої головою домогосподарства по АДРЕСА_1 був ОСОБА_6, не є беззаперечним доказом існування у останнього права власності на вказаний будинок, а відтак спадкоємець також не набуває права власності на таке майно у порядку спадкування.

Крім того, апеляційним судом правильно зазначено й те, що відсутність документів про відведення земельної ділянки під забудову, дані технічного паспорту, згідно з якими спірний будинок побудовано у 1964 року, свідчать про самочинність будівництва.

З огляду на вказані обставини апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.К. Гримич

В.С.Висоцька

І.М.Фаловська