Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 01 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

встановила:

вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2008 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця села Ониськового Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 128 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь        ОСОБА_1 1 277 гривень 91 копійку на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 на відшкодування моральної шкоди.

Як установив суд, злочин було вчинено за таких обставин.

25 липня 2007 року приблизно о 18-ій годині на польовій дорозі між селами Ониськове та Новомиколаївка Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_2 затіяв сварку із ОСОБА_3 і похилого віку ОСОБА_1, під час якої штовхнув останню у ліве плече. Від цього удару ОСОБА_1 упала на велосипед, який у той момент лежав на землі неподалік неї, й ушкодила собі руку - утворився закритий перелом лівої променевої кістки зі змішенням уламків, який викликав тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що внаслідок неправильної оцінки фактичних обставин справи, суд не застосував до засудженого кримінальний закон, який передбачає відповідальність за хуліганство та умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень. З посиланням на ці ж підстави переконує в необґрунтованому зменшенні розміру відшкодування завданої шкоди. Зазначає, що суд проігнорував її прохання провадити судовий розгляд справи державною мовою, а також порушив її процесуальне право брати участь у розгляді справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок про винність ОСОБА_2 в необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненого за обставин зазначених у вироку, суд першої інстанції обґрунтував сукупністю доказів, які з додержанням установленого кримінально-процесуальним законом порядку дослідив та оцінив на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_1 дала показання, з яких убачається, що ушкодження у вигляді перелому руки вона отримала саме тоді, коли ОСОБА_2 під час сварки штовхнув її у плече й вона упала на велосипед.

Про сварку, штовхання ОСОБА_1, скарги останньої на біль у лівій руці відразу після падіння, повідомила свідок ОСОБА_3, яка була очевидцем злочину та припиняла протиправні дії засудженого, а також свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які знаходились неподалік місця події.

Свідченням того, що перелом лівої руки ОСОБА_1 утворився внаслідок падіння з висоти власного зросту, а не від безпосередньої дії удару чи прикладення сили в місце виявлення ушкодження, підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи потерпілої, а також показаннями експерта ОСОБА_6, який, роз'яснюючи даний висновок, підтвердив, що перелом руки ОСОБА_1 міг утворитися внаслідок її падіння за наведених у вироку обставин.

Зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що виявлені в потерпілої середньої тяжкості тілесні ушкодження утворилися не в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 а через допущену ним злочинну недбалість, тобто через те, що він не врахував, але мав би врахувати, літній вік ОСОБА_1 та можливість травмування останньої від його поштовху й падіння її на нерівну, рельєфну поверхню. У зв'язку з цим суд правильно кваліфікував його дії за ст. 128 КК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи, які за змістом аналогічні тим, що були предметом судового розгляду, не містять нових даних, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та давали підстави для його скасування. Посилаючись на аналіз зібраних у справі доказів, суд аргументовано визнав їх безпідставними.

Аналогічним чином ті ж доводи були перевірені й судом апеляційної інстанції, який, погоджуючись з висновками місцевого суду, мотивовано визнав їх необґрунтованими.

Із протоколу судового засідання видно, що зі згоди всіх учасників процесу, зокрема, й ОСОБА_1, суд ухвалив рішення провадити судовий розгляд російською мовою, яке до виходу в нарадчу кімнату ніхто із учасників процесу не просив переглянути. Такі дії суду не суперечить вимогам ст. 19 КПК України про мову судочинства, а тому доводи потерпілої про розгляд справи недержавною мовою, за даних обставин справи, не свідчать про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Постановляючи рішення за наслідками розгляду цивільного позову, суд зважив на подані позивачем документи на підтвердження підстав і розміру матеріальної шкоди. Також врахував характер діяння, яким було завдано моральну шкоду, глибину фізичних та моральних страждань, перенесених потерпілою, зважив на скільки ця шкода погіршила здібності останньої чи можливість до їх реалізації. Не залишено поза увагою майновий стан засудженого та передбачені законом засади розумності і справедливості, якими слід керуватися при визначенні розміру відшкодування. З урахуванням цих факторів суд визначив розмір відшкодування, який є достатнім для того, щоб покрити завдану  ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.

Виходячи з положень пункту 7 ч. 2 ст. 384 КПК України потерпілий вправі подати касаційну скаргу на судові рішення в частині, що стосуються його інтересів, але в межах вимог, заявлених ним у суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_1 у ході досудового слідства та, що головне, на стадії його закінчення не заявляла клопотань про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за хуліганство. Не ініціювала вона цього питання й під час попереднього і судового розгляду справи.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про наявність в діях засудженого ознак хуліганства, не підлягають розгляду, оскільки заявлені поза межами процесуальних повноважень потерпілої.

Відсутні у справі й дані про обмеження процесуального права потерпілої на участь у перегляді справи, бо, як убачається з матеріалів справи, про день та час розгляду справи апеляційним судом вона завчасно була ознайомлення надсиланням відповідного повідомлення.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1.

С у д д і:

Школяров В.Ф.                      Прокопенко О.Б.                   Гриців М.І.