АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 641/9495/15-ц Головуючий суддя І інстанції Колодяжна І. М.

Провадження № 22-ц/790/6058/16 Суддя доповідач Коваленко І.П.

Категорія: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – Коваленко І.П

суддів –Бездітко В.М., Довгаль А.П.

при секретарі – Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що сторони  перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова  від 20.08.2015 року  шлюб між ними розірваний. 

В період шлюбу 05.04.2012 року сторонами була придбана квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1 

Ця квартира була придбана за 284 000 грн.

Кошти на її придбання були отримані з продажу особистого майна позивача, а саме квартири АДРЕСА_2.

Зазначену квартиру позивач отримав у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3.

Обставини того, що на придбання спірного майна, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, були витрачені особисті кошти позивача, що підтверджуюєься копією договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 657, та згідно якого позивач передав у власність (продав) ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за 254 400 грн.

Згідно п.1.3. зазначеного договору ця квартира належала йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

З договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2012року, зареєстрованого в реєстрі за №663, та згідно якого,  ОСОБА_5 передав у власність (продав), а ОСОБА_1 (відповідачка по справі) прийняла у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, вбачається що обидва договори були укладені в один і той же день, у одного й того ж нотаріуса.

Різниця у вартості - 29 600 грн. за спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, була сплачена за спільні гроші з відповідачкою, та складає 10% від її вартості.

Половина цієї суми, як сумісних коштів подружжя, складає 14 800 грн. ( 5%).

На даний час стосунки сторін як чоловіка та дружини припинені, ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивач намагався зберегти шлюб, просив надати строк на примирення, проте все даремно. Упродовж строку на примирення, який був наданий судом, відповідачка продовжувала чинити перепони стосункам позивача з сином, якого він усиновив після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, яка налаштовує сина проти позивача, приховує істотні причини розірвання шлюбу, бо вони жахливі, ганебні та зачіпають інтереси дитини і це не просто подружня зрада.

Ці обставини є однією з підстав для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, на даний час відповідачка заперечує проти його особистих прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, заперечує проти того, що позивач має права на цю квартиру, не дозволяє нею користуватись.

Таке порушення прав позивача почалось з моменту припинення подружніх стосунків, а саме з травня 2015 року. Позивач вважає, що згідно п.7 ч.1 ст.57 СК України, якщо у придбанні майна вкладені, крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Таким чином, частка позивача у спірному майні складає 95/100 частини спірної квартири, оскільки спірне майно було придбане за кошти позивача у розмірі 254 400 грн., що складає 95% від суми, за яку була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, з урахуванням його уточнень, про поділ спільного майна  подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю сторін автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК та квартиру АДРЕСА_5; визнати за нею  право спільної часткової власності на  1/2 частину квартири АДРЕСА_5 та на 1/2 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК; стягнути з  ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію  в розмірі 50% ринкової вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК, що складає 68864,78 грн. та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на ? частину даного автомобіля.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилалася на те, що 14.11.2009 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ними.

08.02.2011 року сторони, за спільні кошти подружжя, придбали автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК.

За спільної згоди вищезазначений автомобіль було зареєстровано на ім’явідповідача. Середня ринкова вартість автомобіля станом на 30.11.2015 року складає 200 000 гривень.

05.04.2012 року сторони, за спільні кошти подружжя, придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_6.

За спільної згоди зазначена квартира було зареєстрована на її ім’я, що підтверджується заявою відповідача на купівлю спільного майна подружжя поданою до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим номером 662 від 05.04.2012 року.

Середня ринкова вартість квартири станом на 30.11.2015 року складає 500 000 гривень. Квартира була придбана за кошти, що були отримані нею в борг за розпискою 05.04.2012 року від громадянина ОСОБА_7 в розмірі 100 000 гривень та кошти, що були отримані з продажу квартири відповідача у розмірі 184 000 гривень.

Придбана квартира знаходилась у вкрай незадовільному житловому стані, тому грошові кошти, що залишились від продажу квартири відповідача у розмірі 70 000 гривень були витрачені на ремонт.

Але останніх коштів виявилось недостатньо для закінчення ремонтних робіт і в липні 2013 року позивач отримала в борг від громадянки ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 40 000 гривень.

Ремонтні роботи в спірній квартирі АДРЕСА_6 були закінчені наприкінці 2014 року.

Грошові кошти, які вона отримувала в борг на купівлю та ремонт квартири були повернуті нею особисто позикодавцям до середини 2014 року.

20.08.2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Отже, враховуюче вищезазначене вважалає, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер АХ 8199ВК та двокімнатна квартира АДРЕСА_6, що придбані сторонами у шлюбі за спільні кошти, є об’єктами спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу в рівних частках.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9  позов  підтримала, просила його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову  заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, проти задоволення  позову ОСОБА_2 заперечували

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на  95/100 частин квартири АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_1  право власності на  5/100 частин квартири АДРЕСА_5.

Зустрічний позов ОСОБА_1  задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1  право власності на ? частку автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, та залишено автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, у спільній частковій власності  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2. 

В задоволенні  решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовлено.            

В апеляційній скарзі ОСОБА_1Ф просить рішення суду змінити та визнати право власності за нею на 18/100 частин квартири АДРЕСА_5, визнати право власності за ОСОБА_2 на 82/100 частин квартири АДРЕСА_5, припинити її право власності на ? частку автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску,, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості ? частку автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску в сумі 68864, 78 грн., судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, оскільки судом безпідставно не були взяті до уваги надані нею докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 3 ст. 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.08.2015 року розірвано.

05.04.2012 року ОСОБА_2 продав за 254 000 грн. ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_7, яка належала йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01.07.2009 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05.04.2012 року ОСОБА_1 в цей же день, придбала за 284 000 грн. квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії розписки від 05.04.2012 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 100 000 грн. з метою придбання квартири в м. Харкові строком 05.04.2014 року.

Дані грошові кошти ОСОБА_1 повернула ОСОБА_7, що підтверджується копією розписки від 05.04.2014 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив факти, викладені у вищевикладених розписках.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що квартира АДРЕСА_8 придбана в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кошти, отримані ОСОБА_2 від продажу квартири, яка йому належала в порядку спадкування, та за спільні кошти з ОСОБА_1, що складає 10% від вартості квартири, половина цієї суми, як сумісних коштів подружжя, складає 5%.

Крім того, за час шлюбу сторонами придбано автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, дата реєстрації 08.02.2011 року.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи за №4159 від 21.06.2016 року, проведеної ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення експертизи складає 137 729, 57 грн.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Таким чином, враховуючи відсутність згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за кожним права власності на ? частину автомобілю VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, відсутність підстав для реального поділу спірного автомобіля та залишення його у спільній частковій власності сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року –залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді –