донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2016           справа №905/2357/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність №09-32/6 від 12.01.15) ОСОБА_6 (довіреність №09-32/457 від 10.10.16) ОСОБА_7 (довіреність б/н від 06.07.16) Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від17.05.16р.

у справі№905/2357/15 (суддя Уханьова О.О.)

за первісним позовом до про за зустрічним позовом до проПублічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь, Донецька область стягнення 909556987,59 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь, Донецька область Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» м. Маріуполь про стягнення 909556987,59грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 671611500,00грн., заборгованість за процентами за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р. в сумі 120088561,89грн., заборгованість по комісії за період з 01.02.2009р. по 31.08.2015р. в сумі 19000,00грн., пеня по кредиту за період з 06.05.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 78032619,87грн., пеня по відсотках за період з 06.01.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 21539936,30грн., пеня по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 4518,50грн., 3% річних по кредиту за період з 06.05.2015р. по 19.09.2015р. в сумі 4093173,28грн., 3% річних по процентах за період 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1859215,19грн., 3% річних по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 13066259,16грн., індекс інфляції по комісійної винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1430,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

27.10.2015р. до господарського суду від ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» м. Маріуполь надійшла зустрічна позовна заява б/н від 19.10.2015р. про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2015р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2015р. суд задовольнив клопотання ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» м. Маріуполь та призначив по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016 року у справі № 905/2357/15 позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво “Альтком» м. Маріуполь про стягнення 909556987,59грн. задоволений частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитом в сумі 384193251,26грн., 76070263,75грн. – заборгованості по відсоткам, 19000,00грн. - заборгованості по комісії, 1501,48грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 3% річних за відсотками в сумі 740225,54грн., 3% річних по комісійній винагороді в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках в сумі 5378037,28грн., індекс інфляції по комісійної винагороді в сумі 910,00грн., судовий збір в сумі 93685,07грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво “Альтком» 11088,00грн. за оплату судової експертизи.

В решті вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ про визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним відмовлено.

ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити у повному обсязі.

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» також подана апеляційна скарга на рішення суду, у якій апелянт також вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким позовну заяву ПАТ задовольнити у повному обсязі.

Від ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» надане клопотання про зупинення провадження у справі (вих. №ДСА/С/2357/ЮР/КАВ/300916Їкл від 30.09.2016р. до вирішення господарським судом м. Києва спора у справі № 910/15750/16 за позовом товариства до позивача за первісним позовом у даній справі. Оскільки судовою колегією переглядається законність рішення господарського суду Донецької області на дату його прийняття, клопотання відхилене.

ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» також заявлене клопотання (надійшло до канцелярії суду 18.10.2016 року) про призначення у справі економічної експертизи. Позивач у справі за первісним позовом проти призначення у справі додаткової експертизи заперечує. Вказує, що для оцінки наявних у справі доказів та висновків вже проведеної експертизи спеціальні знання не потрібні.

Враховуючи, що господарським судом при розгляді спору вже призначалась судово-економічна експертиза, яка проведена Донецьким науково дослідним інститутом судових експертиз, та наявні у справі документи дозволяють вирішити спір по суті, клопотання відхилене.

У зв’язку з находженням у відпустці судді Будко Н.В протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Сгара Е.В.

У зв’язку з находженням у відпустці судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

У зв’язку з находженням у відпустці судді Малашкевич С.А. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агапов О.Л., судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.

У зв’язку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агапов О.Л., судді: Геза Т.Д., Сгара Е.В.

У зв’язку з находженням у відпустці судді Геза Т.Д. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.10.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агапов О.Л., судді: Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.

Апеляційні скарги розглянуті відповідно до приписів ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

          Предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача 909556987,59грн.

          Підставою для стягнення є кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

          З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2009р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство, правонаступником якого є позивач за первісним позовом, банк) та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» м. Маріуполь (позичальник) укладений договір №15-93/02-3/09 (далі - кредитний договір).

          Відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 507500000,00грн. – ліміт кредитної лінії, на умовах, передбачених цим договором.

Протягом дії кредитного договору сторонами вносились зміни щодо умов кредитування (суми кредиту, строки погашення кредиту, відсоткові ставки, строки сплати відсоткової ставки та інші) згідно договорів про внесення змін.

Відповідно до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-12 від 30.09.2010р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 585190165,65грн.

У відповідності до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-16 від 28.01.2011р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 671650000,00грн., на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-17 від 26.05.2011р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 671650000,00грн., на умовах, передбачених цим договором.

02.02.2009р. сторонами підписаний договір про внесення змін до кредитного договору, згідно якого п. 1.2 кредитного договору викладений у наступній редакції: кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 31.12.2015р. Ліміт кредитної лінії (графік платежів) встановлюється, у відповідності та починаючи з зазначених дат, встановлених у графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору та є невід’ємною частиною цього договору.

сума кредитної заборгованостікод валютивідсоткова ставкаперіод для розрахунку відсотківкількість днів для розрахунку відсотківсума відсотків, що підлягає сплаті (грн.)термін сплати суми відсотків

12345678

235473945,7398019,5027.01.0931.01.095661262,45до 31.01.09

235473945,7398019,5001.02.0928.02.09283703069,72до 28.02.09

235473945,7398019,5001.03.0931.03.09314099827,19до 31.03.09

235473945,7398019,5001.04.0930.04.09303967574,70до 30.04.09

235473945,7398019,5001.05.0931.05.09314099827,19до 31.05.09

235473945,7398019,5001.06.0930.06.09303967574,70до 30.06.09

235473945,7398019,5001.07.0931.07.09314099827,19до 31.07.09

235473945,7398019,5001.08.0931.08.09314099827,19до 31.08.09

235473945,7398019,5001.09.0930.09.09303967574,70до 30.09.09

235473945,7398019,5001.10.0931.10.09314099827,19до 31.10.09

235473945,7398019,5001.11.0930.11.09303967574,70до 30.11.09

235473945,7398019,5001.12.0931.12.09314099827,19до 31.12.09

235473945,7398019,5001.01.1031.01.10314099827,19до 31.01.10

235473945,7398019,5001.02.1028.02.10283703069,72до 28.02.10

235473945,7398019,5001.03.1031.03.10314099827,19до 31.03.10

235473945,7398019,5001.04.1030.04.10303967574,70до 30.04.10

235473945,7398019,5001.05.1031.05.10314099827,19до 31.05.10

235473945,7398019,5001.06.1030.06.10303967574,70до 30.06.10

235473945,7398019,5001.07.1031.07.10314099827,19до 31.07.10

235473945,7398019,5001.08.1031.08.10314099827,19до 31.08.10

235473945,7398019,5001.09.1030.09.10303967574,70до 30.09.10

235473945,7398019,5001.10.1031.10.10314099827,19до 31.10.10

235473945,7398019,5001.11.1030.11.10303967574,70до 30.11.10

235473945,7398019,5001.12.1031.12.10314099827,19до 31.12.10

разом 70493105753,01

Крім того, розділ 1 кредитного договору доповнений п. 1.4., в якому зазначено, що у разі перерахування з боку позичальника не погоджених платежів за кредитним договором, не залежно від зазначеного в них призначення платежу, ці грошові кошти зараховуються банком в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом або в рахунок погашення суми кредиту за строком відповідно до терміну погашення та сплати суми кредиту, термін сплати якої не настав. Будь-які суми сплачені «позичальником» не у відповідності до додатку №1 (графік платежів), що є невід’ємною частиною цього договору та встановлюється цим договором, зараховується в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Пунктом 4 розділ 5 доповнений пунктом наступного змісту: будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов’язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін.

В додатку №1 до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. зазначено, що цей додаток встановлює суми та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами та є невід’ємною частиною кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

Будь-які суми сплачені «позичальником» не у відповідності до цього графіку зараховуються в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов’язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін та нових умов.

Згідно умов п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №20-2885/2-1 від 08.12.2014р. кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 31.12.2015р.

Ліміт кредитної лінії встановлюється, починаючи з зазначених дат у наступному розмірі:

№ п/пДата погашення:Сума погашення, грн.Дата зменшення ліміту кредитної лінії:Ліміт кредитної лінії становить, грн.

130.04.2015270 550 000,0001.05.2015401 061 500,00

231.05.201550 137 500,0001.06.2015350 924 000,00

330.06.201550 137 500,0001.07.2015300 786 500,00

431.07.201550 137 500,0001.08.2015250 649 000,00

531.08.201550 137 500,0001.09.2015200 511 500,00

630.09.201550 137 500,0001.10.2015150 374 000,00

731.10.201550 137 500,0001.11.2015100 236 500,00

830.11.201550 137 500,0001.12.201550 099 000,00

931.12.201550 099 000,0001.01.20160,00

У разі, якщо встановлена кредитним договором дата (останній день строку) погашення кредиту або його частини припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник здійснює погашення кредиту або його частини, передбаченої графіком погашення кредиту, не пізніше останнього робочого дня, що передує цьому вихідному, святковому або неробочому дню.

Відповідно до умов п. 1.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 13.03.2009р.) фінансовий кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання будівельних матеріалів, сировини, запасних частин, обладнання, цінних паперів, оплата виконаних будівельних робіт та наданих послуг й інші виробничі потреби.

Згідно з п.2.2 кредитного договору (у первісній редакції) відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 19,5% річних. Нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку до дня повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 2.3 договору). Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в передостанній робочий день місяця за період, попередній даті нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 1.2 цього договору. Нараховані банком відсотки сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту. В грудні місяці відсотки за користування кредитом нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період, попередній даті нарахування по 31 грудня включно, та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 2.4 договору).

Після цього договорами про внесення змін від 30.04.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 01.12.2009р., 27.01.2010р., 07.07.2010р., 01.09.2010р., 30.09.2010р., 06.11.2010р., 02.12.2010р., 21.01.2011р., 28.01.2011р., 26.05.2011р., 10.01.2012р., 27.01.212р., 20.02.2012р., 01.03.2012р., 05.03.2012р., 05.06.2012р., 21.03.2013р., 08.12.2014р. сторонами неодноразово вносились зміни до вищезазначених пунктів договору без внесення будь-яких змін у договір про внесення змін від 02.02.2009р., зокрема:

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 19,5% річних по заборгованості, що обліковується на рахунку №20633350777392; 25 % річних по заборгованості, що обліковується на рахунку №20632351777392 (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-4 від 31.08.2009р. до кредитного договору).

З 1 січня 2011 року відсотки за користування фінансовим кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами і сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-16 від 28.01.2011р. до кредитного договору).

З травня 2011 року відсотки за користування фінансовим кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами і сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14,5% річних (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-17 від 26.05.2011р. до кредитного договору).

У випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п.1.2 цього договору, позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі, як дата виконання зобов’язання, до дати виконання такого зобов’язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних (п. 2.6 в редакції договору про внесення змін № 20-2885/2-1 від 08.12.2014р.).

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у передостанній робочий день місяця за період попередній даті нарахування та у день остаточного повернення кредиту, визначеного п.1.2 цього договору Нараховані банком відсотки сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування (п. 2.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4 в редакції договору про внесення змін №15-93/02-3/09-26 від 21.03.2013р., нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються постачальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту – в дату, до якої позичальник має право користуватись кредитом. Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в 1.2., сплачується позичальником щоденно. При цьому сторони встановлюють, що зобов’язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п’ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії Кредиту, не вважається простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов’язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Згідно п. 2.5. кредитного договору, за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1000,00грн. без ПДВ. Комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно 26 числа за повний календарний період та сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Строки сплати комісійної винагороди, що не була сплачена відповідачем своєчасно переносились на інші дати згідно договорів про внесення змін до кредитного договору.

В подальшому у договорах про внесення змін до кредитного договору змінювався строк сплати комісійної винагороди, а саме переносились строки її сплати. Остання редакція п. 2.5 договору викладена у договорі про внесення змін від 21.03.2013р., а саме: позичальник сплачує комісію у розмірі 1000,00грн., яка нараховується в останній робочий день поточного місяця та сплачується щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування. При цьому сторони встановлюють, що зобов’язання позичальника по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом не вважаються простроченими: по комісії, нарахованої за повний календарний місяць до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування комісії (кінцева дата сплати комісії); по комісії, нарахованої за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати комісії припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов’язаний здійснити сплату комісії в останній робочий день напередодні.

Згідно п. 4.1 кредитного договору (в первісній редакції) за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 2.4 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Договором про внесення змін від 21.03.2013р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується.

Договором про внесення змін від 08.12.2014р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується. Сторони домовились, що пеня, нарахована за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, в період з 21.03.2013р. по 08.12.2014р. включно, не підлягає сплаті позичальником.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до повного повернення позичальником коштів та виконання будь-яких інших зобов’язань по договору.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів на загальну суму 685200000,00грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №65 від 27.01.2009р. на суму 39248295,30грн., №66 від 27.01.2009р. на суму 19900000,00грн., №67 від 27.01.2009р. на суму 12300000,00грн., №64 від 27.01.2009р. на суму 20244548,22грн., №63 від 27.01.2009р. на суму 4595937,93грн., №61 від 27.01.2009р. на суму 14046807,83грн., №70 від 27.01.2009р. на суму 110527356,45грн., №71 від 27.01.2009р. на суму 14611000,00грн., №77 від 27.01.2009р. на суму 9835002,37грн., №90 від 09.02.2009р. на суму 856135,00грн., №87 від 09.02.2009р. на суму 8543865,00грн., №94 від 12.02.2009р. на суму 233925,87грн., №95 від 12.02.2009р. на суму 181800,00грн., №92 від 12.02.2009р. на суму 1797500,00грн., №91 від 12.02.2009р. на суму 8302500,00грн., №98 від 12.02.2009р. на суму 5300000,00грн., №01 від 12.02.2009р. на суму 3255114,13грн., №97 від 12.02.2009р. на суму 3000000,00грн., №93 від 12.02.2009р. на суму 745746,03грн., №00 від 12.02.2009р. на суму 729160,00грн., №96 від 12.02.2009р. на суму 554253,97грн., №03 від 18.02.2009р. на суму 5504500,00грн., №05 від 27.02.2009р. на суму 8498864,44грн., №06 від 27.02.2009р. на суму 4701135,56грн., №19 від 13.03.2009р. на суму 3400000,00грн., №20 від 13.03.2009р. на суму 18200000,00грн., №15 від 13.03.2009р. на суму 1615005,43грн., №14 від 13.03.2009р. на суму 78607,49грн., №13 від 13.03.2009р. на суму 67164,72грн., №12 від 13.03.2009р. на суму 340702,56грн., №16 від 13.03.2009р. на суму 430000,00грн., №17 від 13.03.2009р. на суму 260000,00грн., №18 від 13.03.2009р. на суму 519,80грн., №7 від 15.04.2009р. на суму 7964000,00грн., №71 від 15.04.2009р. на суму 1556000,00грн., №72 від 15.04.2009р. на суму 350000,00грн., №73 від 15.04.2009р. на суму 130000,00грн., №77 від 15.04.2009р. на суму 12500000,00грн., №7 від 16.04.2009р. на суму 18500000,00грн., №78 від 16.04.2009р. на суму 51630000,00грн., №87 від 31.08.2009р. на суму 10637088,50грн., №89 від 31.08.2009р. на суму 2800000,00грн., №91 від 31.08.2009р. на суму 21682000,00грн., №92 від 31.08.2009р. на суму 80911,50грн., №05 від 24.12.2009р. на суму 3300000,00грн. та меморіальних ордерів №178 від 28.01.2011р. на суму 86000000,00грн., №300 від 03.02.2011р. на суму 131906551,90грн., №2670 від 31.08.2011р. на суму 13550000,00грн., а також виписками банку з відповідних рахунків.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги надані банківські виписки, а також меморіальні ордери та платіжні доручення як належні докази підтвердження видачі кредиту та не погодився із запереченнями відповідача щодо не підтвердження, на його думку, факту надання коштів.

Спірним, на думку апелянта, є трактування господарським судом положень договору від 02.02.2009р. про внесення змін до кредитного договору (т.2, а.с.177-178).

В судовому засіданні Донецького апеляційного господарського суду 26.10.2016р. представником банку заявлене клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки, за твердженням заявника (цей довід заявлений через один рік та 1 місяць після подання позову до господарського суду), договір від 02.02.2009 року підписаний іншою, ніж зазначено у договорі особою.

Оскільки висновки експертизи та можливе визнання в майбутньому договору від 02.02.2009 року недійсним можуть бути підставою для перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, клопотання відхилене.

Позивачем заявлено до стягнення 671611500,00грн. заборгованості по кредиту та 120088561,89грн. заборгованості по процентам за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що ці розрахунки зроблені банком із застосуванням договорів про внесення змін, але без врахування положень договору про внесення змін до кредитного договору від 02.02.2009р., згідно якого п. 1.2 кредитного договору викладений у наступній редакції: кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 31.12.2015р. Ліміт кредитної лінії (графік платежів) встановлюється, у відповідності та починаючи з зазначених дат, встановлених у графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору та є невід’ємною частиною цього договору.

сума кредитної заборгованостікод валютивідсоткова ставкаперіод для розрахунку відсотківкількість днів для розрахунку відсотківсума відсотків, що підлягає сплаті (грн.)термін сплати суми відсотків

12345678

235473945,7398019,5027.01.0931.01.095661262,45до 31.01.09

235473945,7398019,5001.02.0928.02.09283703069,72до 28.02.09

235473945,7398019,5001.03.0931.03.09314099827,19до 31.03.09

235473945,7398019,5001.04.0930.04.09303967574,70до 30.04.09

235473945,7398019,5001.05.0931.05.09314099827,19до 31.05.09

235473945,7398019,5001.06.0930.06.09303967574,70до 30.06.09

235473945,7398019,5001.07.0931.07.09314099827,19до 31.07.09

235473945,7398019,5001.08.0931.08.09314099827,19до 31.08.09

235473945,7398019,5001.09.0930.09.09303967574,70до 30.09.09

235473945,7398019,5001.10.0931.10.09314099827,19до 31.10.09

235473945,7398019,5001.11.0930.11.09303967574,70до 30.11.09

235473945,7398019,5001.12.0931.12.09314099827,19до 31.12.09

235473945,7398019,5001.01.1031.01.10314099827,19до 31.01.10

235473945,7398019,5001.02.1028.02.10283703069,72до 28.02.10

235473945,7398019,5001.03.1031.03.10314099827,19до 31.03.10

235473945,7398019,5001.04.1030.04.10303967574,70до 30.04.10

235473945,7398019,5001.05.1031.05.10314099827,19до 31.05.10

235473945,7398019,5001.06.1030.06.10303967574,70до 30.06.10

235473945,7398019,5001.07.1031.07.10314099827,19до 31.07.10

235473945,7398019,5001.08.1031.08.10314099827,19до 31.08.10

235473945,7398019,5001.09.1030.09.10303967574,70до 30.09.10

235473945,7398019,5001.10.1031.10.10314099827,19до 31.10.10

235473945,7398019,5001.11.1030.11.10303967574,70до 30.11.10

235473945,7398019,5001.12.1031.12.10314099827,19до 31.12.10

разом 70493105753,01

Крім того, розділ 1 кредитного договору доповнений п. 1.4, в якому зазначено, що у разі перерахування з боку позичальника не погоджених платежів за кредитним договором, не залежно від зазначеного в них призначення платежу, ці грошові кошти зараховуються банком в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом або в рахунок погашення суми кредиту за строком відповідно до терміну погашення та сплати суми кредиту, термін сплати якої не настав. Будь-які суми сплачені «Позичальником» не у відповідності до додатку №1 (графік платежів), що є невід’ємною частиною цього договору та встановлюється цим договором, зараховується в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту”.

Пунктом 4 розділ 5 доповнений пунктом наступного змісту: будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов’язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін.

В додатку №1 до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. зазначено, що цей додаток встановлює суми та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами та є невід’ємною частиною кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

Будь-які суми сплачені «Позичальником» не у відповідності до цього графіку зараховуються в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту (.п.3 договору від 02.02.2009р.).

Будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов’язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до Графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін та нових змін (п.4 договору від 02.02.2019р.).

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову, виходив саме з умов, які були викладені в редакціях договорів, погоджених сторонами, у т.ч. і редакції договору від 02.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору.

Господарський суд, дослідивши у сукупності всі договори про внесення змін до первісного договору та умови цього первісного договору, дійшов вірного висновку про наступне:

Господарським кодексом України встановлені загальні правові умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, в тому числі ст. 180 ГК встановлено, що у будь-якому випадку сторони повинні погодити предмет, ціну та строк дії договору. Предметом господарського договору є господарські зобов’язання, за якими боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. У договорі, що є предметом розгляду у суді, це обов’язок банку надати кошти у межах узгодженого ліміту. Згідно із положеннями ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг і т.д.), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватись як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Зміна ціни після укладення договору допускається за погодженням сторін або на умовах, визначених договором, в односторонньому порядку лише до моменту його виконання. Таким чином, враховуючи вищезазначене, ціною договору є сума грошового зобов’язання підприємства перед банком у вигляді плати – відсоткової ставки за кредитом. В первісній редакції договору сторонами погоджена відсоткова ставка на рівні 19,5 відсотків річних, що підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту. В грудні місяці відсотки за користування кредитом нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період, попередній даті нарахування по 31 грудня включно, та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця. 02.09.2009р. сторонами при підписанні договору про внесення змін до кредитного договору погоджений графік відсотків, що підлягають сплаті та передбачено, що будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов’язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін.

В додатку №1 до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. зазначено, що цей додаток встановлює суми та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами та є невід’ємною частиною кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

В подальшому сторонами без внесення відповідних змін до графіку, погодженого раніше, внесені зміни до п. 2.1 договору, зокрема, 31.08.2009р. змінена (збільшена) відсоткова ставка до 25%річних по заборгованості, що обліковується на рахунку №20632351777392. Таким чином, починаючи з цієї дати фактично існує неузгодженість щодо розміру відсоткової ставки, сум та дат сплати відсотків.

Як вищевказане, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Таким чином, законодавець при регулюванні правовідносин сторін, що виникають з кредитного договору, презюмує у будь-якому випадку обов’язок позичальника сплачувати банку відсотки за користування кредитом, що свідчить про неможливість будь-яких виключень щодо можливості звільнення позичальника від такого обов’язку.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд, на думку колегії, обґрунтовано застосував при вирішенні спору положення ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Крім того,господарський суд врахував правову позицію, викладену у п. п. 1.7-1, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якої господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позивачем заявлено до стягнення 671611500,00грн. заборгованості по кредиту та 120088561,89грн. заборгованості по процентам за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р. Господарський суд, зробивши перерахунок сум з урахуванням вищезазначеного, а також враховуючи, що сторонами в договорі про внесення змін від 09.02.2009р. погоджена черговість зарахування сплачених коштів та в межах заявлених періодів, на думку колегії, дійшов вірного висновку, що стягненню підлягають 384193251,26грн. кредиту та 76070263,75грн. відсотків.

Також позивачем заявлено до стягнення 19000,00грн. заборгованості по комісії за період з 01.02.2009р. по 31.08.2015р. (з урахуванням часткових оплат).

Згідно п. 2.5 договору (викладений у договорі про внесення змін від 21.03.2013р.) позичальник сплачує комісію у розмірі 1000,00грн., яка нараховується в останній робочий день поточного місяця та сплачується щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування. При цьому сторони встановлюють, що зобов’язання позичальника по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом не вважаються простроченими: по комісії, нарахованої за повний календарний місяць до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування комісії (кінцева дата сплати комісії); по комісії, нарахованої за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати комісії припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов’язаний здійснити сплату комісії в останній робочий день напередодні.

Враховуючи, що сторонами погоджений обов’язок сплати комісії, її розмір та терміни, а позичальником не надано доказів погашення, господарський суд правомірно визнав цю вимогу позивача доведеною та такою, що підлягала задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлені до стягнення пеня по кредиту за період з 06.05.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 78032619,87грн., пеня по відсотках за період з 06.01.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 21539936,30грн., пеня по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 4518,50грн.

При прийнятті рішення в цій частині Господарський суд обґрунтовано виходив з наступного.

Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 «Про рішення ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція,

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції. Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014року. Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла на час оспорюваного судового рішення, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», господарський суд правомірно застосував до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі.

Крім того, відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів,

на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включене м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність позичальник. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053».

Таким чином, пеня по кредиту за період з 06.05.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 78032619,87грн., пеня по відсотках за період з 06.01.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 21539936,30грн. не підлягала стягненню відповідно до приписів законодавства.

Що стосується вимоги про стягнення пені по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 4518,50грн., господарський суд зазначив, що згідно п. 4.1 кредитного договору (в первісній редакції) за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 2.4 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Договором про внесення змін від 21.03.2013р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується.

Договором про внесення змін від 08.12.2014р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується. Сторони домовились, що пеня, нарахована за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, в період з 21.03.2013р. по 08.12.2014р. включно, не підлягає сплаті позичальником.

Враховуючи пункти договору, господарський суд здійснивши перерахунок в межах термінів, що заявлені банком, стягнув 1501,48грн. пені за несвоєчасну сплату комісії. З розрахунком погоджується і судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Також позивач просив стягнути 3% річних по кредиту за період з 06.05.2015р. по 19.09.2015р. в сумі 4093173,28грн., 3% річних по процентах за період 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1859215,19грн., 3% річних по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 13066259,16грн., індекс інфляції по комісійної винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1430,99грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд, враховуючи положення ст. 625 ЦК України та умови договору, задовольнив ці вимоги частково, а саме: за кредитом у стягненні 3%річних відмовив, оскільки згідно умов договору про внесення змін від 09.02.2009р. сторони погодили кінцевий термін оплати коштів 31.12.2015р., за відсотками задовольнив частково в сумі 740225,54грн. з урахування заборгованості за відсотками, які стягнуті судом, 3% річних по комісійній винагороді в повному обсязі в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках частково в сумі 5378037,28грн., індекс інфляції по комісійної винагороді частково в сумі 910,00грн. з урахуванням математично обґрунтованої методики розрахунку інфляційних (за повні місяці з урахуванням оплат). Підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині судова колегія не вбачає.

Що стосується судово-економічної експертизи №743 від 09.02.2016р., згідно якої судовим експертом зроблені наступні висновки:

В результаті дослідження наданих експерту документів встановлено, що розрахунок заборгованості за кредитом, процентами, інфляційними втратами, 3% річних, пенею ґрунтується на умовах визначених кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. та додатковими угодами до нього, які мають взаємні протиріччя стосовно порядку розрахунку та сум цих зобов’язань (докладно викладено в описовій частині). Таким чином, наведений в додатках до позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ розрахунок заборгованості за кредитом, процентами, інфляційними втратами, 3% річних, пенею розрахований на підставі взаємно суперечливих документах, підтвердити не надається можливим.

В результаті дослідження наданих експерту документів, проведений розрахунок суми заборгованості за кредитом та відсотками у відповідності до норм, визначених п.1.4 договору №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р., який не зазнав змін при укладенні наступних договорів та не суперечить ним. З врахуванням викладеного, при проведенні дослідження наданих експерту документів надається можливим підтвердити суму боргу з сплати кредиту за договором №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. в сумі 528753,21грн. Сума відсотків за користування кредитом розрахована за період з 27.01.2009р. по 31.08.2009р. складає 28698790,33грн. та у відповідності до наданих документів сплачена позичальником в повному обсязі. Умови сплати та розрахунку кредиту та відсотків за користування кредитними коштами визначені договором №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. та договорами про внесення змін в зазначений договір мають взаємні суперечності, що у відповідності до п.2.3.2 “Інструкції про призначення і проведення судових експертиз і науково – методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз” виключає можливість проведення розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені і встановити їх документальне підтвердження. Таким чином, на підставі викладеного провести розрахунок зазначених показників не надається можливим.

У висновку судово-економічної експертизи №743 від 09.02.2016 судовим експертом зазначено про взаємні протиріччя стосовно нарахування відсотків та погашення основного боргу в кредитному договорі, а саме: починаючи з дати підписання договору №15-93/02-3/09-2 від 30.04.2009 за думкою судового експерта відзначаються розбіжності з договором № 15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. та додатку №1 відносно строків сплати зобов’язань. Судовий експерт, виходячи з наданих йому документів визначив заборгованість за відсотками за період з 27.01.2009р. по 31.08.2009р. в розмірі 28698790,33грн., яка була сплачена 28.12.2012р. За висновком судового експерта, у зв’язку з наявністю вказаних вище розбіжностей не надається можливим додержання або порушення позичальником строків сплати відсотків, визначених кредитним договором починаючи з 31.08.2009р., з зазначеної дати експерт має можливість розрахувати лише суму зобов’язання по сплаті тіла кредиту. Крім того, судовий експерт зазначив, що відповідно до наданої ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» для дослідження виписки по рахунку 5012 «Довгостроковий кредит ГУ ПИБ № 15-93/02-3/09 від 27.01.2009» заборгованість по поверненню кредиту складає 494813560,71грн., в свою чергу банком надані облікові регістри, які не є первинними бухгалтерськими документами та розшифровуються банком тільки наданими для дослідження обліковими регістрами банку. В результаті співставлення виписки по рахунку 5012 «Довгостроковий кредит ГУ ПИБ № 15-93/02-3/09 від 27.01.2009» з виписками банку встановлено, що відомостями позичальника не підтверджуються деякі платежі на користь третіх осіб як оплата за ТМЦ, виконані банком за рахунок кредитних коштів. Тому, дослідження по поставленим питанням проводиться на підставі наданих експерту регістрів бухгалтерського обліку в частині відомостей по яким відсутні протиріччя, а саме для розрахунку суми заборгованості за кредитним договором експерт умовно виходить з заборгованості по тілу кредиту в сумі 494813560,71грн, яка підтверджується обліковими регістрами банка та позичальника. Крім того, за період з 28.12.2010р. по 05.12.2014р. ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» на користь банку перерахувало кошти в загальній сумі 494284807,50грн. (вказані кошти перераховані з призначенням платежу як сплата відсотків). Судовий експерт з урахуванням зазначених протиріч та розбіжностей, які є між договором №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. та наступними договорами, укладеними на зміну основного договору умовно зараховує платежі в загальній сумі 494284807,50грн., що перераховані позичальником в рахунок погашення відсотків в рахунок погашення кредиту.

Частиною 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи, що експерт робив висновок без наявних на час розгляду спору у суді першої інстанції меморіальних ордерів та платіжних доручень, копії яких надані вже після поновлення провадження по справі, а також ним не здійснювалось подальше нарахування відсотків, господарський суд правомірно не прийняв в цілому до уваги цей висновок.

27.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво “Альтком» наданий зустрічний позов про визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Шляхове будівництво “Альтком» зазначало, що укладений кредитний договір не відповідає приписам ст. 1054 ЦК України та ст. 354 Господарського кодексу України. Право банку на збільшення відсоткової ставки в однобічному порядку обумовлюють для позичальника незручні та невгодні умови та суперечать ст. 10561 Цивільного кодексу України. Кредитний договір, за думкою позивача за зустрічним позовом, вводить в оману стосовно вартості кредитних ресурсів та усіх умов кредитування за договором, тобто не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені кредитним договором і не може вважатися укладеним за волевиявленням учасників правочину і таким, що відповідає його внутрішній волі. Відсутність в кредитному договорі відповідальності кредитодавця свідчить про невідповідність кредитного договору вимогам закону. Кредитний договір не містить порядку зміни та припинення кредитного договору, що є істотними умовами.

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з’ясувавши обставини справи, з якими закон пов’язує недійсність договору або його пунктів, господарський суд дійшов висновку до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод або їх окремих положень недійсними і настанням відповідних наслідків.

В силу статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1046 вказаного кодексу кредитний договір за своєю правовою природою є договором позики, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Відповідно до статті 1054 вказаного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Так, згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас у ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, якщо при укладенні господарського договору сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, то на стадії укладення договору може мати місце визначення договору як неукладеного, а не визнання його недійсним. В той же час, згідно висновків Верховного Суду України, які викладені у його постанові від 25.06.2011р. у справі №7/221-09, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено можливість підвищення банком процентної ставки у випадку порушення позичальником зобов’язання, передбаченого п.1.2 договору.

Крім того, господарський суд правомірно відхилив доводи позивача щодо порушення спірним договором ст.1056-1 ЦК України, відповідно до ч.ч.2-3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, з наступних підстав: узгоджене волевиявлення сторін щодо настання наслідків, обумовлених кредитним договором, виражено в письмовій формі зазначеного договору, підтверджено підписами повноважних осіб сторін договору та відбитками печаток підприємств. Документи, які свідчать про незгоду будь-якої зі сторін з умовами договору, в тому числі протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору, в матеріалах справи відсутні. З огляду на вищевикладене, положення спірного договору відповідають внутрішньому волевиявленню сторін та є обов’язковими для виконання ними в редакції, визначеній договором з урахуванням змін, внесених до нього. За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку, що в умовах повного врегулювання сторонами в договорі (додаткових угодах) умов зміни розміру процентної ставки, відсутні ознаки односторонньої зміни зобов’язань з ініціативи відповідача. Зазначені обставини свідчать про відповідність кредитного договору загальним вимогам, які ставляться до правочину, та спеціальним нормам, що застосовуються до кредитного договору, недоведеність позивачем порушення положеннями спірного договору приписів ст.1056-1 Цивільного кодексу України.

Всі інші твердження позивача за зустрічним позовом спростовуються вищевикладеним та не являються підставами для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016 року у справі № 905/2357/15 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя:                                                             О.Л.Агапов

Судді:                                                                                 Е.В.Сгара

ОСОБА_2