ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа № 922/5743/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

секретар судового засідання Курченко В.А.

учасники процесу не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс», м. Київ (вх.№ 2568 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2016р. у справі № 922/5743/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Баярд», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Баярд», м. Харків

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2016р. у справі №922/5743/15 (суддя Казарцева В.В.) задоволено заяву ліквідатора (з урахуванням уточнень) про витребування з чужого незаконного володіння майна.

Постановлено витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Агенство нерухомості "Естейт-сервіс" нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3.

Визнано право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 визнати за товариством з обмеженою відповідальністю юридичною фірмою "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м. Харків, вул. Революції, буд. 9).

Повноваження з реєстрації права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 визнано за товариством з обмеженою відповідальністю юридичною фірмою "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м. Харків, вул. Революції, буд. 9), надати ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Баярд" арбітражному керуючому Сасіній Катерині Олексіївні (свідоцтво №126 від 06.02.2013 р., адреса: 61045, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс» з вказаною ухвалою не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а заяву ліквідатора ТОВ ЮФ «Баярд» (з урахуванням уточнень) про витребуванням з чужого незаконного володіння майна - залишити без задоволення.

Свою скаргу апелянт обґрунтовує порушеннями процесуальних норм права судом першої інстанції стосовно неповідомлення апелянта про судовий розгляд заяви Сасіної К.О. про витребування нерухомого майна у ТОВ «АН «Естейт-Сервіс». До того ж апелянт зазначає про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» 13.04.2016р. був укладений на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014р. у справі №640/1851/14-ц, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.10.2014р., яким звернено стягнення на належні ТОВ юридична фірма "Баярд" нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3 - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України "Про іпотеку" процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд. А тому на його думку, ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» набув у власність спірне майно на законній підставі, у зв`язку з чим заява про витребування спірного майна не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2016р., у наступному складі суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

06.10.2016р. від арбітражного керуючого Сасіної К.О. надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. №10117).

10.10.2016р. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А., змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено на 25.10.2016р.

24.10.2016р. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

25.10.2016о. від арбітражного керуючого Сасіної К.О. надійшло клопотання (вх.№10796), в якому заявник просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №2536 від 13.04.2016р.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання ліквідатора з урахуванням приписів статті 101 ГПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання ліквідатором вказаного клопотання до суду першої інстанції. До того ж, ліквідатором не необгрунтована неможливість їх подання суду першої інстанції, не наведено причин, з яких ліквідатор не зміг надати клопотання до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №2536 від 13.04.2016р.

Апелянт та інші учасники процесу не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки, однак належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін обов'язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи про банкрутство, а також достатність матеріалів справи для об'єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2016р. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. прийнято заяву ТОВ Юридична фірма "Баярд" про порушення провадження справи про банкрутство до розгляду на підставі ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Юридична фірма "Баярд".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2015р. у попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Юридична фірма "Баярд" до складу якого, окремо були внесені відомості про майно боржника, що є предметом застави, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. ТОВ Юридична фірма "Баярд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сасіну К.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. у даній справі, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016р., надано згоду на продаж майна ТОВ Юридична фірма "Баярд", а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_3, яке знаходиться в іпотеці у фізичної особи ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2016 р. у даній справі, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016р., задоволено заяву ліквідатора про забезпечення вимог кредитора; зобов'язано вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів ТОВ Юридична фірма "Баярд" шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху №№12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_3; заборонено будь-яким особам, в тому числі, ТОВ "Агентство нерухомості "Естейт-сервіс, Реєстраційній службі у м. Харкові та Харківській області відчужувати, Реєстраційній службі у м. Києві та Київській області здійснювати дії щодо реєстрації, перереєстрації, зарахування на баланс, внесення змін до реєстру прав власності щодо нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_3.

13.04.2016р. між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. за реєстровим номером 2569. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.05.2016р., державна реєстрація права власності ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» на спірне майно була проведена 14.04.2016р.

10.06.2016 р. до Господарського суду Харківської області від ліквідатора надійшла заява, в якій, з урахуванням уточнень від 07.07.2016р., ліквідатор просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Агенство нерухомості "Естейт-сервіс" нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3, визнати право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю юридичною фірмою "Баярд", та повноваження з реєстрації права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 визнати за товариством з обмеженою відповідальністю юридичною фірмою "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м. Харків, вул. Революції, буд. 9), надати ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Баярд" арбітражному керуючому Сасіній Катерині Олексіївні.

В обґрунтування наданої заяви ліквідатор посилався на незаконну реалізацію іпотекодержателем - ОСОБА_2 заставного майна ТОВ ЮФ «Баярд» під час провадження справи про банкрутство ТОВ ЮФ «Баярд».

Приймаючи ухвалу про задоволення заяви ліквідатора, суд першої інстанції вказав на те, що заставним кредитором, без урахування вимог ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було звернено стягнення на майно банкрута поза межами провадження у справі про банкрутство, що є підставою для витребування нерухомого майна, яке належить банкруту у ТОВ «АН «Естейт-Сервіс».

Проте, з такими висновками колегія суддів погоджується не в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, місцевий господарський суд зобов'язаний був при розгляді заяви ліквідатора про витребування майна надати оцінку належності і допустимості наявних доказів у справі.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ПІК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Згідно абзацу другого цього пункту Постанови Пленуму №11, реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, аналіз норм ГПК та судової практики свідчить про те, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд не тільки має право, а і зобов'язаний надати правову оцінку пов'язаному з предметом спору договору.

Заявляючи вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння спірного майна банкрута, ліквідатор посилався на статтю 387 ЦК України, яка встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначає апелянт, він придбав спірне майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між іпотекодержателем та ТОВ «АН «Естейт Сервіс» на виконання рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 р. у справі №640/1851/14-ц, тобто за наявності достатньої правової підстави набуття у власність спірного майна.

Натомість, задовольняючи заяву ліквідатора про витребування майна банкрута у ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», суд першої інстанції залишив поза увагою приписи п. 1 статті 83 ГПК України, тобто не надав належну правову оцінку пов'язаному з предметом даного спору договору, у зв`язку з чим, на думку колегії суддів, прийняв передчасне рішення про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 р. у справі №2024/7957/13 (провадження № 2/642/161 /2013) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ТОВ юридична фірма "Баярд", про стягнення боргу, було задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 58481 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 467438,63 грн. та судовий збір в розмірі 179,74 грн.; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 9818 дол. США, суми штрафу (пені) в розмірі 7826000,00 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.01.2014 р. у справі №2024/7957/13 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 р. скасовано в частині відмови у стягненні процентів за користування коштами, неустойки та судових витрат; додатково призначено до стягнення з боржників на користь ОСОБА_2 проценти за користування позикою в розмірі 9818 доларів США, що складало 78475,27 грн., та пеню в сумі 28000,00 грн., всього 106475,27 грн. та судові витрати в сумі 2469,75 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 р. у справі №640/1851/14-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.10.2014 р., звернено стягнення на належні ТОВ юридична фірма "Баярд" нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3 - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України "Про іпотеку" процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договором позики від 21.07.2010 р. на суму 578853,40 грн. Зобов'язано ТОВ юридичну фірму "Баярд" звільнити нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3 та передати предмет іпотеки в управління ОСОБА_2 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України "Про іпотеку" процедурою продажу.

Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ юридична фірма "Баярд", постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у даній справі ТОВ ЮФ «Баярд» визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2016р. між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12-:-21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. за реєстровим номером 2569. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.05.2016р., державна реєстрація права власності ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» на спірне майно була проведена 14.04.2016р.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до абз. 1, 2 ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Тобто, наведеними нормами Закону про банкрутство тільки ліквідатору надано право здійснювати відчуження майна банкрута, зокрема і заставного, з метою задоволення вимог кредиторів. Крім того, вказаним нормами також встановлено, що кошти від реалізації заставного майна направляються виключно заставному кредитору на погашення його заставних вимог.

В даному випадку реалізація майна банкрута саме ліквідатором в межах справи про банкрутство не зачіпатиме матеріальні інтереси ОСОБА_2, як заставного кредитора у даній справі.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 не єдиний кредитор у даній справі, та у випадку якщо, за наслідками погашення його заставних вимог залишилися кошти, вони мають бути направлені на покриття витрат, пов`язаних з ліквідаційною процедурою банкрута, зокрема, з утримання, збереження та продажем заставного майна, а потім повинні бути внесені до складу ліквідаційної маси (ч.3 ст. 42 закону про банкрутство).

Отже, відчуження майна банкрута іншими особами (не ліквідатором) в процесі справи про банкрутство чинним законодавством не передбачено.

До того ж, колегія суддів зауважує, що відповідно до абз. 1, 2 ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Однак, приписами абзацу 4 ч.5 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до абз. 2 ч.6 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Як зазначалось раніше, ОСОБА_2 є іпотекодержателем нерухомого майна ТОВ ЮФ «Баярд». Зазначене встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 р. у справі №2024/7957/13 та рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.01.2014 р. у цій справі. В силу приписів статті 35 ГПК України зазначені обставини не потребують доказуванню та презюмуються колегією суддів.

ОСОБА_2 є заставним кредитором у даній справі про банкрутство ТОВ ЮФ «Баярд», що підтверджується ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2015р. якою, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Юридичної фірми "Баярд" та окремо внесено відомості про майно боржника, що є предметом застави, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду Харківської області 13.04.2016р. ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Сасіній К.О. надано згоду на продаж майна ТОВ Юридична фірма "Баярд", а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_3, яке знаходиться в іпотеці у ОСОБА_2

Однак, всупереч наведених норм Закону про банкрутство та вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. про надання саме ліквідатору згоди на продаж майна, заставне майно банкрута відчужене іпотекодержателем на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2016р. поза межами справи про банкрутство.

З огляду на сферу регулювання положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 ЦК, Закон про банкрутство є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК.

Відповідно до частин 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою статті 203 цього кодексу.

З огляду на обставини даної справи та приписи Закону про банкрутство, відчуження ОСОБА_2, спірного майна банкрута на користь іншої особи відбулось за відсутності правових підстав, тобто з порушеннями норм чинного законодавства. Зазначене призвело до утиску прав кредиторів банкрута.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір від 13.04.2016р., укладений між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12-:- 21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. за реєстровим номером 2569 є недійсним в силу приписів статей 203, 215 ЦК України, як такий що порушує норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки направлений на позбавлення захисту майнових прав кредиторів банкрута.

При цьому, колегія суддів враховує, що вказаний правочин був укладений ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 р. у справі №640/1851/14-ц, однак зауважує, що цей правочин вчинено в період провадження відносно власника майна процедури банкрутства, а тому з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних правових підстав.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, відповідно до зазначеної норми набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Отже, можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, із чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Встановлені у даній справі обставини щодо недійсності правочину, за яким апелянт придбав спірне майно, дають підстави для висновку про його недобросовісність, як набувача спірного майна, а також про те, що майно банкрута вибуло з його володіння поза волі останнього.

Викладені обставини є підставою для задоволення заяви ліквідатора (з урахуванням її уточнень від 07.07.2016р.) про витребування нерухомого майна банкрута у ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», визнання за банкрутом права власності та передачі останньому в особі ліквідатора повноважень щодо його реєстрації. Відповідно, підлягають задоволенню вимоги ліквідатора щодо визнання за ТОВ ЮФ «Баярд» права власності на витребуване майно, а також надання повноважень з реєстрації права власності на витребуване майно банкруту в особі ліквідатора.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення спірної заяви ліквідатора.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права також спростовуються матеріалами справи. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.06.2016р. заяву ліквідатора про витребування майна (вх. №19266) призначено до розгляду на 07.07.2016р. Вказану ухвалу направлено, зокрема, і ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс» (а.с. 146 т. 3). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2016р. відкладено розгляд заяви ліквідатора про витребування майна на 19.07.2016р. Вказану ухвалу направлено, зокрема, і ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» (а.с. 31 т. 4). Також судом першої інстанції направлено ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» ухвалу щодо розгляду по суті заяви ліквідатора про витребування майна від 19.07.2016р. (а.с. 46 т. 4).

Тому, доводи скаржника щодо його неповідомлення про розгляд заяви ліквідатора є неправомірними.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про визнання недійсного договору купівлі-продажу від 13.04.2016р., та на цій підставі задоволення заяви ліквідатора про витребування майна банкрута у ТОВ «АН» Естейт-Сервіс».

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс», м. Київ задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2016р. у справі №922/5743/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати недійсним договір від 13.04.2016р. купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху № 12-:-21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері "А" у будинку АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. за реєстровим номером 2569, укладений між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс».

Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Баярд» (з урахуванням уточнень від 07.07.2016р.) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агенство нерухомості "Естейт-сервіс" (код ЄДРПОУ 39586791, адреса: 03164, м. Київ, Миколи Ушакова, буд. 34, кв. 56) нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3.

Право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м. Харків, вул. Революції, буд. 9).

Повноваження з реєстрації права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м., в літері "А-4" в будинку АДРЕСА_3 визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м. Харків, вул. Революції, буд. 9), та надати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми "Баярд" арбітражному керуючому Сасіній Катерині Олексіївні.

Повний текст постанови складено 27.10.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.