ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2016 р. Справа № 802/653/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Нартовська Є.Ю., Морозова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2015 №0087081701.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки сума прощеної заборгованості по кредитному договору не відноситься до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили суду відмовити у його задоволені.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовою особою Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 29.09.2015 №2686 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 п.п. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 11819,78 грн.

За наслідками перевірки Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт від 04.11.2015 №2784/1701/НОМЕР_1 та 09.12.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0087081701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 14774,73 грн., у тому числі: 11819,78 грн. - основний платіж, 2954,95 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення відповідача від 09.12.2015 №0087081701 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31.01.2008 між позивачем та ЗАТ «Промінвестбанк» було укладено кредитний договір №06-2.1/76, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти в сумі 70000,00 доларів США, під 10% річних за користування кредитом, з терміном повернення до 30.01.2028.

17.12.2012 ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Промінвестбанк» уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Промінвестбанк» відступив право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1

30.05.2013 ТОВ «Кредитні ініціативи» та позивач уклали додатковий договір до кредитного договору №06-2.1/76 від 31.01.2008 про припинення зобов'язання передаванням відступного, відповідно до умов якого сума основного боргу становила 51867,45 дол. США (414576,53 грн.). Позивач сплатив кредитору суму заборгованості в розмірі 343699,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 списано кредитну заборгованість у сумі 70877,53 грн.

На виконання вимог пп.164.2.17 ст.164 ПК України, ТОВ «Кредитні ініціативи» листом від 30.05.2013 за №2013/05/Б-0-77 повідомив боржника ОСОБА_1 про юридичні наслідки прощеної заборгованості у розмірі 70877,53 грн., зокрема, про те, що сума боргу, анульованого (прощеного) кредитором, вважається доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо, та підлягає оподаткуванню (сплаті), а також про необхідність декларування своїх доходів за підсумками 2013 року.

Факт отримання вказаного листа ОСОБА_1 підтверджується його особистим підписом, який міститься на листі від 30.05.2013 за №2013/05/Б-0-77.

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» належними доказами підтвердило факт повідомлення ОСОБА_1 про необхідність відображення суми анульованого боргу у податковій звітності та сплати з неї податку.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб до бюджету не перерахував.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує наступне.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах мало місце прощення кредитором частини суми отриманого позивачем кредиту, через що вартість активів останнього не зазнала змін (зменшення) через необхідність погашення відповідного боргу, тому фактично ОСОБА_1 отримано дохід у формі додаткового блага у вигляді суми боргу, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що наведене у підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України правило, цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, штрафні санкції, що підлягають обов'язковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Оскільки зміст норми, закріпленої у підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 у справі №815/963/15.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на фактичне неотримання ним у даному випадку будь-яких благ, оскільки анулювання основної суми боргу призвело до збереження активів (у тому числі коштів позивача), у зв'язку з чим обов'язок погашення решти суми боргу є скасованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 09.12.2015 №0087081701 є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідач не вказав про понесені витрати, суд не має підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна