Справа №   1- 13/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2009 року                                   м.Кілія

Кілійський  районний суд Одеської області

 в складі  судді Гавриш М.З.  при секретарі Єгоровій Л.І.

з участю прокурора Чемоширянова  В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кілія  кримінальну справу № 22200400124    по звинуваченню

ОСОБА_1

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1   в селі Нагорне Красноокнянського раойну Одеської області, росіянина, громадянина України, освіта середня,  працездатного, проживає одією сім»єю  без реєстрації шлюбу з   ОСОБА_2, виховує двох малолітніх дітей 2005 р.н. та 2007 р.н.,працездатного, постійної роботи не має,  зареєстрованого   в АДРЕСА_1 проживає в АДРЕСА_2

судимого:

- 20.10.1992 року Феодосійським   міськсудом АР Крим по  ч.2 ст.86,17,140 ч.2,240 п»В»,42 КК до 6 років позбаволення волі в колонії  посиленого режиму з конфіскацією майна

-21.02.2001 року Кілійським райсудом Одеської області  по ст. 140 ч.3,44 КК України до 1 року позбавлення волі,  УДЗ  на 26 днів

у вчиненні злочину, передбаченого   ст.185 ч.3 КК України

ВСТАНОВИВ :

17 лютого 2004 року  о 24 годині ОСОБА_1  через загородження  проник   на території господарчого двору  будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав 2  вівці та одного ягня,  чим завдав шкоду потерпілій  ОСОБА_3 на суму 450 грн, вчинивши таємне викрадення чужого  майна з проникненням в сховище за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 України.

    Висновки суду  про винність  підсудного   у вчиненні злочину                                      ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

ОСОБА_4  вину у вчиненні злочину визнав повністю, дані на досудовому слідстві пояснення підтвердив, при цьому   пояснив, що  при зазначених обвинуваченні обставинах  вночі  викрав з подвір’я ОСОБА_3  овець та ягня, одну  вівцю кинув у сусідній двір, бо вона не дихала, інших на санчатах довіз додому, оббілував   та   вжив. У вчиненому щиро кається,  пояснює, що    відвідує  церкву ,  в 2008 році  написав заяву про явку з повинною.

Потерпла  ОСОБА_3 пояснила, що  в  2004 році в зв’язку з хворобою чоловіка  придбали  2 овець   для споживання  м»яса   в  їжу.   Вночі   в 17.02.2004 року  овець та ягня  викрали,   вона написала заву в міліцію, але справу було зупинено і поновлено лише в 2008 році. Перед судовим  засіданням ОСОБА_1 повністю погасив  нанесену шкоджу в сумі 450 грн., матеріальних та моральних претензій до підсудного у потерпілої не має, і вона просить не  позбавляти його волі.

        Винність підсудного   у вчиненні злочину ніким з учасників процесу не оспорюється ,  підсудні  правильно розуміє   зміст фактичних обставин, які визнає , сумніви щодо  добровільності  та істинності  його  позиції у суду відсутні.

 Крім визнання вини підсудними це підтверджується сукупністю доказів по справі : заявою потерпілої про   крадіжку ( ар.с. 2),  протоколом огляду місця події ( ар.с.4), протоколом огляду речових доказів – шапки та ременя, залишених підсудним на місці злочину ( ар.с. 13),  протоколом  впізнання речових доказів ( ар.с. 39,40)  протоколом  явки з  повинною ( ар.с. 21-22)

Суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні  таємного викрадення  чужого майна  з проникненням в  сховище доведеною,  кваліфікацію злочину  за ознаками   ч.3 ст.185 КК України  правильною.

При призначенні  міри покарання    суд враховує , що підсудним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

 О бставин, які  обтяжують покарання досудовим слідством та судом не встановлено.

 Обставинами, які  пом’якшують покарання  суд визнає :

1/ щире каяття та сприяння розкриттю злочину

2/ відшкодування матеріальної  шкоди , завданої злочином до судового розгляду справи.

Також суд бере до уваги,  що підсудний має постійне місце проживання, двох неповнолітніх дітей на утриманні,  характеризується за місцем проживання позитивно, тому застосовує  ст.69 КК України і обирає покарання  нижче від найнижчої межі, передбаченої законом і вважає  можливим виправлення ОСОБА_1  без ізоляції від  суспільства, тому  за правилами ст.. 75 КК України   при призначенні покарання звільняє засудженого від відбування  покарання з випробуванням на строк в межах, визначених законом.

Потерпіла в судовому засіданні від  цивільного позову відмовилась.

Речові докази по справі  в силу ст.. 81 ПК підлягають поверненню засудженому за його клопотанням.

Судові витрати в справі відсутні.

  Керуючись ст. ст. 323,324,334,335 КПК України суд

ЗАСУДИВ

    Визнати винним   ОСОБА_5                                       у вчиненні злочину, передбаченого  ч.3 ст 185 КК України. Застосувати ст.. 69 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання   нижче від найнижчої межі, встановленої законом    у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Застосувати ст. 75, 76 КК України та звільнити засудженого від призначеного судом покарання з випробуванням на строк 1 рік  6 місяців і покласти на нього обов’язки під час терміну випробування :

1/  не виїжджати за межі України на місце постійного проживання  без дозволу органу кримінально – виконавчої системи

2/ періодично з’являтися для  реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи .

Строк випробування обчислювати з моменту  проголошення вироку.    

Запобіжний захід до набрання вироком чинності не змінювати, залишити   підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Суддя