№2а-358/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2009 року Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області Багбая Є.Д., як суддя місцевого адміністративного суду розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 18 червня 2006 року народила сина ОСОБА_2. Позивач вважає що відповідач невірно нараховував та сплачував їй допомогу по догляду за дитиною. А саме допомога виплачувалася в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та положень Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». При зверненні до відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої допомоги позивач отримав відмову в здійсненні вищезазначених дій. Позивач вважає дії відповідача такими що не відповідають законодавству, оскільки суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 09.07.2007 року та просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська щодо відмови у перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною за період з 1 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року в розмірі відповідному прожитковому мінімуму встановленого для дітей до 6 років та зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та вилату, також стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача по справі – Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнав повністю, надавши письмові заперечення проти позову. В своїх письмових запереченнях зазначив, що відповідач здійснював виплату допомоги відповідно до Законів України «Про державний Бюджет України на 2007 рік» згідно якого встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною. Вказує також, що виплати здійснюються за рахунок коштів та в межах субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Рішення Конституційного суду на яке посилається позивач на думку відповідача не надає законодавчого права для застосування показника прожиткового мінімуму. Крім того відповідач вважає, що взагалі не є належним відповідачем по справі оскільки проводять виплати в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами.
Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін по справі згідно вимог ч. 3 ст. 122 КАС України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини учасників судового розгляду, необхідність заслуховування пояснень учасників судового розгляду в суду відсутня, можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 18 червня 2006 року позивач ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с. 6/. Позивач ОСОБА_1 перебуваючи з моменту народження дитини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 1 квітня 2007 року знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська. Відповідачем як органом який призначає та здійснює виплату державної допомоги, була призначена та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у наступних розмірах: квітень – липень 2007 року – 129,03 гривень на місяць, серпень 2007 року – 132,64 гривні, вересень 2007 року – 134,45 гривні, жовтень 2007 року – 136,13 гривень, листопад 2007 року – 140,05 гривень, грудень 2007 року – 144,10 гривень, січень 2008 року – березень 2008 року – 246,53 гривень на місяць, квітень – червень 2008 року – 253,53 гривні на місяць, липень – вересень 2008 року – 184,53 гривні на місяць, жовтень – грудень 2008 року – 194,53 гривні на місяць, січень – березень 2009 року – 419,48 гривень на місяць, що підтверджується довідкою /а.с. 8/. 9 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо обмеження розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановивши, що виплати не можуть бути меншими ніж передбачений законодавством розмір прожиткового мінімуму для особи віком до шести років. В березні 2009 року позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок та виплату недоплаченої суми допоміг. 4 березня 2009 року відповідач листом відмовив у здійсненні перерахунку та в доплаті допомоги, що підтверджується листом /а.с. 10-11/.
Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених ним Законом та іншими законами України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років визначений в ст. 62 Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 р." і становить: з 1 січня -434 гривні, з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.
Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено з метою приведення окремих норм законів у відповідність з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", передбачена у розмірі, що дорівнює - різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У 2007 р. позивач отримував вищезазначену допомогу, починаючи з 1 квітня 2007 р. у розмірі, що обчислюється відповідно до ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29. 36. частини другої статті 56. частини другої статті 62. частини першої статті 66. пунктів 7, 9, 12. 13, 14, 23, 2°. 30, 59. 41. 43, 44. 45, 46 статті 71. статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року 22 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет Україні! на 2007 рік".
Відповідно до ч.2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, що передбачено у самому рішенні.
Положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціальної о захисту населення за місцем проживання батьків.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська є належним відповідачем за вищевказаним позовом, оскільки представник в своїх письмових запереченнях та в своїх поясненнях вказували та не заперечували проти того факту, що саме вони здійснюють нарахування та належні виплати соціальної допомоги та подають відповідні дані в Міністерство праці та соціальної політики України для формування кошторису щодо соціальних виплат.
Також суд приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій по перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги в належному розмірі в період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. Але суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми державної допомоги за період з 1 квітня 2007 року по 9 липня 2008 року та такими, що не підлягають задоволенню оскільки акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення, в даному випадку з 9 липня 2007 року.
Відповідно до статті 1, 13 Закону України «Про Конституційний суд України», єдиним органом конституційної юрисдикції є Конституційний суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів. Отже, до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), однак прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів є виключною юрисдикцією Конституційного суду України. Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо застосування у 2008 році розміру допомоги по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років також не підлягають задоволенню оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Відповідно до п.п. 8 п. 23 розділу II цього ж Закону внесено зміни в п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», згідно яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Згідно рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до вказаного Рішення положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» деякі норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, однак п.23 вказаного Закону, яким встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку на 2008р., неконституційним згідно з вказаним рішенням Конституційного суду України визнаний не був. Тобто в даному випадку відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною в 2008 р. відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.», діяв згідно з законодавством і його дії були правомірними.
У зв'язку з цим в задоволення позову в цій частині слід також відмовити.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач отримав відповідь про відмову у здійснені перерахунку в березні 2009 року, таким чином дізнавшись про порушення своїх прав і неможливості врегулювання спору в досудовому порядку, таким чином суд вважає що застосування позовної давності в даному випадку неможливе, оскільки річний строк звернення до суду не минув.
В частині стягнення судових витрат на користь позивача, вимоги також підлягають частковому задоволенню. Суд вважає що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сума судового збору сплаченого позивачем в розмірі 3,40 гривень. В частині стягнення витрат позивача на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити виходячи зі слідуючого. Згідно Постанови КМУ від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи . Оскільки до довідки юридичної консультації не додано розрахунку часу затраченого на роботу з оформлення адмінпозову, суд вважає, що витрати на правову допомогу не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень – задовольнити частково .
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська щодо відмови про перерахунок та виплату державної грошової допомоги ОСОБА_1по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська здійснити перерахунок ОСОБА_1 соціальної виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та здійснити її виплату.
Стягнути з бюджету м. Дніпродзержинська на користь ОСОБА_1 3,40 гривень сплаченого судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дати винесення постанови та шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції та безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.Д. Багбая