ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 року Справа № 2а-4304/09/2370
09 год. 30 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
при секретарі: Бондар Т.П.,
за участю:
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;
відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вись» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вись» адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в сумі 31119 грн. 09 коп. та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 1382 грн. 32 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, з мотивів викладених в запереченні та пояснив, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, отже норми чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів останнім не порушено.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - «Закон № 875-XII») .
Крім того, Закон який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю є Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII (далі - «Закон №803-ХІІ»).
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги Закону №875-XII та Закону №803-ХІІ.
Частиною 2 ст. 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену у встановленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
В судовому засіданні представник позивача та відповідача надали копії звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які були подані відповідачем до центру зайнятості за станом на 28.01.2008 року, 28.02.2008 року, 28.03.2008 року, 28.04.2008 року, 28.05.2008 року, 27.06.2008 року, 28.07.2008 року, 27.08.2008 року, 26.09.2008 року, 28.10.2008 року, 26.11.2008 року та за станом на 24.12.2008 року, в яких було зазначено про наявність вільного робочого місця (вакантної посади) для такої категорії громадян, як інваліди.
Отже, судом встановлено, що відповідач щомісяця на протязі 2008 року звітував про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів.
Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», (далі - «Порядок») відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з поданого відповідачем звіту, протягом 2008 року останній використовував працю 89 найманих працівників.
Відповідач у звіті зазначив, що у 2008 році у нього повинно працювати 4 інваліди, проте фактично працював один інвалід.
Суд враховує, що відповідно до законодавства України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладено на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач звертався до позивача і до місцевого центру зайнятості з відповідними листами направити до товариства для працевлаштування на створені робочі місця інвалідів, та як доказ надано лист з місцевого центру зайнятості від 06.03.2008 року №207 з повідомленням, що на території с. Матусів, Шполянського району, Черкаської області, де зареєстрований та здійснює свою діяльність відповідач, на обліку перебуває 7 осіб з обмеженими фізичними даними.
В свою чергу, відповідач звертався до даних осіб, але останні відмовились від пропозиції працевлаштуватися через стан здоров'я та надали відповідні заяви.
Також відповідач, як доказ наміру працевлаштувати на вакантні посади інвалідів, надав суду копію витягу з газети «Шполянські ВІСТІ» за 4 березня 2008 року, який містить повідомлення, що СТОВ «Агрофірма Вись» приймає на роботу інвалідів працездатного віку на посади за переліком.
Отже, приймаючи до уваги, що відповідач створив робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, щомісяця на протязі 2008 року подавав до місцевого центру зайнятості звіт форми №3-ПН про вакансії для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними даними, звертався до засобів масової інформації з повідомленням про прийняття на роботу інвалідів працездатного віку, звертався до районного центру зайнятості з проханням заповнити вакантні посади для осіб з обмеженими фізичними можливостями, тому суд не вбачає порушення відповідачем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-XII, останній не зобов'язаний сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 159-164, 167, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Гаращенко