АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 668/13907/13-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Провадження № 22-ц/791/2020/16 Доповідач: Прокопчук Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,

суддівОСОБА_2,

ОСОБА_3,

секретар ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство «Херсонгазсервіс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс», звернулося до суду з зазначеним позовом, який позивач неодноразово /а.с.51-53,69-70,104 т.1; а.с. 260,312-315 т.2/ змінював та уточнював.

На обґрунтування своїх вимог товариство посилалося на те, що 27 жовтня 2010 року між ВАТ «Херсонгазсервіс», керівником якого був ОСОБА_7, та ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого позивач продав за 346 749грн. належне йому нерухоме майно – центральну майстерню літ. «В», загальною площею 825,6кв.м, що знаходиться по вул. Нестерова, 2-в у м. Херсоні ОСОБА_5

Зазначало, що керівник товариства не мав права укладати договір купівлі-продажу майна товариства без погодження або схвалення таких дій спостережною радою та без рішення загальних зборів товариства про надання згоди на продаж спірного майна.

Уточнюючи позовні вимоги, товариство посилалося на те, що договором купівлі-продажу нежитлового приміщення також передбачено встановлення сервітуту, який полягає у праві продавця безперешкодно користуватися приміщенням №8, що знаходиться в центральній майстерні літ. «В» т.я. в ній розташовані електрощитові виробничої бази, належної товариству. А крім того продане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці, якою товариство користується на підставі державного акту, однак умовами договору сторони не визначилися щодо земельної ділянки.

Посилаючись на ст.ст.92,115, ч.ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215,628 ЦК України, позивач просив визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Херсонгазсервіс».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник товариства просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, зазначених в ній.

Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, представник ОСОБА_5 просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміст оспорюваного правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому на час вчинення правочину сторонами було дотримано вимог ч.ч.1,2,3 ст.203 ЦК України, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених підстав, у тому числі відсутність волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2010 року між відкритим акціонерним товариством по будівництву та газифікації «Херсонгазсервіс», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ВАТ продало за 346 749грн. об’єкт нерухомого майна, а саме центральну майстерню літ. «В» загальною площею 825,6кв.м, яка знаходиться по вул. Нестерова, 2-В в м. Херсоні.

Згідно з вимогами ч.ч.2,3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання вказаних вимог у момент вчинення правочину відповідно до ст.215 ЦК є підставою для його недійсності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена у ст.92 ЦК України, згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.6.1 Статуту ВАТ «Херсонгазсервіс», в редакції 1999 року, товариство є власником майна, що складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших матеріальних і нематеріальних цінностей, активів, переданих йому засновниками, вартість яких відображена в балансі товариства.

Пунктом 6.2 Статуту визначено, що товариство має право майно продавати та купувати, передавати і отримувати безкоштовно, обмінювати, здавати і брати в оренду, давати і брати у позичку тощо.

Згідно з п.п. «в» п.9.3 Статуту до компетенції наглядової ради належить затвердження умов договорів (угод) та надання права на заставу майна товариства на суму, що перевищує статутний фонд товариства, який за п.5.2 складає 97 056,96грн.

Отже, саме до компетенції наглядової ради належало затвердження умов спірного договору купівлі-продажу, проте рішенням наглядової ради ВАТ від 11 вересня 2010 року, оформленим протоколом засідання наглядової ради №1, договір не затверджувався, а було лише надано дозвіл на реалізацію майстерень.

Крім того, згідно з ч.ч.1,2 ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймаються наглядовою радою.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом зазначеного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Згідно даних річної фінансової звітності та балансу ВАТ «Херсонгазсервіс» за 2009 рік вартість активів товариства за 2009 рік складає 294 000грн. Зазначена вартість активів станом на 31.12.2009 року підтверджена і аудиторською довідкою незалежної аудиторської фірми «Пріоритет» від 19.04.2016 року.

Отже укладений між сторонами спірний договір є значним і тому укладаючи його керівник товариства діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки умови договору не були затверджені наглядовою радою і таке рішення про вчинення правочину не приймалося загальними зборами.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У абзацах 6 та 7 пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів)недійсними» роз’яснено, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв’язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: - такі обмеження передбачені законом.

Оскільки ст.ст. 33,70 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачені обмеження на укладення значних цивільно-правових угод, то слід дійти висновку, що ОСОБА_5 знала, що без рішення загальних зборів керівник товариства не мав права укладати спірний договір купівлі-продажу.

Доводи представника відповідача про те, що у даних правовідносинах не можуть застосовуватися положення Закону України «Про акціонерні товариства» в силу пунктів 1,2,4,5 Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 вказаних Прикінцевих і перехідних положень та враховуючи дату його опублікування, він набрав чинності з 30.04.2009 року.

У пункті 2 вказано, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства».

Проте, пункт 4 цих же положень, в редакції, що діяла на час укладення договору визначає, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

В абз.3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Отже, немає підстав вважати, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст.ст.33,70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Враховуючи, що цей Закон був офіційно оприлюднений 30.10.2008 року та зважаючи на вимоги п.3 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» слід дійти висновку, що такий закон доведений до відома населення та всі громадяни і юридичні особи зобов’язані дотримуватися вимог цього Закону та застосовувати у своїй діяльності.

Визначення значного правочину дано у ст.2 та ст.70 Закону України «Про акціонерне товариства».

Значний правочин – правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

За такого відповідачка зобов’язана була витребувати у ТОВ інформацію про дані останньої річної фінансової звітності, а саме за 2009 рік, чого нею зроблено не було, тому вона діяла недобросовісно та нерозумно.

Крім того при укладенні договору купівлі-продажу нотаріусу надавалися копії документів, у тому числі і Статут товариства /а.с. 39 т.1/, з яким, якби діяла добросовісно і розумно мала ознайомитися і відповідачка, і з якого слідує, що у керівника відсутні повноваження на відчуження нерухомого майна значною вартістю.

Окрім того, укладаючи спірний договір, ОСОБА_5 повинна була звернути увагу і на той факт, що в ньому відсутня вказівка на те, що керівник товариства діє на підставі Статуту.

Натомість в ньому зазначено, що керівник товариства діє вільно і на власний розсуд.

За встановленого колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 знала і за всіма обставинами не могла не знати про відсутність повноважень у керівника товариства на укладення 27.10.2010 року значного правочину щодо відчуження нерухомого майна – центральної майстерні літ. «В», яка знаходиться по вул. Нестерова, 2-В у м. Херсоні.

З підстав вищезазначених постановлене судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Херсонгазсервіс» про визнання спірного правочину недійсним, підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог товариства.

В порядку ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь ТОВ «Херсонгазсервіс» витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, в силу ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 33, 70 Закону України «Про акціонерні товариства», колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме: центральної майстерні літ. «В», загальною площею 825,6кв.м, яка знаходиться по вул. Нестерова, 2-В в м. Херсоні, укладений 27.10.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Херсонгазсервіс» і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3952.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Херсонгазсервіс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 382,46грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_2

підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.П.Прокопчук