ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"03" серпня 2009 р. справа № 5020-3/248
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(99011, АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості в розмірі 27413,16 грн.,
Суддя Головко В.О.
За участю представників:
позивача –ОСОБА_3, адвокат, посвідчення №102 від 04.12.2008, довіреність ВКТ № 721132 від 02.06.2009, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
відповідача –ОСОБА_4, представник, довіреність ВМІ №987419 від 31.07.2009, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 26 945,95 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди б/н від 14.11.2008 в частині внесення орендної плати та сплати компенсації.
Ухвалою суду від 19.05.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі №5020-3/248, розгляд справи призначений на 16.06.2009.
Ухвалою суду від 09.07.2009 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути 27413,16 грн., з яких: 25402,00 грн. –сума основного боргу, 172,27 грн. –3% річних, 1378,17 грн. –пеня, 460,72 грн. –інфляційне відшкодування.
Розгляд справи неодноразово відкладався через нез’явлення відповідача.
У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позов, згідно з яким проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав: сторонами не була здійснена передача об’єкта оренди в тимчасове користування за Актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною договору оренди б/н від 14.11.2008; договір оренди б/н від 14.11.2008 відповідач вважає таким, що втратив чинність 14.06.2009, а не розірваним достроково з 07.04.2009, оскільки з 03.03.2009 відповідач припинив користуватися приміщенням, наданим в оренду, то згідно з нормами статті 762 Цивільного кодексу України не зобов’язаний сплачувати орендну плату з цього часу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
В С Т А Н О В И В:
14.11.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладений договір оренди (далі –Договір), згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на встановлений даним Договором строк за плату 7330,00 грн. приміщення за адресою: АДРЕСА_3, приміщення №1 (далі –Об’єкт оренди), загальною площею 193 кв. м, в стані, що дозволяє його нормальну експлуатацію.
Відповідно до пункту 2.1. Договору передача Об’єкта оренди в тимчасове користування здійснюється уповноваженими представниками сторін за Актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною даного Договору. Об’єкт оренди вважається прийнятим Орендарем в день підписання Акту прийому-передачі.
Згідно з пунктом 2.4. Договору Об’єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю в день підписання відповідного Акту прийому-передачі і за відсутності перешкод зі сторони Орендаря для його практичного використання.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що за користування Об’єктом оренди Орендар щомісячно до п’ятого числа поточного місяця, з моменту передачі Об’єкта оренди за Актом прийому-передачі, сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця або в готівковій формі в касу підприємства в сумі 7330,00 грн. Орендна плата є платежем, яку Орендар зобов’язується сплачувати Орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що даний Договір укладений на строк з 14.12.2008 до 14.06.2009.
Відповідно до пункту 8.4. Договору сторони мають право розірвати Договір достроково, надіславши цінного листа з описом за юридичною адресою іншій стороні. Через двадцять днів, незалежно від отримання другою стороною листа про розірвання Договору, Договір вважається розірваним.
16.03.2009 відповідачем був направлений на адресу позивача лист, в якому він просив розірвати договір оренди від 14.11.2008 (арк. с. 14).
Отже, договір оренди від 14.11.2008 вважається розірваним достроково за ініціативою Орендаря з 07.04.2009, тобто через двадцять днів після 16.03.2009.
19.03.2009 позивач направив відповідачу лист з вимогою здати Об’єкт оренди за Актом прийому-передачі та погасити заборгованість в розмірі 25410,00 грн. (арк. с. 15).
Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідачем не погашена.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 9.2. Договору у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Орендаря, Орендар зобов’язаний компенсувати Орендодавцю оплату оренди за строк оренди, що залишився, згідно з пунктами 3.1., 8.1. Договору.
За розрахунком позивача заборгованість по орендній платі становить 25402,00 грн., виходячи з наступного: 7322 грн. –за березень 2009 року, 7330 грн. –за квітень 2009 року, 7330 грн. –за травень 2009 року, 3420 грн. –за чотирнадцять днів червня 2009 року (7330/30х14).
Суд вважає такий розрахунок вірним, а збільшені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25402,00 грн. заборгованості по орендній платі такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В разі порушення Орендарем строків по сплаті орендної плати, пунктом 7.1.1. Договору передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по орендній платі в розмірі 510,33 грн. –за період з 06.03.2009 по 19.06.2009 та в розмірі 867,84 грн. – за період з 08.04.2009 по 19.06.2009.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Сторонами у договорі оренди від 14.11.2008 не передбачена відповідальність Орендаря у вигляді пені за порушення пункту 9.2 Договору, а саме щодо прострочення сплати компенсації. Більш того, Договором взагалі не встановлений строк сплати компенсації.
Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 867,84 грн. є безпідставними, стягненню підлягає лише пеня у розмірі 510,33 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 460,72 грн., а також суму 3% річних у розмірі 172,27 грн.
Вимоги позивача в цій частині позову суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За викладених обставин заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 172,27 грн. та інфляційних витрат у розмірі 460,72 грн. визнані судом такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд виходив з наступного розрахунку:
Розрахунок процентів:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
732206.03.2009 - 19.06.20091063 %63.79
1808008.04.2009 - 19.06.2009733 %108.48
Загальна сума процентів за договором складає 172,27 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
06.03.2009 - 19.06.200973221.040292.887614.88
08.04.2009 - 19.06.2009180801.025452.0018532.00
Сума інфляційних витрат складає 744,88 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 460,72 грн., що є меншим, ніж 744,88 грн.
Враховуючи відсутність заяви позивача про вихід судом за межі позовних вимог (в порядку пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в заявленому розмірі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 26545,32 грн., з яких: сума основного боргу –25402,00 грн., пеня –510,33 грн., інфляційні витрати –460,72 грн., 3% річних –172,27 грн.
Судом не може бути прийнятий довід відповідача про те, що він користувався Об’єктом оренди не на підставі спірного Договору, оскільки між сторонами не був підписаний Акт прийому-передачі, а на підставі усної домовленості з позивачем.
Відповідно до частини першої статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Акт прийому-передачі не підписувався, проте відповідач фактично користувався об’єктом, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи. Крім того, в листі від 16.03.2009 відповідач посилається саме на договір оренди від 14.11.2008 та просить його розірвати.
Посилання відповідача на те, що він не зобов’язаний сплачувати орендну плату з моменту припинення користування приміщенням –з 03.03.2009, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідач стверджує, що Договір припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку – 14.06.2009, тобто розірваний за його ініціативою не був.
Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, відповідач листом від 16.03.2009 розірвав Договір достроково в односторонньому порядку, а тому є всі підстави для стягнення з нього заборгованості по орендній платі згідно з пунктом 9.2 Договору.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99011, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) 26545,32 грн. (двадцять шість тисяч п’ятсот сорок п’ять грн. 32 коп.), витрати по сплаті державного мита у сумі 265,45 грн. (двісті шістдесят п’ять грн. 45 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 302,59 грн. (триста дві грн. 59 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення пені в розмірі 867,84 грн. –в позові відмовити.
Суддя підпис В.О. Головко
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 10.08.2009