Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2248/16 Головуючий у суді І-ї інст. Кулінка Л. Д.

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

01.11.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просила, з урахуванням змінених позовних вимог, визнати трудовий договір розірваним.

Зазначила, що 13.10.2014 року між нею та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивач взяла на себе зобов'язання виконувати у відповідача роботу бухгалтера. Зазначений договір зареєстровано у міськрайонному центрі зайнятості 13.10.2014 року за № 11061401681.

В грудні 2014 року позивачка подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, яку відповідач відмовився прийняти та розглянути. В зв'язку з чим 24.12.2014 року позивачка поштою на адресу відповідача направила заяву про звільнення.

30.09.2015 року позивач отримала листа від відповідача, в якому їй повідомлено про необхідність прибути до центру зайнятості 12.10.2015 року для зняття з реєстрації трудового договору. З вищевказаного листа позивач дізналася, що була звільнена з роботи 03.12.2014 року за пунктом 2 статті 41 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України) у зв'язку із втратою довіри. Наказ про її звільнення їй не вручено та повідомлено останню, що відносно неї проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню. Цим же відповідач мотивував не допуск позивача до роботи з грудня 2014 року. В зв'язку з чим, позивач вважає, що її незаконно звільнили на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України та вважає, що трудовий договір слід визнати розірваним на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просила рішення суду скасувати, позов задовольнити.

В додатковій заяві до апеляційної скарги позивач просить також визнати та скасувати, як незаконний, наказ про її звільнення, зобов'язати відповідача звільнити її за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 13.10.2014 року між позивачем та відповідачем, яка використовує найману працю, укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, , який 13.10.2014 року за № 11061401681 зареєстрований Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості.

Вищевказаний договір укладений на невизначений строк, а тому є безстроковим у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України. За умовам пункту 2 трудового договору працівник зобов'язаний виконувати обов'язки бухгалтера, в свою чергу фізична особа зобов'язується оплачувати працю працівника у розмірі 1250,00 грн. на місяць, що узгоджено сторонами в пункті 3 трудового договору.

З 03 грудня 2014 року позивачку відповідачем відсторонено від роботи і до виконання своїх обов'язків за договором вона більш не приступала.

24.12.2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням. Вказана заява отримана відповідачем особисто 27.12.2014 року.

30.09.2015 року позивач отримала лист від відповідача, в якому зазначено про необхідність її прибуття 12.10.2015 року до Кіровоградського МЦЗ для зняття з реєстрації трудового договору у зв'язку з її звільненням з роботи 03.12.2014 року по частині 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Вказане повідомлення позивач отримала 05.10.2015 року.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Відмовляючи в позові суд 1-ої інстанції правильно зазначив, що позивач вимогу про зміну формулювання причини звільнення не заявляв, а позовні вимоги спрямовані на визнання трудового договору розірваним, який на час розгляду справи вже є розірваним, що унеможливлює вирішення справи у спосіб, обраний позивачем.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами.

Стосовно вимог позивача, викладених в додатковій заяві до апеляційної скарги, про визнання та скасування, як незаконного, наказу про її звільнення, зобов'язання відповідача звільнити її за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, то вони не підлягають розгляду, оскільки такі вимоги не заявлялись і не були предметом розгляду в суді 1-ої інстанції, а відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із зазначеними вище позовними вимогами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді