_____________________________________________________________________________
Справа№1512/8850/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді -
за участю секретаря -
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеська залізниця», про зобов’язання провести перерахунок виплати надбавки за вислугу років за період з вересня 2003р. до часу винесення рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Одеська залізниця»та уточнивши вимоги, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок надбавки за вислугу років за період з вересня 2003р. до часу винесення рішення, посилаючись на те, що з 15 травня 1974 року вона працювала у відповідача інженером 1 -ї категорії відділу АСУ служби перевозок.
Так, 06 червня 1997р. позивачка була звільнена в зв'язку зі скороченням штату, на час звільнення її стаж становив 23 роки. 27 вересня 1999р. вона знов була прийнята на посаду інженера у Інформаційно-обчислювальний центр Одеської залізниці, де працює і надалі, таким чином перерва в праці становила 2 роки 3 місяці 21 день.
25 жовтня 1999р. рішенням комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років було встановлено, що безперервний стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 0 місяців 21 день, тому стаж роботи який дає право їй на начислення надбавки за вислугу років в розмірі 40% у неї настав в 2001 році та до 01.09.2003р. надбавка за вислугу років їй нараховувалась 40%.
Однак Розпорядженням начальника залізниці №Н/517-а від 10.07.2003р. було призначено перевірку правильності встановлення та нарахування вислуги років працівників у відповідності до Наказу Укрзалізниці №743-Ц від 28.12.2001 року «Про встановлення вислуги років у відповідності до наказу Укрзалізниці», та комісією був обчислений трудовий стаж ОСОБА_1 з часу повторного прийняття на роботу та встановлено розмір надбавки за вислугу років з вересня 2003р. в розмірі 10%.
09.06.2009 року Наказом Укрзалізниці №335-Ц були внесені зміни до п.4.6 Положення «Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту»- вилучено слова «якщо перерва в роботі не перевищувала 12 місяців, без урахування часу переїзду до нового місця роботи», наказ введений в дію з 01.06.2009 року. Тому позивачка вважає, що вказані зміни до законодавства дають їй право встановити безперервний стаж на отримання надбавки за вислугу років, з часу першого прийняття на роботу з 15 травня 1974 року.
17 квітня 2012р. ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що комісія з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років досі самостійно не зарахувала попередньо набутий стаж роботи (23 роки) за період роботи з 15 травня 1974р. по 06 червня 1997р., звернулась в комісію Інформаційно-обчислювального центру з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років з проханням про відновлення безперервного стажу у відповідності с п. 4.6. Положення.
11 травня 2012р. комісією Інформаційно-обчислювального центру Державного підприємства «Одеська залізниця» з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років було прийняте рішення, направити заяву ОСОБА_1 до дорожньої комісії Державного підприємства «Одеська залізниця»з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років.
15 червня 2012р. рішенням дорожньої комісії Державного підприємства «Одеська залізниця» з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років у відновленні безперервного стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким обчисленням стажу, та враховуючи що відповідно до п.23 Положення, затвердженого Наказом Укрзалізниці від 28.12.2001 №743-Ц, рішення комісії при вищий організації є остаточним ОСОБА_1 змушена була звернуться до суду.
Представник позивачки та позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд уточнений позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позову позивачки, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перервала стаж роботи на 2 роки 3 місяці 21 день, а перерва стажу яка дає право на отримання надбавки за вислугу років, згідно п.4.6 Положення «Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організації залізничного транспорту», затвердженого наказом Укрзалізниці від 19.11.1992р. №ЦУ744, яке діяло на той час не може перевищувати 12 місяців.
Крім того згідно до листа - роз'яснення від 21.11.2011 року №Н-7/678 відповідно до наказу Укрзалізниці від 01.07.2011 року №383-Ц працівники, які у попередні роки з різних причин були звільнені з підприємств залізничного транспорту і на даний час продовжують працювати в галузі, можуть скористатися правом для відновлення трудового стажу. Для цього працівник повинен подати заяву в комісію з установлення трудового стажу структурного підрозділу, в якому працює, з проханням переглянути його трудовий стаж для нарахування щомісячної надбавки за вислугу років з урахуванням раніше набутого ним стажу за період роботи на залізниці, відповідно до записів у трудовій книжці. Якщо комісія, розглянувши заяву працівника, визнає, що перерва в роботі була викликана об'єктивними причинами, попередньо набутий стаж зараховується працівникові для обчислення надбавки за вислугу років. На підставі рішення комісії видається наказ по структурному підрозділу.
Також комісія установила, що при скорочені посади інженера 1 кат. по АСУ відділу автоматизованих систем управління служби перевезень, яку ОСОБА_1 займала, були запропоновані дві рівноцінні посади, від яких ОСОБА_1 відмовилася. Рішенням профспілкового комітету управління залізниці (протокол №19 від 06.06.1997) була дана згода на звільнення ОСОБА_1 по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, тому причину звільнення комісія не вважає поважною.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить уточнений позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
ОСОБА_1 працювала на Одеській залізниці з 15 травня 1974 року, та 06 червня 1997 року та була звільнена з займаної посади в зв'язку з скороченням штату за ч.1 ст.40 КЗпП України.
З 06 червня 1997 року по 04 червня 1998р. позивачка перебувала на обліку в Центрі зайнятості населення Київського району м. Одеси, а з 05 червня 1998 року по 26 вересня 1999 року ніде не працювала.
27 вересня 1999 року ОСОБА_1 знову була прийнята на посаду інженера Інформаційно-обчислюваного центру Одеської залізниці, де працює по теперішній час.
Протоколом комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 25 жовтня 1999 року ОСОБА_1 обчислений безперервний стаж 23 роки 0 місяців 21 день.
Розпорядженням начальника залізниці №Н/517-а від 10.07.2003р. було призначено перевірку правильності встановлення та нарахування вислуги років працівників у відповідності до наказу №743-Ц від 28.12.2001 року «Про встановлення вислуги років у відповідності до наказу Укрзалізниці», та комісією був обчислений трудовий стаж ОСОБА_1 з часу повторного прийняття на роботу.
Згідно з рішенням дорожньої комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 15.06.2012 у відновленні безперервного стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, ОСОБА_1І відмовлено, у зв'язку з тим що законодавчі акти зворотної сили не мають, а також причину звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату комісія не вважає поважною, тому зарахувати попередню роботу на залізниці з 15.05.1974 по 06.06.1997 на думку дорожньої комісії немає підстав.
Таким чином комісією безперервний стаж роботи ОСОБА_1 рахується з 27 вересня 1999р.
Проте, правова позиція Одеського апеляційного суду з цього питання чітко визначена у рішенні від 27 квітня 2012 року по справі №22-ц/1590/5093/2012 між тими самими особами, яке набрало законної сили, і полягає в тому, що пунктом1.2. Наказу Укрзалізниці №335-Ц від 09.06.2009 року були внесені зміни до вищезазначеного Положення та вилучено з п.4.6. розділу 4 слова «якщо перерва в роботі не перевищувала 12 місяців, без урахування часу переїзду до нового місця роботи», наказ введений в дію з 01.06.2009 року. Такими змінами покращено правове становище працівників порівняно із попередніми положеннями, тому з 01.06.2009 року виникло право на перегляд стажу, який дає право на отримання надбавки.
Виходячи з того, що в зазначеному Положенні станом на 2012 рік присутні правила про можливість врахування перерви в роботі з таких підстав і фактичних обставин, за яких позивачка, звільнилася, то рішення дорожньої комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років про відмову у відновленню стажу у 23 роки за період роботи з 15 травня 1974р. по 06 червня 1997р. не є правомірним.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була звільнена по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (що відноситься до випадків передбачених п. 4.6 Положення).
Крім того, судові не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 пропонувались вакантні насади і позивачка від них відмовилась.
Посилання відповідача на лист - роз'яснення В.о начальника Одеської дистанції колії ОСОБА_2 від 21.11.2011 року №Н-7/678 відповідно до Наказу Укрзалізниці від 01.07.2011 року №383-Ц не береться судом до уваги так як він не має безпосереднього відношення до ОСОБА_1 та даного спору, також відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»- При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. Тобто при вирішенні цього спору суд повинен керуватись Положенням, затвердженим Наказом Укрзалізниці №743-Ц від 28.12.2001р і не бере до уваги лист-роз'яснення структурного підрозділу Укрзалізниці.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка була звільнена саме у зв’язку з скороченням штату працівників (п. 4.6. Положення), а тому застосування п. 4.12 Положення (інші випадки) до даних спірних правовідносин є неможливим.
Проте вимога позивачки про перерахунок їй надбавки за вислугу років з вересня 2003 року не є обґрунтованою, оскільки у тому числі в рішенні Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2012 року по справі №22-ц/1590/5093/2012 між тими самими особами, яке набрало законної сили, вказано, що з 2003 року позивачка не зверталась до комісії із заявою про відновлення стажу (доказів звернення не надано і в даному судовому процесі), а таке звернення до комісії про відновлення стажу роботи є передумовою для вирішення спору. Необхідність саме звернення особи вбачається із п. 4.12 Положення (за аналогією до інших підпунктів п. 4).
Так, встановлено, що позивачка письмово звернулась до комісії в квітні 2012 року,і 15.06.2012 у відновленні безперервного стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, ОСОБА_1І було відмовлено. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині перерахунку надбавки за вислугу років підлягають задоволенню з 15.06.2012 року (тобто з моменту незаконної відмови).
Посилання позивачки на зворотну дію Положення, передбачену п. 2, де вказано, що у разі зниження у працівників, які пропрацювали до 01.01.2002 року стажу роботи у зв»язку з запровадженням даного положення раніше визначений стаж зберігається, не розповсюджується на правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ДП «Одеська залізниця», оскільки стара редакція п. 4.6 (як і нова) на момент прийняття Положення (01.01.2002 року) не призводила до зниження стажу роботи, тобто не погіршувало становище ОСОБА_1 Призначення їй надбавки за рішенням від 1999 року було виключенням із діючих на той час вимог щодо призначення такої надбавки (було призначено з інших підстав), оскільки стаж роботи, який дає право позивачці на начислення надбавки за вислугу років в розмірі 40% у неї настав лише в 2001 році.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в Суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь - яким строком.
На підставі ч. 1 ст.15 Закону України «Про оплату праці», ч.2 ст.97 КЗпП України,
форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до розділу 4 п. 4.6 Положення «Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту», затвердженого Наказом Укрзалізниці №743-Ц від 28.12.2001р. - стаж роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років, не переривається, але час перерви в цей стаж не включається у випадку влаштуванні на роботу, яка дає право на отримання надбавки за вислугу років, працівників, звільнених з підприємств (структурних підрозділів) залізничного транспорту в зв’язку з ліквідацією підприємства (структурного підрозділу), скороченням чисельності або штату працівників (зі змінами відповідно Наказу Укрзалізниці від 09.06.2009р. № 335-Ц).
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Проте позивачем не надано судові документального підтвердження понесених не. Витрат на правову допомогу, а лише надано договір про надання правової допомоги. Д договорі вказано, що вартість послуг встановлюється відповідно до акту виконаних робіт. Такий акт судові також надано не було. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів судових витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.
В зв’язку з вищевикладеним, уточнений позов ОСОБА_1 до ДП «Одеська залізниця», підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, й керуючись ст.ст.10,11,15,57,60,79,81,208-209, 212,214-215, 218, 367 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 97, 233 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці», Наказом Укрзалізниці №335-Ц від 09.06.2009р., Положенням «Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту», затвердженого Наказом Укрзалізниці №743-Ц від 28.12.2001р., суд
в и р і ш і в.
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеська залізниця», про зобов’язання провести перерахунок виплати надбавки за вислугу років за період з вересня 2003 року до часу винесення рішення, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дій посадових осіб дорожньої комісії Державного підприємства «Одеська залізниця»з встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років з приводу прийняття рішення від 15 червня 2012р. про відмову у відновленні ОСОБА_1 безперервного стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років,
Зобов’язати Державне підприємство «Одеська залізниця»визначити безперервний стаж роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, ОСОБА_1 у відповідності до вимог діючого п.п 4.6 Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту.
Зобов’язати Державне підприємство «Одеська залізниця»провести ОСОБА_1 перерахунок надбавки за вислугу років із рахунку 40% від посадового окладу з 15 червня 2012 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Брайловська А. І.