__________________________________________________________________
Справа№1512/2-148/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Гниличенко М.В.
при секретарі - Маркової О.С.
за участю адвоката – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл подружнього майна та визнання права власності на 1/2 частину квартири, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом, яким просить розподілити спільне майно подружжя та визнати за кожним право власності на Ѕ частину квартири № 93 будинку № 79 Б по пр.М.Жукова в м. Одесі, посилаючись на те, що він знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2009 рік, у період шлюбу вони придбали спірну квартиру, договір купівлі-продажу був оформлений на ім»я відповідачки, однак він вважає, що вищевказане майно є спільним сумісним майном подружжя та належить сторонам у рівних частках, у добровільному порядку відповідачка відмовляється розподілити майно, тому він був змушений звернутись до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив розподілити спірну квартиру, визнав за кожним право власності по Ѕ частині.
У судовому засіданні відповідачка та її адвокат позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що квартира № 93 будинку № 79 Б по пр.М.Жукова в м. Одесі не є спільним сумісним майном подружжя, так як фактично придбана не за сімейні кошти, а за кошти, які надала тітка позивачки ОСОБА_4 для придбання спірної квартири саме на ім"я відповідачки, тому просить в позовних вимогах відмовити.
Вислухавши сторони, адвоката ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 30.08.2000 року, посвідченого на Одеській спеціалізованій біржі нерухомості та зареєстрованої в ОМБТІ від 03.10.2000 року /а.с.4-5/. Вказаний біржовий договір купівлі-продажу визнаний дійсним на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.08.2009 року/а.с.23/.
Сторони знаходились у зареєстрованому шлюбу з 1999 року по 2009 рік, 09.07.2009 року шлюб між сторонами було розірвано, про що є актовий запис № 438 від 12.11.2009 року /а.с. 9/.
Відповідно довідки КП "ЖКС"Чорноморський" № 894 від 03.08.2009 року у АДРЕСА_2 зареєстровані сторони по справі та їх неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.21/
Позивач вказує, що в період шлюбу сторони придбали вищевказану квартиру, тобто вона належить їм на праві спільної сумісної власності та яку він просить розподілити і визнати право власності за кожним по Ѕ частині квартири.
Судом встановлено, що вищевказана квартира придбана сторонами в період шлюбу та в силу ст.22 КпШС України, який діяв на час придбання майна сторонами та у відповідності ст.16 Закону України «Про власність»є спільним сумісним майном подружжя, незалежно від того, що документально квартира була оформлена на ім»я ОСОБА_3, суд вважає можливим визнати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках за кожним по Ѕ частині квартири АДРЕСА_3.
Обставин, що свідчать про необхідність відступу від рівності часток подружжя або визнання права власності цілком на квартиру за одним із подружжя, судом не встановлено.
В процесі розгляду даної цивільної справи до суду надійшли дві нотаріально посвідчені заяви від свідка по справі ОСОБА_4, зокрема, в заяві датованої 24.11.2009 року вказано, що ОСОБА_4 у липні 2000 року надала в борг своєї племінниці ОСОБА_3, відповідачці по справі, кошти у розмірі 3500 доларів США для придбання квартири у м.Одесі при умові оформлення та реєстрації квартири на ім»я ОСОБА_3 та повернення суми боргу по можливості. Проте, в іншій заяві, датованої 16.02.2010 року вказано, що ОСОБА_4 подарувала в липні 2000 року відповідачці кошти у розмірі 3500 доларів США для придбання квартири у м.Одесі при умові оформлення та реєстрації квартири на ім»я ОСОБА_3 та з врахуванням тяжкого матеріального стану вказані кошти вона вважає подарунком для племінниці./а.с.28,29/. Тому, відповідачка посилаючись на ці заяви та пояснення, які надала ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні, вважає, що оскільки квартира була придбана не за спільні сімейні кошти, а за кошти її тітки та матері, то за відповідачкою необхідно визнати право власності цілком на спірну квартиру, при цьому на протязі слухання справи будь-яких зустрічних позовних вимог про визнання за нею право власності на квартиру не заявляла.
Однак, суд критично оцінює вищевказані заяви ОСОБА_4, які мають непослідовний та суперечливий характер, не зрозуміло який фактично договір було укладено сторонами –договір займу чи дарування, коли фактично складалась ця угода, яка на думку суду взагалі не створює юридичних наслідків для сторін.
Судом уважно був досліджений у судовому засіданні договір купівлі-продажу спірної квартири від 30 серпня 2000 року, з пункту «1»якого вбачається, що сторонами даного договору виступають –продавець ОСОБА_7 та позивачка ОСОБА_3 Вказаний договір укладений у 2000 році та ніким не був оспорений, питання щодо належності грошових коштів, за які була придбана спірна квартира, виникло тільки після погіршення стосунків між сторонами, розірвання шлюбу та звернення позивача до суду з позовом про розподіл майна.
Суд вважає, що у судовому засіданні не знайшли доказового підтвердження доводи відповідачки про те, що квартира не є спільним сумісним майном подружжя, так як придбана не за сімейні кошти. Крім того, суд не може визнати відповідачку власницею усієї квартири, так як таких вимог взагалі не було пред»явлено, а пояснення свідків мають суперечливий характер.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому суд вважає можливим розподілити майно та визнати за кожним із сторін право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3.
Керуючись ст. ст. 22,28 КпШС України, ст. ст. 213-215,223 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2–задовольнити.
Здійснити розподіл майна, що складається із квартири № 93 будинку № 79 Б по пр.М.Жукова у м.Одесі та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в рівних частках за кожним, тобто по 1/2 частині квартири № 93 будинку № 79 Б по пр.М.Жукова у м.Одесі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М.В.Гниличенко