___________________________________________________________

Справа№ 1512/2-а-31/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2011 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді –Гниличенко М.В.,

при секретарі – Крамаренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року представник позивачки ОСОБА_1 –ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси та просив суд визнати противоправними дії відповідача з відмови у проведені перерахунку та виплаті пенсії, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи з 01 червня 2010 року відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та сплатити недоплачену частину пенсії.

У судове засідання представник позивачки не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси у судове засідання з’явився, просив суд у позові відмовити, обгрунтовуючи тим, що позивач у своєму позові посилається на ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»але не враховує, що ч. 3 ст. 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 цього Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно п.б) ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України»додаткові пенсії передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розраховуються, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Відповідно до п.а) ч.2 зазначеної постанови розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провадиться з розрахунку 19 грн. 91 коп. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»мінімальний розмір пенсії з 22.05.2008 року для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче 580 грн., а щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 2 групи виплачується в розмірі 20% від прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», мінімальний розмір пенсії з 01.07.2008 року для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижче 665 грн.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи та матеріали пенсійної справи № 178186, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеної до 1 категорії та має 2 групу інвалідності (а.с.3).

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

При розрахунку пенсії ОСОБА_1 УПФУ у Київському районі м. Одеси керувалося постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03 січня 2002 року №1, «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року №530 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 року №654.

Дана обставина справи сторонами не оспорюється.

15 листопада 2010 року позивачка звернулася до ОСОБА_2 пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії, однак в проведенні перерахунку пенсії їй було відмовлено (а.с.4-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вихідним критерієм для розрахунку пенсії позивачки є ст. 49, ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Із урахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка має право на призначення державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виходячи з даної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачці, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

Із врахуванням викладеного, суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній визначаючи такий порядок, може допускати звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, таким чином підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Оскільки позивачці слід визначати державну та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію згідно з якою пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Так, при розрахунку державної та додаткової пенсії після 22 травня 2008 року слід керуватися нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону від 06.06.1996 року.

Таким чином, державна пенсія позивача мала бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за це же період не нижче 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Доводи сторони відповідача щодо застосування до позивача норми ч.1 ст.100 КАС України суд вважає безпідставними та не бере до уваги.

Оскільки пільги, компетенції і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.ст. 46, 48 Конституції України), тому суд вважає, що соціальний захист не може бути обмежено.

Керуючись ч.2 ст. 19, 22, 24, 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»ст. 81, ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 9, 159, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправною відмову ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси провести ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 червня 2010 року по 18 лютого 2011 року та сплатити недоплачену частину пенсії з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: М.В.Гниличенко