__________________________________________________________________
Справа№1512/2-235/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2011 року Київський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого – судді Гниличенко М.В.
при секретарі – Маркової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення передоплати за попереднім договором, суд –
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить розірвати попередній договір купівлі-продажу трьох автобусів фабричної марки «IKARUS», укладений 02 серпня 2007 року між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошові кошти, як передоплату за попереднім договором, у подвійному розмірі в сумі 90540 гривень та судові витрати.
У судовому засіданні 28.10.10р. представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що між сторонами, як фізичними особами, громадянами України, склались цивільно-правові відносини з приводу укладення 02.08.2007 року попереднього договору купівлі-продажу автотранспорту, яким сторони узгодили усі істотні умови договору та зобов»язались протягом певного строку укласти договір купівлі-продажу автотранспорту в майбутньому /основний договір/ на умовах, встановлених попереднім договором. За умовами договору позивачка зобов»язалась передати відповідачки як передоплату перед підписанням договору купівлі-продажу автотранспорту суму 45270 грн. у період 2010 серпня, але не пізніше 31 серпня 2007 року, та вказана сума грошей дійсно була у встановлені строки передана ОСОБА_2, на підтвердження даного факту відповідачка видала приходний касовий ордер № 14 від 07.08.2007 року, однак в подальшому порушила умови договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року, порушення умов договору сталося саме з вини ОСОБА_2, яка в обумовлений сторонами строк, а саме протягом 30 робочих днів після підписання попереднього договору, тобто до 11 вересня 2007 року, не передала ОСОБА_1 вищезазначені три автобуси, тому представник позивачки наполягає на тому, що сума передана позивачкою відповідачці у розмірі 45270 грн. є завдатком та у зв»язку з тим, що договір не був укладений саме з вини відповідачки, вказана сума підлягає стягненню у подвійному розмірі 90540 грн., яку вона просить у повному обсязі стягнути з відповідачки та розірвати попередній договір, дія якого була припинена, оскільки сторони у певний строк не уклали основний договір. Крім того, представник позивачки вказує, що відповідачка без узгодження компетентних органів здійснила технічне переобладнання автобусів, внаслідок чого вони втратили їх використання за цільовим призначенням.
До судового засідання, призначеного на 04.03.2011р. позивачка та її представник не з»явились, від представника позивачки до суду надійшла письмова заява, в якій вона позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та слухати справу за її відсутністю.
Представники відповідачки –ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що правовідносини, які виникли між сторонами є господарськими, зокрема договір купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року був укладений з метою у подальшому представляти торгівельну марку «Життя»і продавати сік із ростків пшениці на житлових масивах Таїрова, Черьомушки, Котовського та в інших місцях в спеціально обладнаних для цієї мети пересувних точках на базі автобусів », що підтверджується укладеним між сторонами Договором представництва № 2Т-А від 02.08.2007 року. Крім того, вони просять прийняти до уваги той факт, що порушення договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року сталося саме з вини ОСОБА_1, яка на неодноразові усні, а потім і письмові пропозиції товар у вигляді трьох автобусів не забирала, фактично відмовилась прийняти товар, чим істотно порушила умови договору, а відповідачка до наступного часу несе усі витрати по зберіганню вищевказаних автобусів на майданчику «Югтранс», розташованому за адресою: м.Одеса вул.М.Жукова 4. Представники відповідачки також наполягали на тому, що позивачка не надала суду належним чином оформлених доказів або оригіналів платіжних документів, які б свідчили про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 45270 грн. за умовами договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року, тому просили на підставі викладеного відмовити у повному обсязі у позовних вимогах.
Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті.
Вислухавши представників відповідачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підставою позовних вимог позивачки про стягнення грошових коштів є договір купівлі-продажу автотранспорту, який 02.08.2007 року був укладений між фізичною особою, громадянкою України ОСОБА_2А./продавець, відповідач/ і фізичною особою, громадянкою України ОСОБА_1В./покупець, позивачка/, та відповідного якого ОСОБА_2 продасть у кредит з розстроченням платежу і частковою передплатою, а ОСОБА_1 придбає у кредит з розстроченням платежу і частковою передплатою на нижчевикладених умовах три автобуси марки »./а.с.6-7/ Також у договорі передбачено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму 347070 грн. за три автобуси і ОСОБА_1 вказану суму зобов»язується передати ОСОБА_2 у розстрочку з частковою передоплатою за графіком: після підписання цього договору і в термін з 2-го по 10 серпня 2007 року сплатити суму 45270 грн. та у період з 31.09.2007 року по вересень 2009 року, але не пізніше 12 годин 31.09.2009 року, щомісячно до 12 годин останнього дня поточного місяця відповідно графіку платежів. На підтвердження здійснених платежів ОСОБА_2 буде видавати ОСОБА_1 прибуткові ордери. Крім того, умовами даного договору передбачено, що право власності на передані ОСОБА_1 вищевказані транспортні засоби зберігається за ОСОБА_2 до повної їх оплати з боку ОСОБА_1, набуття права власності на вищевказані транспортні засоби буде підтверджено сторонами договору шляхом оформлення додаткового договору між сторонами на купівлю-продаж вказаних транспортних засобів. Також, між сторонами був укладений протокол наміру щодо підпису договору купівлі-продажу автотранспорту, згідно з яким ОСОБА_1 зобов»язується передати ОСОБА_2 як передоплату перед підписанням договору купівлі-продажу автотранспорту суму 45270 грн. у період 2010 серпня, але не пізніше 31 серпня 2007 року.
В матеріалах справи дійсно є копія приходного касового ордеру № 14 від 07.08.2007 року, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 у встановлені по договору строки сплатила ОСОБА_2 45270 грн. у якості передоплати за автотранспортні засоби по договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року./а.с.27/
Відповідно ст.638 ЦК України –договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Представники сторін у судовому засіданні не оспорюють той факт, що вищевказаний договір купівлі-продажу транспортних засобів був належним чином укладений та сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
Відповідно ст.635 ЦК України –попереднім є договір, сторони якого зобов»язуються протягом певного строку /у певний термін/ укласти договір в майбутньому /основний договір/ на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно ст.651 ЦК України –договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною.
Суд вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року дійсно є попереднім договором, що підтверджується пунктом 1 зазначеного договору про те, що набуття права власності на вищевказані транспортні засоби буде підтверджено сторонами шляхом оформлення /у майбутньому/ додаткового /основного/ договору між сторонами на купівлю-продаж вказаних транспортних засобів.
Умовами вищевказаного договору також передбачено, що передача транспортних засобів покупцеві буде здійснена продавцем за адресою: м.Одеса вул.М.Жукова 4 майданчик «Югтранс»протягом 30 робочих днів після підписання сторонами договору згідно з актом передачі майна, крім того зазначено, що договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором. Порушення цього пункту є підставою для розірвання договору. Судом встановлено, що після підписання сторонами договору на протязі 30 робочих днів передача транспортних засобів покупцеві здійснена не була, покупець повний розрахунок за договором теж не здійснив, основний договір купівлі-продажу транспортних засобів укладений не було, тобто фактично зобов»язання встановлені попереднім договором були припинені та такий договір за рішенням суду може бути визнаний розірваним.
Головним питанням при розгляді цієї справи, суд вважає вимоги позивачки в частині стягнення передоплати за попереднім договором у подвійному розмірі у сумі 90540 гривень, зокрема, що це за гроші, який правовий статус вони мають, які між сторонами виникли правовідносини, чим вони врегульовані.
Кожна із сторін по справі намагається доказати факт того, що порушення договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року сталося не з її вини, зокрема представник позивачки вказує, що ОСОБА_2 в обумовлений сторонами строк, а саме протягом 30 робочих днів після підписання попереднього договору, тобто до 11 вересня 2007 року, не передала ОСОБА_1 вищезазначені три автобуси, чим істотно порушила умови договору, а представники відповідачки вказують, що ОСОБА_1 на неодноразові усні, а потім і письмові пропозиції товар у вигляді трьох автобусів не забирала, фактично відмовилась прийняти товар, чим теж порушила, на думку представників відповідачки умови договору.
Проте, суд вважає, що ні одна із сторін по справі не надала суду безперечних доказів, які б свідчили про те, що саме позивачка або відповідачка порушила умови договору. Судом встановлено, що строк дії виконання договору сплинув –02.09.2007 року, і відразу ні одна із сторін не звернулась за захистом своїх порушених прав, тим більш, що відповідачка вказує, що вона регулярно змушена була нести витрати по оплаті за знаходження автобусів на майданчику «Югтранс», і тільки через рік позивачка у листопаді 2008 року звернулась з вказаним позовом до Київського районного суду м.Одеси, а відповідачка у жовтні 2008 року звернулась з позовом до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року провадження по справі було зупинено до розгляду даного позову ОСОБА_1 у Київському районному суді м.Одеси./а.с.100/
При розгляді у 2009 році у Київському районному суді м.Одеси вказаної справи представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження по справі, оскільки правовідносини між сторонами є господарськими, тому судом була постановлена ухвала від 16.09.2009 року, якою провадження по справі було закрито на підставі ст.205 ЦПК України, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала була оскаржена позивачкою.
Ухвалою судової палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області від 18.09.2009 року ухвала Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2009 року була скасована та справу передано на розгляд по суті /а.с.127/, тому суд не приймає до уваги пояснення представників відповідачки, які повторно наполягають на тому, що між сторонами склались господарські правовідносини, так як це питання було розглянуто апеляційною інстанцією.
Суд ретельно дослідивши договір купівлі-продажу автотранспорту, який 02.08.2007 року був укладений між громадянкою України ОСОБА_2А./продавець/ і громадянкою України ОСОБА_1В./покупець/, вислухавши пояснення сторін, вважає цей договір попереднім, в даному випадку сторони мали лише намір в майбутньому укласти додатковий договір купівлі-продажу автотранспорту, однак не уклали незалежно від причин, тобто фактично ставиться питання про стягнення авансу за договором, який не відбувся, вказані правовідносини мають цивільно-правовий характер та не підпадають під дію ст.12 Господарсько-процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою був укладений саме договір авансу. Аванс –це грошова сума, надана в розрахунок майбутніх платежів по угоді однією стороною іншій. Аванс надається при укладенні договору та передує виконанню договору особою, яка отримала аванс. При виконанні договору аванс зараховується в розрахунок платежів між сторонами, при невиконанні договору, сторона, яка отримала аванс, зобов"язана повернути його стороні, яка надала аванс. В даному випадку сторони мали лише намір укласти договір, однак не уклали незалежно від причин, тому передані гроші є авансом і підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. У разі, коли сторони домовились укласти договір, але не зробили цього, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансовими та підлягають поверненню у тому розмірі, в якому були передані. Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що сума передана позивачкою відповідачці у розмірі 45270 грн. є завдатком та у зв»язку з тим, що договір не був укладений саме з вини відповідачки, то вказана сума підлягає стягненню у подвійному розмірі 90540 грн, оскільки це спростовується вищевказаними доводами суду, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенні у розмірі стягнення з відповідачки передоплати у вигляді авансу у розмірі 45270 грн., при цьому суд зазначає, що аванс стягується незалежно від причин та вини сторін у порушенні виконання умов договору.
Представники відповідачки у судовому засіданні наполягали на тому, що позивач не надав суду належним чином оформлених доказів або оригіналів платіжних документів, які б свідчили про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 45270 грн. за умовами договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року. В підтвердженні цих доводів у останньому судовому засіданні суду представниками відповідачки була надана заява ОСОБА_2, датована 28 лютого 2011 року на адресу Господарського суду Одеської області, з якої вбачається, що ОСОБА_2 заяву від 20.11.2008 року/а.с.19/ та позов від 21.10.2008 року/а.с.21/ не готувала, тексти заяви та позову не читала, фактично юрист при складанні цих документів допустив помилку, вважая, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 гроші в сумі 45270 грн., проте ОСОБА_2 вказані гроші не отримувала. Однак, суд критично відноситься до даних пояснень, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та факт отримання грошей ОСОБА_2 підтверджується наступним:
- копією приходного ордеру № 14 від 07.08.2007 року, виданого ОСОБА_2 з її печаткою, з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснено оплату за автотранспортні засоби по договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року у сумі 45270 грн. Крім того, в самому договорі вказано, що на підтвердження здійснених платежів ОСОБА_2 буде видавати ОСОБА_1 саме прибуткові ордери/а.с.27/.
- заявою ОСОБА_2 до Київського районного суду м.Одеси від 20.11.2008 року, з якої вбачається, що вона відповідно графіку платежів до Договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року видавала ОСОБА_1 приходний ордер від 07.08.2007 року на суму 45270 грн./а.с.19/
- позовом ОСОБА_2 від 21.10.2008 року, поданим нею до Господарського суду Одеської області, в якому вона вказує, що оговорену договором попередню часткову оплату в розмірі 45270 грн. ОСОБА_1 внесла 07.08.2007 року, тобто фактично ОСОБА_1 здійснила дії по виконанню договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року. /а.с.21/
- ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року, яка має законну силу, та в встановочної частині якої вказано, що 07.08.2007 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 45270 грн., в якості оплати за автотранспортні засоби по договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року. /а.с.100/
В матеріалах справи є договір представництва за № 2Т-А від 02 серпня 2007 року, укладений між сторонами по справі, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надає ФОП ОСОБА_1 ексклюзивне право представляти його торгівельну марку «Життя»і продавати сік із ростків пшениці на житлових масивах Таїрова, Черьомушки, Котовського та в інших місцях в спеціально обладнаних для цієї мети пересувних точках на базі автобусів »./а.с.28/ Представники відповідача посилаються на даний договір, як доказ наявності між сторонами господарських правовідносин, однак умовами попереднього договору купівлі-продажу автотранспорту від 02.08.2007 року передбачено, що право власності на передані ОСОБА_1 вищевказані транспортні засоби зберігається за ОСОБА_2 до повної їх оплати з боку ОСОБА_1, набуття права власності на вищевказані транспортні засоби буде підтверджено сторонами договору шляхом оформлення додаткового договору між сторонами на купівлю-продаж вказаних транспортних засобів, проте із обставин справи вбачається, що основний договір купівлі-продажу автобусів марки » укладено не було, повного розрахунку за договором не було та автобуси не передавались покупцю, тому фактично договір представництва не почав діяти, оскільки його виконання було поставлено в залежності від укладання основного договору купівлі-продажу автотранспорту, а предметом спору є грошові кошти, отримані стороною як авансовий платіж, що безумовно є цивільними правовідносинами, тому суд вважає, що договір представництва, укладений на майбутнє, не має правового та доказового значення по справі, так як не стосується предмета спору –наявності чи відсутності факту передачі та отримання грошових коштів та їх правової природи.
Судом встановлено, що виниклі між сторонами правовідносини врегульовані ст.570, ч.2 ЦК України, ст.ст.635, 638,651 ЦК України
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підлягаючими частковому задоволенню у вигляді стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 45270 грн. та судових витрат у сумі 954,50 грн., в іншій частині позову відмовити.
Керуючись ст.ст.570,ч.2, 635,638,651 ЦК України, ст. ст. 213-215, 223 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення передоплати за попереднім договором –задовольнити частково.
Розірвати попередній договір купівлі-продажу трьох автобусів фабричної марки », укладений 02 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 45270 гривень /сорок п»ять тисяч двісті сімдесят/.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 954,50 гривень.
В іншій частині позову –відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.В.Гниличенко