__________________________________________________________________

Справа№1512/2-267/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого –судді Гниличенко М.В.

при секретарі – Марковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,48га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 3, ділянка № 34, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3, померлої 24 травня 2010 року.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, посилаючись на те, що її матері, ОСОБА_3, на праві приватної власності належала земельна ділянка, розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. 24 травня 2010 року ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина на зазначену земельну ділянку. Позивачка, яка є єдиною спадкоємицею за заповітом, своєчасно звернулась до ОСОБА_2 Одеської державної нотаріальної контори за місцем проживання спадкодавця з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачкою не було надано витяг з державного реєстру земель. Після звернення позивачки до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»Одеська регіональна філія її було повідомлено, що на земельні ділянки на які виготовлялись державні акти на право приватної власності на землю в період до 01.09.2003 року кадастрові номери не присвоювалися та інформація до автоматизованої системи не вносилася. Позивачка вказує, що вона фактично прийняла спадщину, однак у зв"язку з відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки та відмовою нотаріуса оформити спадкоємні права на земельну ділянку, змушена була звернутись до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 одеської державної нотаріальної контори до судового засідання не з"явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає докази, якіє в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутністю представника відповідача.

Суд вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засідання встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю за № 1-ОД 045126 від 16 серпня 1999 року, належала земельна ділянка, загальною площею 1,48 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 3, ділянка № 34 (а.с.9).

11 грудня 2002 року ОСОБА_3 заповіла усе належне її на день смерті майно своєї доньки ОСОБА_1 /а.с.10/.

Відповідно ст.1217 ЦК України – спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст.1233 ЦК України –заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

24 травня 2010 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 травня 2010 року, актовий запис № 2341, виданим Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а.с.11)

Позивачка ОСОБА_1 доводиться донькою покійної ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.09.1937 року та свідоцтвом про одруження від 30 жовтня 1960 року, з якого вбачається, що позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після шлюбу дружині присвоєно прізвище –ОСОБА_4 /а.с.7/.

Відповідно ст.1221 ЦК України –місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Інших спадкоємців судом не встановлено, зокрема чоловік ОСОБА_3 загинув під час Вітчизняної війни, що вбачається із довідки виконкому Великорусавської сільської ради Вінницької області " 27 від 15.05.1982року/а.с.8/

Судом встановлено, що ОСОБА_3 по час смерті проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 за адресою: вул.Люстдорфська дорога 70 у Київському районі м.Одеси, що підтверджується довідкою СОН"Дмитріївка" № 448/1 від 21.07.2010 року/а.с.15,16/.

У встановлений законом шестимісячний строк, ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом ОСОБА_2 Одеської державної нотаріальної контори було надана відповідь за № 5041/02-14 від 28.10.2010 року з якої вбачається, що істотною умовою при успадкуванні земельної ділянки є кадастровий номер, однак у Державному акті на праві приватної власності на землю від 16.08.1999 року, виданого на ім"я ОСОБА_3 кадастровий номер відсутній, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину її було відмовлено/а.с.12/

Листом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»Одеська регіональна філія позивачці було повідомлено, що на земельні ділянки на які виготовлялися Державні акти на право приватної власності на землю в період до 01.09.2003 року кадастрові номери не присвоювалися та інформація до автоматизованої системи не вносилась./а.с.14/

Наказом Державного комітету України їз земельних ресурсів від 15.02.2010 року № 168 затверджено порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам. Пунктом 5.2. зазначеного порядку встановлено, що для формування та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка на момент набрання чинності цим наказом надана у власність/користування/ та не має кадастрового номера, власник/користувач/ такої земельної ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки заяву про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, як єдина спадкоємиця власника вищевказаної земельної ділянки, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак її було відмовлено, у зв"язку з відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки, звернутись до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки з заявою про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки вона теж не може, оскільки наступного часу вона не є власником або користувачем земельної ділянки, а право власності на нерухоме майно відповідно ч.2 ст.1299 ЦК України, виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, тому позивачка змушена була звернутись до суду з позовом про визнання за нею права на спадкування на земельну ділянку.

Відповідно ст.1216 ЦК України втсановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов"язків/спадщини/ від фізичної особи, яка померла/спадкодавця/, до інших спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності належало 7/10 частин житлового будинку, розташованого по вул.Люстдорфська дорога № 70, однак ще при житті ОСОБА_3 оформила договір дарування від 21.11.2008 року, відповідно якого вищевказану частину житлового будинку подарувала позивачки по справі ОСОБА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП "ОМБТІ та РОН" за № 23939118 від 26.12.2008 року.

Відповідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на землю на підставі цивільно-правових угод чи прийняття спадщини.

Оскільки право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 1,48га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 3, ділянка № 34, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 16.08.1999 року, виданим на її ім’я та ніким не оспорюється, а доводи позивачки проте, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 померлої 24 травня 2010 року, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори, однак її було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на земельну ділянку з приводу відсутністі кадастрового номеру та вона була змушена звернутись з вказаним позовом до суду за захистом своїх спадкоємних прав, суд приймає до уваги та вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1216,1220, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.81 ЗК України, ст. 213-215, 218,223 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 1,48га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 3, ділянка № 34, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 24 травня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Гниличенко