_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-647/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 року          Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді –Таварткіладзе О.М.

при секретарі –Лазнікові І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни – інвалідам 2-ї групи та зобов*язанням в подальшому проводити нарахування і виплату щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи відповідно до законодавства, -

ВСТАНОВИВ :

29.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи та зобов*язанням в подальшому проводити нарахування і виплату щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи відповідно до законодавства, мотивуючи це тим, що він є ветераном війни –інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 154489 від 18.10.2007 року і серії ААБ № 013703 від 06.10.2010 року. Відповідно до п. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивачу щорічно до 5 травня поточного року повинна надаватись разова грошова допомога, як ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Стаття 2 цього ж Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України гарантують повне виконання вимог п. 27 ст. 13 Закону України і стверджують, що всі нормативно-правові акти, які обмежують права і пільги ветеранів війни є недійсними з правової точки зору, що також неодноразово зазначав у своїх рішеннях Конституційний суд України по даному питанню. Однак, незважаючи на положення Конституції України, рішень Конституційного суду України № 7/рп від 01.12.2004року , № 6/рп від 09.07.2003 року, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Кабінет Міністрів України 07.04.2010 року прийняв ОСОБА_3 № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», в якій значно обмежив розмір виплати щорічної грошової разової допомоги, зокрема позивач отримав лише 480 грн. ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України також суперечить статі 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною 17.07.1997 року, згідно якій ,борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися, як майнові права і таким чином, як власність. Тому Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кечко проти України»(заява № 63134/00), зауважив, що в межах свободи дій держави, визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату певних надбавок, вносячи зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв*язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох норм –Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього, на думку уряду України, превалювали, як Lex specialis. Не було також враховано позицію уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов*язань. Звернення позивача до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради з проханням виплатити недоплачену частину щорічної державної соціальної допомоги, як ветерану війни-інваліду 2-ї групи, не дали позитивного результату, оскільки позивачу була надана відповідь про відмову у здійсненні виплати у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що виплату здійснено в межах бюджетних асигнувань на підставі ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі і надав пояснення у відповідності до доводів, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав заперечення проти адміністративного позову, вказуючи, що ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради не є розпорядником бюджетних коштів, а тому лише перераховує ті кошти, які надходять з Державного бюджету до адресатів, яким передбачено виплати у відповідності до законодавства України. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим ОСОБА_3 Верховної Ради України від 25.12.1998 року № 367-XIV передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Виплата ОСОБА_1 щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи здійснена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»

Також ОСОБА_2 звертає увагу, що вимоги позивача щодо перерахування та сплати на його користь щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи за 2010 рік, є порушенням норм ст.99 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивач звернувся до суду лише 29.12.2010 року, а виплату допомоги отримав 28.04.2010 року.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради підлягає задоволенню частково, при цьому суд виходить з наступного:

ОСОБА_1 є ветераном війни –інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 154489 від 18.10.2007 року і серії ААБ № 013703 від 06.10.2010 року виданого безстроково (а. с. 5-6).

          Згідно виписки з рахунку в національній валюті № 20737 ВАТ «Ощадбанк»від 28.04.2010 року на пенсійний рахунок ОСОБА_1 267.04.2010 року зараховано 480 грн., які отримані адресатом або уповноваженою ним особою 28.04.2010 року.

          27.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про виплату недоплаченої щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи (а. с. 7).

15.09.2010 року на адресу ОСОБА_1 було направлено відповідь з відмовою виплатити недоплачену щорічну одноразову соціальну допомогу ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи з посиланням н те, що виплату здійснено на підставі ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року (а. с. 8).

Згідно ст. 22 Конституції України При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни і прирівняним до них особам щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1-ї групи –десять мінімальних пенсій за віком; 2-ї групи –вісім мінімальних пенсій за віком; 3-ї групи сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№ 1646-VI від 20.10.2009 року та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 01.04.2010 року до 01.07.2010 року складає 706 грн.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»N 107-VI від 28.12.2007 року п.27 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Згідно рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»N 107-VI від 28.12.2007 року щодо внесення змін до п.27 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»визнані неконституційними.

Згідно ОСОБА_3 Кабінету Міністрів № 299 від 07.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2010 році виплата грошової допомоги особам, на яких поширюється дія до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» становить: інвалідам 1- групи 600 грн., інвалідам 2-ї групи 480 грн., інвалідам 3-ї групи 380 грн. та інше.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року не передбачено внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»щодо розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5травня.

Крім того, ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року передувала набуття чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року, тому не приймалася і не могла прийматися у відповідності до вказаного Закону і на його виконання.

З преамбули ОСОБА_3 Кабінету Міністрів № 299 від 07.04.2010 року слідує, що дана ОСОБА_3 прийнята на виконання Указу Президента України № 403 від 23.03.2010 року «Про додаткові заходи щодо визначення 65-ї річниці Перемоги у великій Вітчизняній війні 1941-1945 років та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Законів України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до ст. 9 ч. 4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов*язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд приходить до висновку, що при розрахунку щорічної разової грошової допомоги осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»до 05 травня застосуванню підлягає, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та в спеціальному законі про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, із яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, суд погоджується з доводами позовної заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року суперечить статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною 17.07.1997 року, згідно якої борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися, як майнові права і таким чином, як власність.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»(заява № 63134/00), в межах свободи дій держави, визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету, тому держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату певних надбавок, вносячи зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв*язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох норм –Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього, на думку уряду України, превалювали, як Lex specialis. Не було також враховано позицію уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов*язань.

Таким чином, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи в обмеженому розмірі 480 грн. та відмови ОСОБА_1 нарахувати і виплатити щорічну одноразову соціальну допомогу ветеранам війни у розмірі, встановленому в Законі України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року підлягає задоволенню.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни, і зобов*язати ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну одноразову соціальну допомогу ветеранам війни у розмірі, встановленому в Законі України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року за 2010 рік з урахуванням виплаченої суми за даний період.

В той ж час суд доходить до переконання, що не можуть бути задоволеними позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради, що викладені в адміністративному позові стосовно стягнення заборгованості по виплаті щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни, оскільки ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради не є власником і розпорядником коштів Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюється і повинна здійснюватися виплата щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни, внаслідок чого викладені в адміністративному позові ОСОБА_1 позовні вимоги в такій редакції є юридично неспроможними та не можуть бути задоволеними і взагалі виконаними. Тому в цій частині в задоволенні позову позивача слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 46, 55, 58, 92 Конституції України, ст. 1, 2, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статі 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифіковану Україною 17.07.1997 року , ст.ст. 7, 9, 11, 13, 41, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової соціальної допомоги ветеранам війни –інвалідам 2-ї групи в обмеженому розмірі 480 грн. та відмови ОСОБА_1 нарахувати і виплатити щорічну одноразову соціальну допомогу ветеранам війни у розмірі, встановленому в Законі України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року.

Зобов*язати ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну одноразову соціальну допомогу ветеранам війни у розмірі, встановленому в Законі України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року за 2010 рік з урахуванням виплаченої суми за даний період.

В решті позову –відмовити.

          ОСОБА_3 може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                      Таварткіладзе О. М.