УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого – Бондаренка Ю.О.,

суддів – Павліченко С.В., Куцин М.М.,

при секретарі – Савариній Т.І.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ПАТ“Банк Форум”, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2013 року, –

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про визнання недійсним абзацу 2 пункту 6.2. кредитного договору №0495/07/26-А укладеного 05.12.2007 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що 05 грудня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком “Форум” реорганізованим в Публічне акціонерне товариство “Банк Форум”, було укладено кредитний договір №0495/07/26-А, відповідно до умов пункту 6.2 якого “Гарантії та конфіденційність” зазначено, що умови цього договору є конфіденційними і можуть бути розголошені третім особам з письмового дозволу протилежної сторони та у випадках, передбачених чинним законодавством України. В другому абзаці цього пункту зазначено, що у випадках, пов’язаних з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за цим договором Банк має право, а позичальник дає свою згоду на розголошення будь-якої інформації, пов’язаної з цим договором третім особам. Таку умову в договорі вважає порушенням охорони банківської таємниці та своїх прав, охоронюваних законами та Конституцією України.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним абзац 2 пункту 6.2 кредитного договору №0495/07/26-А від 05.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком “Форум” й вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду представник Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а також, не дослідженням всіх фактичних обставин справи.

Сторони у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 грудня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком “Форум” в подальшому реорганізованим в Публічне акціонерне товариство “Банк Форум”, було укладено кредитний договір №0495/07/26-А, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для придбання автомобіля в сумі 149747 гривень, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних, з кінцевим терміном погашення 04 грудня 2014 року.

Відповідно до п.6.2 “Гарантії та конфіденційність” кредитного договору встановлено, що умови цього договору є конфіденційними, і можуть бути розголошені третім особам з письмового дозволу протилежної сторони та у випадках, передбачених чинним законодавством України”.

Незаконність оскаржуваного рішення представник апелянта вбачає в тому, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини справи, що позивачем в позовній заяві не зазначено, яким чином відповідачем порушено його право на захист інформації, що містить банківську таємницю та чи завдають відповідні положення кредитного договору шкоди його охоронюваним законом інтересам. Крім того, сторони погодили між собою умови договору відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України підписавши договір та відповідальність сторін, яка настає при невиконанні ними умов договору в порядку передбаченому ст.627 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, визнаючи недійсним та скасовуючи абзац 2 пункту 6.2 кредитного договору, суд першої інстанції констатував, що такий містить положення щодо можливості банком розголошення інформації, яка містить банківську таємницю, що порушує законне право позивача на захист інформації, яка захищається законом.

Згідно ст.60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Правова охорона прав власника банківської таємниці починається з моменту укладення в письмовій формі договору між клієнтом – з одного боку та банківською установою – з іншого.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Отже, підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Абзац 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” №5 від 12.04.1996 року серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України “Про захист прав споживачів”.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв’язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та спроможності виконати зобов’язання за таким договором. А тому, згідно п.2 ч.5 ст.11 вищезазначеного Закону, умови кредитного договору, щодо розголошення інформації про позичальника третім особам – є несправедливими та може бути змінено або визнано недійсним з моменту укладення договору (ч.5, 7 ст.18 цього Закону).

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб” від 30.09.2011 року №10 встановлено, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству та державі і визначається ст.1068, 1076 ЦК України, ст.ст.60-62 Закону України “Про банки ті банківську діяльність” від 07.12.2000 року за №2121-ІІІ. Розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, оскільки носять суб’єктивний характер та не ґрунтуються на вимогах закону, тому не дають підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, вірно встановлено, що абзац 2 пункту 6.2 кредитного договору суперечить абзацу 1 цього договору, якою передбачено що умови договору є конфіденційними і можуть бути розголошена третім особам з письмового дозволу сторони, та містить положення щодо можливості розголошення інформації, яка містить банківську таємницю, третім особам, що порушує законне право позивача на захист інформації.

З врахування викладеного суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно встановив обставини справи та характер правовідносин, що виникли між сторонами, давши належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і ухвалив правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” – відхилити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: