У Х В А Л А

          28 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко Ю.О.,

суддів: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.,

при секретарі: Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року, –

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_2 Іршавської державної нотаріальної контори про спонукання до вчинення дій, яким просив: зобов’язати завідуючу Іршавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видати свідоцтво про право на спадщину за законом або обґрунтовану постанову про відмову у видачі такого та витребувати у завідуючої Іршавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 спадкову справу, заведену після смерті його матері ОСОБА_4.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Іршавської державної нотаріальної контори про спонукання до вчинення дій, – відмовлено.

На ухвалу суду позивачем по справі подано апеляційну скаргу з проханням ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити до Іршавського районного суду Закарпатської області для відкриття провадження та подальшого розгляду по суті. Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції не розібравшись в суті відносин, неправильно застосувавши норму процесуального права, безпідставно відмовив у прийнятті позовної заяви та відкритті провадження у справі.

Так, на думку апелянта судом не взято до уваги те, що державний нотаріус не є суб’єктом владних повноважень, даний спір не є публічно-правовим, а тому дана справа повинна розглядатися в суді загальної юрисдикції в порядку ЦПК України.

Іршавський районний суд Закарпатської області приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви виходив з того, що ОСОБА_1 просить зобов’язати державного нотаріуса видати обґрунтовану постанову про відмову у видачі свідоцтва, а отже оскаржує її бездіяльність, що відповідно до ст.17 КАС України є юрисдикцією адміністративного суду.

Заслухавши, доповідача та дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об’єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 04 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 Іршавської державної нотаріальної контори про спонукання до вчинення дій.

Ухвалою від 07 жовтня 2013 року Іршавський районний суд Закарпатської області повернув позовну заяву позивачу на підставі ст.115, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, оскільки такий не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадкова, коли розгляд справи проводиться за правилами іншого судочинства.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату а Україні встановлений Законом України «Про нотаріат». Частиною 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Таким чином, нотаріус не є суб’єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п.6 ст.3 КАС України адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно ч.1, 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів вбачається, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини, що виникли між позивачем та завідувачем Іршавської державної нотаріальної контори з приводу незаконних на думку позивача, нотаріальних дій, ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства і мають ознаки приватно-правового спору.

За таких підстав та враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку, що спірні правовідносини (спадкування) виникли з цивільних відносин, тому спір має розглядатися судом в порядку, встановленому ЦПК України, що виключає можливість вирішення такого спору у порядку адміністративного судочинства за нормами КАС України.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року, – скасувати.

Справу повернути до Іршавського районного суду Закарпатської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді