У Х В А Л А
Іменем України
16 січня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого судді: Бондаренка Ю.О.
суддів: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.
при секретарі: Голінко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року , -
в с т а н о в и л а :
Прокурор Тячівського району в інтересах держави звернувся з позовом до Тячівської районної державної адміністрації, управління Держкомзему у м.Тячів та Тячівському районі, ОСОБА_2 наталії Михайлівни про визнання незаконними і скасування розпоряджень голови Тячівської райдержадміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на землю.
Позов мотивований тим, що розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації № 316 від 22 квітня 2009 року, ОСОБА_2М надано дозвіл на збір матеріалів щодо передачі земельної ділянки у власність за межами населеного пункту с. Угля в урочищі “В.Поле” площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Розпорядженням № 17 від 19 січня 2011 року голови Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2М затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку яка розташована за межами населеного пункту с. Угля в урочищі “В. Поле” площею 0,2067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаних розпоряджень 30 червня 2011 року ОСОБА_2М отримала державний акт серії ВЛ № 849209 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2067 га. .
Як підставу для задоволення вимог, прокурор вказав прийняття розпоряджень в порушення вимог ст.. 38 ЗК України та ст..122 ЗК України, що відповідно до ст. 21 ЦК України є підставою для визнання їх незаконним та скасування.
Рішенням Тячівського районного суду від 03 жовтня 2013 року позов прокурора Тячівського району задоволено.
ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 оскаржив ухвалене рішення та просив його скасувати, як винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як підставу для задоволення апеляційної скарги, апелянт вказує на те що судом неправильно встановив обставини справи, так дано неналежну оцінку інформації викладеній в акті від 20.04.2012 року згідно якого виділена відповідачці земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, хоча в справі наявні докази, що спростовують це : рішення про зміну та встановлення меж населених пунктів, проект землеустрою, щодо встановлення та зміну меж населеного пункту с.Угля, пояснювальна записка та лист держземагенства. Допущені органами публічної влади а саме Тячівською РДА порушення не можуть бути підставою для визнання недійсним розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі в порушення прав власності набувачів, якщо вони недопущені в наслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність.
В судовому засіданні прокурор та представник державної інспекції сільського господарства підтримали апеляційну скаргу.
Представник управління Держземагенства у Тячівському районі та представник ОСОБА_2 заперечили щодо задоволення апеляційної скаргу, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, те що відповідно до п.13 розпорядження № 316 від 22 квітня 2009 року голови Тячівської районної державної адміністрації ОСОБА_2М надано дозвіл на збір матеріалів щодо передачі земельної ділянки у власність за межами населеного пункту с. Угля в урочищі “В.Поле” площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.8-9).
Пунктом 1 розпорядження голови Тячівської райдержадміністрації від 19 січня 2011 року № 17, ОСОБА_2М затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку (а.с.10-11). 30 червня 2011 року ОСОБА_2М отримала державний акт серії ВЛ № 849209 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2067 га.
30 червня 2011 року ОСОБА_2, на підставі розпорядження Тячівської райдержадміністрації від 19.01.2011 року № 17, отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ № 849209 площею 0,2067 га.(а.с.6)
Рішенням Закарпатської обласної ради від 23 червня 2004 року № 398 змінені межі ряду населених пунктів в тому числі й с. Угля на 348,7 га. (а.с.52)
Відповідно до пояснювальної записки до рішення про зміну та встановлення меж, проекти встановлення меж погоджені відповідними службами та схвалені сільськими радами (а.с.53)
Правовідносини що виникли між сторонами регулюються земельним законодавством України, яке діяло на час прийняття оскаржуваного рішення.
Статтею 173 Земельного ко дексу України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і зміню ються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунту вання їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Статтею 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних творень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і міни меж відповідних адміністра тивно-територіальних утворень.
Згідно із статтею 176 Земельного кодексу України межі адміністративно-територіальних утво рень посвідчуються державним актом України.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відпо відно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Пунктом 4.2 Методичних реко мендацій з розробки проектів землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту, затверджених наказом Держкомзему від 10 липня 2008 р. № 165, визначено, що встановлення меж населеного пункту вважається таким, що відбулося, після встановлення меж в натурі (на місцевості) та внесення відомостей до держав ного земельного кадастру.
Доказів про те, що межі населеного пункту Угля, на час прийняття розпоряджень, були встановлені в натурі і дані про це внесені до земельного кадастру, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу та обставина, що на час прийняття оспоренних розпоряджень земельна ділянка знаходиться за межами с. Угля зазначено в самих розпорядженнях, а саме : земельна ділянка передана у власність гр. ОСОБА_2, за межами населеного пункту (а.с.9), проект землеустрою затверджено на земельну ділянку, яка знаходиться за межами с. Угля (а.с.10).
Так, відповідно до п.“г”, ч.1, ст. 121 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Статтею 38 Земельного кодексу України визначалось, що до земель житлової та громадської забудови, належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Тобто законодавством передбачало можливість надавати земельну ділянку громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд лише в межах населених пунктів - в селах, селищах та містах.
За таких обставин голова Тячівської РДА діяв з порушенням ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 321, 325, 328, 373, 386 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 152, 153 ЗК України, право власності на землю набувається громадянами та реалізується державою відповідно до закону, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, лише набуте у законний спосіб право підлягає захисту.
Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, відповідні рішення органів місцевого самоврядування, а також акти, якими порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками, визнаються недійсними, скасовуються судом (ст.59 ч.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” ст. 152 ч. 3 п. “г”, ст. 155 ч. 1 ЗК України).
Більше того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядженням земельними ділянками в межах населених пунктів віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Незаконні розпорядження не можуть бути підставою для видачі державного акту.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимога прокурора.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.60, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді