У Х В А Л А

Іменем України

          23 січня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.

суддів: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.,

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Закарпаттяобленерго» в особі начальника Хустського району електричних мереж на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2013 року, –

в с т а н о в и л а :

29 березня 2013 року Хустський РЕМ Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» в особі начальника Хустського району електричних мереж звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Хустського РЕМ Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 5 202,07 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Хустським РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» та ОСОБА_1 існують договірні відносини, передбачені Законом та Правилами користування електричною енергією для населення (далі – ПКЕЕН), згідно яких позивачем заведено на відповідача особовий рахунок, помешкання підключено до електромережі та щомісячно відправляються квитанції про оплату спожитої електричної енергії, а відповідач в свою чергу споживає поставлену йому електричну енергію. Внаслідок неналежного виконання передбачених договором зобов’язань за період з серпня 2012 року по березень 2013 року виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 5 202,07 грн., оплату якої відповідач ОСОБА_1 у порядку та строки, вказані в розрахункових документах і самому договорі, в добровільному порядку не здійснила.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Липчанську сільську раду Закарпатської області, Відділ охорони здоров’я Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області та Хустського міжрайонного прокурора.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2013 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» в особі Хустського РЕМ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Хустського РЕМ в повному обсязі.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити з підстав зазначених в ній. Крім того в судовому засіданні пояснила, що показники лічильника у відповідачки були зняті контролером, однак надати маршрутні відомостей з зафіксованими контролером показниками лічильника відповідачки за розрахунковий період, представник позивача не змогла натомість надала маршрутні відомості за 2010 рік.

Представник прокуратури просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в зв'язку з недоведеністю обставин на які посилаєтьтся позивач.

Відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, повідомленого про час та місце розгляду згідно з вимогами ст.74-76 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об’єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК України).

Відповідно до ст.3, 4 ЦПК України, ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому спосіб захисту прав має бути адекватним та відповідати порушеному праву.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначені Законом України «Про електроенергетику».

Відповідно до ст.1 Закону споживачі енергії – суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

На виконання статті 26 Закону України «Про електроенергетику» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 26 липня 1999 року №1357 про затвердження Правил користування електричною енергією для населення (надалі Правила).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п.41 Правил споживач електричної енергії зобов’язаний: оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до листа головного лікаря Хустської районної поліклініки №414/01-8 від 16.05.2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Липча Хустського району, вул. Горького, 6 знаходиться на обліку в лікаря-психіатра з 1973 року з діагнозом пропшизофренія (а.с.22) та листа сільського голови Липчанської сільської ради №67 від 15.05.2013 року та №1167 від 03.07.2013 року, опіка над відповідачем не встановлювалася, опікун не призначався (а.с.23) та згідно господарських книг по Липчанській сільській раді ОСОБА_1 є власником будинку та проживає одна (а.с.33).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позову та зазначив, що твердження позивача є хибним, так як не представлено договору між сторонами на постачання електроенергії помешкання відповідача, а також позивачем не доведено, що відповідачем за період з серпня 2012 року по березень 2013 року склалася заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 5 202,07 грн. при відсутності електроспоживаючих приладів окрім електролампочки.

Відповідно до положень п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (далі – ПКЕЕ) споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно п.19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року розрахунки населення за спожиту електроенергію здійснюється за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

В матеріалах справи наявна загальна картка, згідно якої вхідне сальдо на 01.08.2012 року склало 0,00 грн. з показаннями лічильника 0005 кВт/г. В подальшому за результатами знятих контролером ОСОБА_2 показників відповідачу надіслано рахунок попередження за електроенергію №6405 від 02.03.2013 року на загальну суму 6123,58 грн. з кінцевим показником лічильника 8115 кВт/г та донарахуванням у середньому до 01.03.2013 року по 9948 кВт/г.(а.с.5,6)

Згідно абз.3, 4 п.1.3 Робочої інструкції C-I-14-2 контролера з контролю та обліку II групи кваліфікації (по обслуговуванню побутових споживачів на лінії) контролер здійснює перевірку відповідності показників встановленого у споживача лічильника та кількості значущих цифр на ньому записам в розрахункових квитанціях та записує в маршрутну відомість показання лічильника, вказує дату, показання фіксуються підписом побутового споживача.

З особової картки слідує що заборгованість у відповідачки виникла в період з серпня 2012 року по березень 2013 року, причому з серпня 2012 року по грудень 2012 року борг з 0 грн. зріс до 5192,16 грн. (а.с.5).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду не надав маршрутних відомостей з зафіксованими контролером показниками лічильника відповідача за розрахунковий період, на підставі яких були внесенні дані в загальну картку відповідача та виписаний рахунок.

Маршрутні відомості, які були надані в судовому засіданні не відповідають вказаному періоду, за який нарахована заборгованість, а стосуються травня та липня місяця 2010 року.

Таким чином, апелянтом не доведено, що відповідач спожив електроенергії увказаному в квітанції розмірі на суму 5202,07 грн. який утворитися, згідно загальної карти споживача ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

В свою чергу, відповідно пояснень представника Липчанської сільської ради ОСОБА_3, в будинку відповідачки ніяких електроприладів немає а горить лише одна електрична лампа.(а.с.59).

Також, апелянтом не надано доказів щодо пропонування та направлення примірників договору на користування електричною енергією відповідачу, відповідно до положень ст.26 Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

При цьому відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вірно встановив обставини справи, що виникли між сторонами і ухвалив правильне по суті і справедливе рішення з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права, а тому відсутні, передбачені ст.309 ЦПК України, підстави для його скасування або зміни.

Керуючись ст.26 Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення та ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 714 ЦПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Хустського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» в особі начальника Хустського району електричних мереж – відхилити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді